Справа № 640/7870/18
н/п 2/640/2128/18
25 липня 2018 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Єфіменко Н.В.
за участі секретаря: Міжиріцької А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку,-
встановив:
04 травня 2018р. ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_2 з позовом в якому просив визначити частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:12:025:0043, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Старова, б. 83, а саме: ? частину земельної ділянки визначити йому, а ? частину - його матері ОСОБА_3, яка померла 19.02.2017 р. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 27.01.2014р. його матір ОСОБА_3 склала заповіт, в якому зазначила, що 25/50 ідеальних часток житлового будинку з надвірними будівлями та всю належну їй частину земельної ділянки, що розташовані по вул. Старова, 83 в м. Харкові, вона заповідає своєму онукові - ОСОБА_2; 3/50 ідеальних часток житлового будинку з надвірними будівлями за вказаною адресою, заповідала своєму синові - ОСОБА_1 19.02.2017р. після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. У встановлений законом строк він та відповідач фактично прийняли частину спадщини, оскільки станом на час її відкриття мешкали разом зі спадкодавцем. Однак нотаріус не оформлює спадщину за не визначення в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №930056 часток співвласників, якими є він та його померла матір, тобто не визначення частки, належній спадкодавцю.
У попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти задоволення позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доходить наступного:
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, … учасник справи розпоряджається власними правами щодо предмета спору на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій.
Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 934158, виданого на підставі рішення 15 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 03.10.2007р. №200/07, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:12:025:0043, площею 0.1000га за адресою: м. Харків, вул. Старова, 83, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка (а.с.5-6).
27.01.2014 р. ОСОБА_3 склала заповіт, яким 25/50 ідеальних часток житлового будинку з надвірними будівлями та всю належну їй частину земельної ділянки, що розташовані по вул. Старова, 83 в м. Харкові, заповіла онукові - ОСОБА_2; а 3/50 ідеальних часток житлового будинку з надвірними будівлями за вказаною адресою, заповіла синові - ОСОБА_1 (а.с.7).
19.02.2017р. ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ 580061 (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, заведена спадкова № 597/2017.
Я вбачається з листа державного нотаріуса Восьмої ХДНК ОСОБА_4 від 14.02.2018р., частину спадкового майна позивач прийняв фактично, оскільки проживав з померлою на момент її смерті. Однак, земельна ділянка, кадастровий номер 6310136600:12:025:0043 за адресою: м. Харків, вул. Старова, 83, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1, частки у спільній власності у державному акті не зазначені і за смерті ОСОБА_3 визначити їх між співвласниками неможливо (а.с.4).
Згідно з положеннями ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Як передбачено ст.ст. 368, 369 ЦК України - спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
В даному випадку законом встановлена саме спільна сумісна власність на спірну земельну ділянку, оскільки в державному акті на право власності на земельну ділянку не визначені частки співвласників.
Згідно вимог ст. 370 ЦК України - співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Положення п. в ч. 2 ст. 89 ЗК України, передбачають, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, зокрема співвласників жилого будинку. Частинами 3,4,5 зазначеної статті передбачено, що, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Підпунктом «е» п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7, передбачено, що учасник спільної сумісної власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки…за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
З урахуванням викладеного, суд, вважає за можливе визначити ? частку ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на спірну земельну ділянку.
Як визначено ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
З моменту смерті 19.02.2017р., співвласника спірної земельної ділянки ОСОБА_2К припинилась і її цивільна правоздатність, в тому числі право померлої на ту частину спірної земельної ділянки, що належала їй та позивачу на праві спільної сумісної власності, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині визначення ? частки земельної ділянки у спільній сумісній власності за померлою ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76,81, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ч.4 ст. 25, ст.ст. 355, 357, 368, 369, 370 ЦК України, ст.ст. 86, 89 ЗУ України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_2, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_1, про визначення частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку - задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1, іпн НОМЕР_1 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000га, кадастровий номер 6310136600:12:025:0043 за адресою: м. Харків, вул. Старова, б. 83.
У задоволенні позову в частині визначення ? частки за померлою ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1000га, кадастровий номер 6310136600:12:025:0043 за адресою: м. Харків, вул. Старова, б. 83, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Суддя: