Ухвала
Іменем України
09 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 127/18496/17
провадження № 61-14301ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
Пророка В. В., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року у справі №127/18496/17 за позовом ОСОБА_4 до директора Департаменту архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення самоправства, відновлення знищених будівель, відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом.
29 грудня 2017 року та 03 січня 2018 року ОСОБА_4 подала до суду заяви про забезпечення її позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також шляхом припинення самоправства ОСОБА_6, вчиненого за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня
2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною дев'ятою статті 153 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява ОСОБА_4 про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, а саме: у заяві не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати щодо припинення самоправства за змістом є тотожніми задоволенню заявлених позовних вимог; не зазначено інші відомості, необхідні для забезпечення позову. Доказів про належність земельних ділянок та будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, заявник суду не надала. До заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі. Невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам статті 151 ЦПК України є підставою, відповідно до частини дев'ятої статті 153 ЦПК України для її повернення.
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2018 року залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду в частині залишення без змін вказаної ухвали суду першої інстанції мотивована тим, що в порушення вимог частини п'ятої статті 151 ЦПК України до заяви не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а тому ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2018 року є законною. Крім того, предметом позову є припинення самоправства ОСОБА_6, а тому судом першої інстанції вірно встановлено, що такий позов не може бути забезпечений шляхом припинення самоправства ОСОБА_6, оскільки за змістом частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожніми задоволенню заявлених позовних вимог.
У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулась із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2018 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року в указаній вище справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року касаційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме, для уточнення касаційної скарги із зазначенням судових рішень, що оскаржуються.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року ОСОБА_4 продовжено строк для усунення недоліків до 23 липня 2018 року в частині оскарження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області
від 09 січня 2018 року та постанови апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року.
На виконання вимог вказаної ухвали заявник сплатила судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу суду. У поданій суду заяві ОСОБА_4 посилається вже на інші судові рішення у справі, при цьому зазначила, що вимоги поданої нею касаційної скарги підтримує.
У касаційній скарзі, крім викладу обставин, ОСОБА_4 посилається на те, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня
2018 року та постанова апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року є незаконними.
У чому саме полягає порушення судами норм процесуального чи неправильне застосування судами норм матеріального права при розгляді заяви про забезпечення позову касаційна скарга не містить.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумніві щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною п'ятою статті 151 ЦПК Українидо заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини дев'ятої статті 153 ЦПК Українисуд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Встановивши, що заяву про забезпечення позову ОСОБА_4 подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, оскільки в порушення вимог частини п'ятої статті 151 ЦПК України до заяви не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а захід забезпечення позову, який належить застосувати щодо припинення самоправства за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що є неприпустимим за змістом частини десятої статті 150 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, відповідно до частини дев'ятої статті 153 ЦПК України для повернення вказаної заяви.
Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.
За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року у справі №127/18496/17 за позовом ОСОБА_4 до директора Департаменту архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення самоправства, відновлення знищених будівель, відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
І. М. Фаловська