88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
30.07.2018 м. Ужгород Справа № 907/174/18
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.
розглянувши позовну заяву публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, м. Київ
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород
про стягнення суми 289420,97грн.
За участю представників:
від позивача - Корчук Л.В., представник за довіреністю від 26.03.2018 (взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з ухвалою суду від 05.07.2018);
від відповідача - не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 289420,97грн. заборгованості за кредитним договором №11314090000 (11314090001) від 13.03.2008 станом на 18.02.2018 (без врахування основної суми заборгованості) за період з 19.02.2015 по 18.02.2018, у тому числі 278.619,38грн суми заборгованості по простроченим відсоткам, 9.394,07грн пені за несвоєчасне повернення відсотків та 1.407,52грн три відсотки річних, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 15, 16, 22, 52, 512-517, 525, 526, 625, 1050 Цивільного кодексу України та ст.ст 193, 220, 230 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2018 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було відкрито загальне позовне провадження та призначено дату підготовчого засідання на 25.04.2018.
Ухвалою Господарського суду закарпатської області від 11.04.2018 було задоволено клопотання представника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ - Корчук Л.В. від 04.04.18 №02.63-2272 (Вх.№ 02.3.1-09/4315/18 від 10.04.2018) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити у Печерському районному суді м. Києва (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 42 а, або 02000, м. Київ, пров. Хрестовий, 4) або у Голосіївському районному суді міста Києва (03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14А). Клопотання мотивоване відсутністю можливості здійснювати додаткові грошові витрати для відрядження своїх представників з міста Києва до місця розташування суду зважаючи на перебування позивача на стадії ліквідаційної процедури, з метою збереження ліквідаційної маси.
Ухвалою суду від 25.04.2018 підготовче засідання відкладено на 16.05.2018.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.05.2018 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 25.06.2018.
Проте, судове засідання 25.06.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ремецькі О.Ф. у відпустці, згідно з наказом голови Господарського суду Закарпатської області від 23.06.18 року №02.4-08/21-к.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2018 підготовче засідання відкладено на 19.07.2018 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.2018.
Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на порушення відповідачем взятих на себе, за умовами Кредитного договору №11314090000 (11314090001) від 13.03.2008, договірних зобов'язань, зокрема в частині повного та своєчасного повернення наданих у кредит грошових коштів, а також сплати процентів за користування ними. Право на отримання вказаних коштів позивач набув на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, укладеного із ПАТ «Укрсиббанк».
Так, у позові ПАТ "Дельта Банк" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 289 420,97 грн., в тому числі: 278 619,38 грн. - заборгованості по простроченим відсоткам, 9 394,07 грн.- пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1 407,52 грн. - 3% річних від суми прострочених відсотків.
Представник позивача у ході розгляду справи по суті заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Ухвали суду від 30.03.2018, 25.04.2018, 16.05.2018, 05.07.2018 та від 19.07.2018 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 88000, АДРЕСА_1.
Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали, вбачається, що даний лист суду було повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.
Пунктами 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з вищенаведеними ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач відзиву по суті заявлених позовних вимог суду та позивачу не подав, свого повноважного представника у судове засідання не направив.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 30.07.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
13.03.2008 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», (банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 11314090000 (11314090001) (далі - договір). За умовами цього договору (п. 1.1) банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті в сумі 300.000,00 грн.
Відповідно до п. 1.2.2 Кредитного договору, Відповідач зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до Договору.
Згідно п.п. 1.3.1 Кредитного договору, за користування кредитними коштами з 13 березня 2008 року по 13 червня 2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 15% річних. За користування кредитними коштами після 13 червня 2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 17% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього Договору та/або додаткових угод до Договору.
Відповідно до п.п. 1.3.2 Кредитного договору, за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 30% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором.
Кредитним договором, а саме п.п. 1.3.4., встановлено, що нарахування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом факт/360 відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.
Згідно п.п. 1.3.5 Кредитного договору, термін сплати процентів: з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти за користування кредитом.
При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.
При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
Відповідно до п. 5.5 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення Позичальником та /або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим Договором в порядку, визначеному в розділом 11 Договору.
Пунктом 11.1 Кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст.525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь якого з п.п. 2.З., 5.3.,5.5.,5.6.,5.9.,5.10., 7.4. цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вище вказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі.
В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.
Додатком № 1 до кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту та суми платежів, останнім днем повернення кредиту якого є 13.03.2015.
У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов кредитного договору, ПАТ «Укрсиббанк» надав відповідачу грошові кошти, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.26-73).
Проте, станом на 18.02.2018 року відповідачем не виконано належним чином умови Кредитного договору, внаслідок чого наявна заборгованість за Кредитним договором №11314090000 (11314090001) від 13.03.2008 року (без врахування основної суми заборгованості за період з 19.02.2015 року по 18.02.2018 року (включно) у сумі 278 619,38 грн. перед ПАТ «Укрсиббанк».
Також позивач подав суду відомості про те, що право вимоги за Договором кредитування до нього перейшло внаслідок укладення між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором № 111314090000 (11314090001) від 13.03.2008 р. суду не надав, відтак, у нього утворилась заборгованість за вказаним договором у сумі 278 619,38 грн.
Також судом встановлено, що 08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі, за кредитним договором № 11314090000 (11314090001) від 13.03.2008 р., та сплатити ціну купівлі (п. 2.1).
Відповідно п. 1.1 договору право вимоги за кредитами - це всі права вимоги продавця в якості кредитодавця по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами, включаючи усі права, повноваження, гарантії відшкодування за ними - існуючі або майбутні, надані продавцеві або на користь продавця у якості кредитодавця за такими кредитними договорами.
Згідно з п. 2.3 договору права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця з моменту підписання продавцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття, а також покупець здійснює платіж закриття на користь продавця.
Додатком № 1 до договору сторони погодили відступлені права вимоги, а також суми наявної заборгованості у відповідача, зокрема, за кредитним договором № 11314090000 (11314090001) від 13.03.2008 (що підтверджується витягом із додатку № 1).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відступлення права вимоги, ПАТ "Дельта Банк" перерахувало на користь ПАТ "Укрсиббанк" грошові кошти за відступлені права вимоги у сумі 512 708 543,25 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 45733442 від 19.12.2011 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, на підставі договору відступлення права вимоги від 08.12.2011 р. до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги від боржника - ФОП ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 11314090000 (11314090001) від 13.03.2008 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки доказів повернення кредиту та сплати відсотків відповідачем перед новим кредитором (ПАТ "Дельта Банк") не надано, суд приходить до висновку, що заявлена заборгованість підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_2 у судовому порядку.
Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми кредиту та процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: - заборгованість за простроченими процентами в розмірі 278 619,38 грн.
Також за прострочення зобов'язання з повернення процентів позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 9394,07 грн.
Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з п. 7.1 кредитного договору на суму прострочених процентів, банк може нарахувати пеню, починаючи з 32 календарного дня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, включаючи день погашення заборгованості, яка розраховується за методом «факт/360».
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Провівши власний перерахунок заявленої позивачем суми пені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за прострочення повернення процентів у розмірі 9394,07 грн.
Крім того, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення повернення процентів у сумі 1407,52 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно у сумі 1 407,52 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 4341,31 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (88000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) суму 289420,97грн. заборгованості за кредитним договором №11314090000 (11314090001) від 13.03.2008 станом на 18.02.2018 (без врахування основної суми заборгованості) за період з 19.02.2015 по 18.02.2018, у тому числі 278.619,38грн суми заборгованості по простроченим відсоткам, 9.394,07грн пені за несвоєчасне повернення відсотків та 1.407,52грн три відсотки річних, а також 4341,31грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 17.08.2018.
Суддя О.Ф. Ремецькі