Дата документу Справа № 336/9/847/18
Єдиний унікальний №336/847/18 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/778/495/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
26 липня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за скаргою ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження № 120170800800002444, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 квітня 2018 року, якою скаргу останнього на постанову про закриття кримінального провадження № 120170800800002444 залишено без задоволення.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що всі доводи, викладені в скарзі ОСОБА_6 , вже були предметом судового дослідження та не знайшли свого підтвердження і щодо них прийнято рішення по суті.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вищевказану ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову про закриття кримінального провадження №120170800800002444 та направити матеріали кримінального провадження до відповідного органу для проведення досудового розслідування, після закінчення якого, направити провадження з обвинувальним актом до суду.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що по даному кримінальному провадженню досудове розслідування проведено не в повному обсязі, зокрема, не допитані свідки та не виконані інші необхідні слідчі дії, а відтак, слідчий безпідставно виніс постанову про закриття кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області надійшла ухвала Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 02 березня 2017 року щодо внесення відомостей до ЄРДР по заяві ОСОБА_6 про самовільне захоплення земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1 .
11 березня 2018 року зазначені відомості внесені до ЄРДР за №12017080080000954, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197 КК України (2001 року) та розпочато досудове розслідування.
В ході досудового розслідування встановлено, що за вказаним фактом, а саме зверненням ОСОБА_6 до СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12014080080002401 від 27 червня 2014 року за ч.1 ст. 197-1 КК України та 31 січня 2015 року вказане кримінальне провадження закрито, у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому, в ході досудового розслідування допитаний ОСОБА_6 в якості потерпілого, а також долучені до матеріалів провадження копії документів, що встановлюють право власності на буд. АДРЕСА_1 , а саме: копія свідоцтва № 511 від 21 листопада 1994 року, згідно з яким право власності на зазначений житловий будинок та приналежні до нього будівлі та споруди, належить ОСОБА_6 ; копія свідоцтва від 06 квітня 1995 року, згідно з яким якого, 47/100 частки житлового будинку перейшли у право власності ОСОБА_8 , як загальне сумісне майно подружжя, придбане ними протягом шлюбу.
Крім того, до матеріалів провадження долучено копію рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 листопада 2013 року, яким відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про повернення самовільно зайнятої ділянки, знесення самочинно збудованих будівель, відшкодування збитків, зобов'язання вчинити певні дії, з тих підстав, що право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку, не зареєстровано, державний акт про право власності ОСОБА_6 не отримувався, що підтверджено листом виконкому Запорізької міської ради від 04 липня 2011 року, а тому позовні вимоги про порушення права власності на земельну ділянку безпідставні.
На вказане рішення ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2013 року залишено без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 серпня 2015 року скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, оскільки встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 існують цивільно-правові відносини, які повинні вирішуватись в цивільному провадженні, шляхом звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Також зазначено, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2013 року визначений порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
На вказане рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 серпня 2015 року ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 серпня 2015 року була залишена без задоволення, та в якій зазначено, що рішення слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 31 січня 2015 року та рішення слідчого судді - відповідають вимогам закону, так як в даному випадку спори про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою повинні вирішуватися в цивільному порядку.
Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, згідно з рапортом Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області від 03 червня 2016 року, черговим зареєстровано заяву ОСОБА_6 з приводу самовільного захоплення земельної ділянки останнього.
З метою проведення перевірки за вказаною заявою, 03 червня 2016 року інспектором Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та відібрано пояснення ОСОБА_6 .
Згідно з висновком за результатом розгляду звернення громадянина ОСОБА_6 від 03 червня 2016 року, встановлено, що з вказаного звернення вбачаються цивільно-правові відносини, а тому заявнику ОСОБА_6 рекомендовано звернутись до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя для вирішення цього питання. Подальшу перевірку за зверненням ОСОБА_6 завершено.
Таким чином, у зв'язку з наведеними обставинами, та враховуючи, що розслідування кримінальних проваджень № 12014080080002401 та №12017080080000954 проводились за одним фактом, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017080080000954 від 11 березня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, постановою від 10 квітня 2017 року закрито, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, 20 червня 2017 року до ЄРДР внесено відомості за № 12017080080002444, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.
Постановою від 18 серпня 2017 року кримінальні провадження за №12017080080000954 за ч.1 ст. 197-1 КК України та за № 12017080080002444 за ч.1 ст. 194 КК України об'єднані в одне провадження, якому присвоєно №12017080080000954 та розпочато досудове розслідування.
30 вересня 2017 року вказане кримінальне провадження постановою слідчого Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області закрито, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, з посиланням на висновки досудового розслідування, яке проводилось раніше, за фактом самовільного зайняття вищезазначеної земельної ділянки та, враховуючи, що відсутнє підтвердження умисного знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.
Вказану постанову слідчого ОСОБА_6 оскаржено до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, та за результатом розгляду скарги останнього, 16 листопада 2017 року слідчим суддею постановлена ухвала, якою відмовлено в її задоволенні з наступних підстав.
Так, суддя в ухвалі зазначив, що при проведенні досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 05 лютого 2013 року між ними визначено порядок користування земельною ділянкою, тобто спірні відносини мають цивільно-правовий характер. Спір про усунення перешкод співвласнику житлового будинку у користуванні земельною ділянкою, яка виділена йому у користування за рішенням суду, що набрало законної сили, повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства та не є предметом кримінального провадження.
ОСОБА_6 вказану ухвалу суду оскаржено в апеляційному порядку та 29 листопада 2017 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області апеляційну скаргу останнього залишено без задоволення та зазначено, що, не дивлячись на судові рішення всіх інстанцій, які набрали законної сили, в яких наголошувалось на тому, що спірні відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 мають цивільно-правовий характер, ОСОБА_6 продовжує звертатись зі скаргами в порядку кримінального судочинства, що свідчить про зловживання ним своїм правом.
Проте, не зважаючи на таке рішення, ОСОБА_6 знову звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження № 120170800800002444, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України, яка була залишена без задоволення ухвалою суду від 19 квітня 2018 року, що наразі і є предметом даного судового розгляду.
Відповідно до положень п.8 ч.2 ст. 40, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, слідчий повноважний приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК України, а саме: коли встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з положенням ч.1 ст. 307 КПК України, за результатом розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала, згідно з правилами КПК України, та, відповідно до пункту 4 частини 2 вказаної статті, така ухвала може бути про відмову у задоволенні скарги.
На думку колегії суддів, слідчий та слідчий суддя дотримались цих вимог закону.
Як було встановлено, право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та приналежні до нього будівлі та споруди, у 1994 році, на підставі відповідного свідоцтва, повністю належало ОСОБА_6 . Проте, у 1995 році, відповідно до свідоцтва про право власності, 47/100 частки вищезазначеного житлового будинку перейшли у право власності ОСОБА_8 , як загальне сумісне майно подружжя, придбане ними протягом шлюбу.
Водночас, право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку не зареєстровано, державний акт про право власності ОСОБА_6 не отримувався. А тому, відсутні підстави вважати, що в даному випадку мало місце порушення права власності будь-якої особи.
Відповідно до рішення Апеляційного суду Запорізької області від 05 лютого 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визначено порядок користування земельною ділянкою.
Згідно з матеріалами провадження і за змістом скарг ОСОБА_6 , останній не погоджується з цим, та вважає, що в даному випадку мало місце самовільне зайняття вищезазначеної земельної ділянки, тобто склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України та факт пошкодження майна, тобто склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 194 КК України.
Однак, на думку колегії суддів, з наведеного вбачається, що такі спірні відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 мають цивільно-правовий характер, та мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, про що неодноразово роз'яснювалось ОСОБА_6 у вищезазначених рішеннях слідчого та суду як першої так і апеляційної інстанції.
Таким чином оскаржувана постанова слідчого про закриття кримінального провадження вже була предметом судової перевірки.
Проте, ОСОБА_6 , як про це правильно зазначає слідчий суддя, повторно звернувся до суду зі скаргою, яка є аналогічною попереднім, що свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та за викладених обставин, вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги заявника.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, правильність висновків слідчого судді не спростовують, тому підстав для задоволення цієї скарги не вбачається.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 19 квітня 2018 року, якою скаргу останнього на постанову про закриття кримінального провадження № 120170800800002444 залишено без задоволення, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4