Справа № 183/3567/18
№ 1-кп/183/918/18
іменем України
17 серпня 2018 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 15.06.2018 року за № 42018040010000278, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця призваного для проходження військової служби під час часткової мобілізації, не одруженого, працюючого лісорубом ПП «Дяговець», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
07 квітня 2014 року наказом № 76 командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , солдата, призваного для проходження військової служби під час часткової мобілізації, ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого навідника 1 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 .
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст.ст. 11,16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України (далі - Статут), бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Однак, 07 квітня 2014 року солдат ОСОБА_5 , діючи всупереч наведених вище вимог Статуту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження ві йськової служби, самовільно залишив військову частину без поважних причин тривалістю понад один місяць, чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
10 квітня 2018 року солдат ОСОБА_5 прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, в скоєному розкаявся.
В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме:
- витяг з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 15.06.2018 року за № 42018040010000278, згідно якого 07.04.2014 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину без поважних причин, ухиляючись від проходження військової служби тривалістю понад один місяць
(а.п. 24);
- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 76 від 07.04.2014 року, згідно якого з 03.04.2014 року рядового ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини
(а.п. 25);
- акт службового розслідування та витяг з наказу № 1334 про результати службового розслідування, згідно яких встановлено, що солдат ОСОБА_5 19.08.2014 року самовільно залишив частину та був відсутній в розташуванні частини без поважних причин
(а.п. 28-30, 31-32);
- з'явлення із зізнанням ОСОБА_5 про скоєний ним злочин
(а.п. 35);
- копії документів щодо проходження ОСОБА_5 військової служби
(а.п. 34-45, 62).
Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військовослужбовцем військової частини без поважних причин, тривалістю понад один місяць (крім строкової служби).
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив. Обставинами, які пом'якшують покарання, визначених ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, з'явлення із зізнання.
Також суд враховує, що ОСОБА_5 за місцем проходження служби характеризується посередньо, при цьому має постійне місце роботи; раніше не судимий.
Санкція ч. 3 ст. 407 КК України передбачає покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, а також обраної позиції обвинуваченим ОСОБА_5 , суд вважає, що призначення мінімального покарання не сприятиме виправленню обвинуваченого ОСОБА_5 та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а призначення обвинуваченому покарання у виді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією зазначеної статті, сприятиме виправленню обвинуваченого ОСОБА_5 та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому суд вважає, що з причин, визначених раніше, обвинуваченому ОСОБА_5 можливо застосувати ст. 75 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїздити за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1