7 серпня 2018 року м. Чернівці
справа № 727/7357/17
Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря Чебуришкіної Н.Ю.
з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
учасники справи
позивач ОСОБА_4
відповідач ОСОБА_2
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 квітня 2018 року, головуючий у першій інстанції ОСОБА_5,
встановила:
ОСОБА_4 у липні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2016 року поділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 30-д по вулиці Садгірській м. Чернівці в натурі, виділено у власність ОСОБА_4 43/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 30-д по вулиці Садгірській м. Чернівці, у власність ОСОБА_2 - 57/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 30-д по вулиці Садгірській м. Чернівці, припинено право спільної сумісної
Справа №727/7357/17 Головуючий у 1 інстанції Смотрицький В.Г.
Провадження №22-ц/794/668/18 Доповідач Половінкіна Н.Ю.
Категорія 5
власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 30-д по вулиці Садгірській м. Чернівці.
Посилався на чинення ОСОБА_2 перешкод у доступі до 43/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 30-д по вулиці Садгірській м. Чернівці та поділу інженерних мереж.
Просив зобов»язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у вільному користуванні приватною власністю 43/100 частинами житлового будинку №30-д по вул.Садгірській м.Чернівці.
Під час розгляду справи уточнив позовні вимоги, зазначав, що ОСОБА_2 здійснила відключення від системи електропостачання 43/100 частин житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власником яких є ОСОБА_4, перенесла електролічильник.
Просив зобов»язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у вільному користуванні його приватною власністю 43/100 частинами житлового будинку №30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, зокрема системою електропостачання шляхом відновлення електропостачання у 43/100 частинах житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власнком якого є ОСОБА_4, здійснити роботи щодо відновлення електропостачання у 43/100 частинах житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власнком якого є ОСОБА_4, за власні кошти здійснити переустановку загального будинкового електролічильника на попереднє місце його розташування та відновлення подачі електроструму на частину житлового будинку, власнком якої є ОСОБА_4
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 квітня 2018 року позов задоволено, постановлено зобов»язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у вільному користуванні його приватною власністю 43/100 частинами житлового будинку №30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, зокрема системою електропостачання шляхом відновлення електропостачання у 43/100 частинах житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власнком якого є ОСОБА_4, здійснити роботи щодо відновлення електропостачання у 43/100 частинах житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власнком якого є ОСОБА_4, за
власні кошти здійснити переустановку загального будинкового електролічильника на попереднє місце його розташування та відновлення подачі електроструму на частину житлового будинку, власнком якої є ОСОБА_4
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_4 відмовити.
Посилається на порушення процесуального права, не залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго», прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та обов»язки приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго», що не було залучено до участі у справі, відкриття провадження у справі за заявою, поданою без сплати судового збору, та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду з підстав, передбачених статтями 255 та 257 ЦПК України.
Зазначає про невідповідність висновку, викладеного у рішенні суду першої інстанції, щодо здійснення ОСОБА_2 самовільного відключення від системи електропостачання 43/100 частин житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власником яких є ОСОБА_4, обставинам справи.
Вважає, що судом першої інстанції неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, не звернення ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» з заявою про укладення окремого договору про користування електричною енергією, зобов»язано ОСОБА_2 за власні кошти відновити електропостачання у 43/100 частинах житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власником яких є ОСОБА_4, на порушення норм матеріального права, оскільки такі послуги надаються приватним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго».
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи позовні ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, суд першої інстанції керувався положеннями ст.41 Конституції України, пунктами 8-10 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357, та вважав, що підлягає захисту право ОСОБА_2 на користування 43/100 частинами житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власником яких є ОСОБА_4, шляхом відновлення електропостачання та перенесення засобу обліку.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив здійснення ОСОБА_2 самовільного відключення від системи електропостачання 43/100 частин житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власником яких є ОСОБА_4, перенесення засобу обліку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 391 ЦК України).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що відповідно до положень ст.ст.391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 червня 2016 року поділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 30-д по вулиці Садгірській м. Чернівці в натурі, виділено у власність ОСОБА_4 43/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 30-д по вулиці Садгірській м. Чернівці, у власність ОСОБА_2 - 57/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 30-д по вулиці Садгірській м. Чернівці, припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 30-д по вулиці Садгірській м. Чернівці.
За змістом п.8 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357, чинних на час виникнення правовідносин, електроустановки побутового споживача повинні бути забезпечені засобом обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію.
Послуги з облаштування електроустановки вузлом обліку побутовому споживачу надаються електророзподільним підприємством відповідно до укладеного договору про приєднання до електричних мереж або відповідно до укладеного договору про виконання додаткових робіт (послуг).
Надання побутовому споживачеві замовлених ним послуг з облаштування або реконструкції вузла обліку електричної енергії здійснюється за рахунок побутового споживача.
У разі розділення обліку електричної енергії оплата послуг облаштування вузла (вузлів) обліку електричної енергії здійснюється за рахунок осіб, з ініціативи яких проводиться відповідне розділення.
На підставі п.1.11 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, чинних на час виникнення правовідносин, для населення з індивідуальною забудовою житла за однією адресою у разі перерозподілу потужності між власниками (співвласниками) без зміни сумарної величини приєднаної потужності об'єкта архітектури, зміни категорії електроустановок щодо надійності електропостачання або зміни точки приєднання технічні умови не видаються. За необхідності здійснення монтажу (демонтажу) додаткових елементів електричної мережі відповідна реконструкція здійснюється електропередавальною організацією згідно з укладеним договором.
Пунктом 4.5.7 Кодексу систем розподілу, чинного на час апеляційного розгляду, передбачено, що у випадку якщо за однією адресою відбувається виділ частки майна (приміщення) співвласників із спільної сумісної власності, внаслідок чого кожен із співвласників набуває права власності на окрему частку такого майна, перерозподіл потужності між власниками не потребує розробки та видачі технічних умов, якщо не збільшується величина сумарної приєднаної потужності об'єкта архітектури та/або не змінюється категорія надійності електропостачання електроустановки.
У цьому випадку роботи, що забезпечують перерозподіл потужності та облік електричної енергії, здійснюються оператором систем розподілу після внесення кожним із власників (співвласників) плати за монтаж (демонтаж) додаткових елементів мережі та встановлення окремих вузлів обліку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» з заявою про укладення договору про користування електричною енергією у зв'язку із зміною поштової адреси від 20 листопада 2017 року (а.с.113).
Приватним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» надано інформацію від 2 січня 2018 року №9 про те, що звернення ОСОБА_2 про надання дозволу щодо облаштування електролічильника у іншому місті, ніж при первинному підключенні будинку до системи електропостачання, не зареєстровано, приватним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» не проводилось жодних робіт щодо роз'єднання систем електропостачання житлового будинку (внутрішніх мереж) №30-д по вулиці Садгірській м.Чернівці (а.с.112).
Сама ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду визнала обставини здійснення з ініціативи ОСОБА_2 відключення 43/100 частин житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власником яких є ОСОБА_4, від системи електропостачання сторонньою особою, встановлення засобу обліку в іншому місці.
Тому не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на правомірне здійснення з ініціативи ОСОБА_2 розподілу обліку електричної енергії із припиненням електропостачання іншого споживача ОСОБА_4 як власника 43/100 частин житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, перенесення засобу обліку, оскільки вчинено не електророзподільним підприємством та за відсутності договору на надання таких послуг, тобто самочинно.
Водночас договір між приватним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» та ОСОБА_2 20 листопада 2017 року №158236 про користування електричною енергією та додатку до нього акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін мали місце під час розгляду справи судом.
Крім того, договір між приватним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» та ОСОБА_2 20 листопада 2017 року №158236 про користування електричною енергією та додатку до нього акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, наряд на заміну електролічильника не спростовують здійснення з ініціативи ОСОБА_2 розподілу обліку електричної енергії із припиненням електропостачання іншого споживача ОСОБА_4 як власника 43/100 частин житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, перенесення засобу обліку самочинно.
Установивши чинення ОСОБА_2 перешкод ОСОБА_4 у здійсненні права власності на 43/100 частин житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці припиненням електропостачання самочинно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підлягає захисту право власності ОСОБА_4 в обраний ним спосіб шляхом зобов»язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні 43/100 частинами житлового будинку №30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, зокрема системою електропостачання шляхом відновлення електропостачання у 43/100 частинах житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці та переустановки загального будинкового електролічильника на попереднє місце його розташування за власні кошти.
Не можна погодитися з доводами ОСОБА_2 щодо відсутності підстав для зобов»язання ОСОБА_2 відновити електропостачання у 43/100 частинах житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власником яких є ОСОБА_4, переустановки загального будинкового електролічильника на попереднє місце його розташування, оскільки такі послуги надаються приватним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» на підставі договору після внесення плати за виконання робіт.
Водночас посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_4 не вчинено дії з перерозподіл обліку електричної енергії, не впливають на захист права ОСОБА_4 на електропостачання 43/100 частин житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці.
Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. п. 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).
Правовий статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, визначений ст.53 ЦПК України, такі особи можуть вступити у справу чи бути залучені до участі у справі, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Разом з тим, права та обов»язки приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» ґрунтуються на підставі договору між приватним акціонерним товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» та ОСОБА_2 за виконання робіт.
Зміст рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 квітня 2018 року не містить висновки про права та обов»язки приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» щодо усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_4 права користування 43/100 частинами житлового будинку №30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, шляхом відновлення електропостачання.
Наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, визначені ч.2 ст.54 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.
За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову
При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.
За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд
визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових
вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить
керуватися при вирішенні спору.
Предметом позову ОСОБА_4, тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просив ухвалити судове рішення, є усунення перешкод у користуванні власністю.
Обставинами, якими ОСОБА_4 обгрунтовував позовні вимоги, зазначав здійснення ОСОБА_2 самовільного відключення від системи електропостачання 43/100 частин житлового будинку№30-д по вул.Садгірській м.Чернівці, власником яких є ОСОБА_4, перенесення лічильника обліку.
Тому не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2, на які є посилання в апеляційній скарзі, про зміну ОСОБА_4 предмету позову в частині зазначення дій, якій слід вчинити для відновлення порушеного права.
Отже, доводи ОСОБА_2 на відкриття провадження у справі за заявою, поданою без сплати судового збору, наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду з підстав, передбачених статтями 255 та 257 ЦПК України не відповідають нормам процесуального права.
З огляду на наведене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 15 серпня 2018 року.
Головуючий - підпис (ОСОБА_6Ю.)
Судді - підписи (ОСОБА_7, ОСОБА_8О.)
З оригіналом згідно: