Справа № 471/348/18-ц
Провадження №2/471/208/18
Номер рядка звіту 46
"09" серпня 2018 р.
Братський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Скарницької І.Б.,
за участю секретаря - Романчук О.О.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Козиревич О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/348/18-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ССПП ім. Куйбишева, Новомар'ївської сільської ради Братського району Миколаївської області, Братської райдержадміністрації Миколаївської області, відділу у Братському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, про визнання права на земельну частку (пай), уточнення списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ССПП ім. Куйбишева, Новомаріївської сільської ради Братського району Миколаївської області, Братської РДА Миколаївської області, відділу у Братському районі Головного управління Головного управляння Держгеокадастру про включення до списку громадян-членів КСП та визнання права власності на земельну частку (пай).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона 01 вересня 1986 року була прийнята членом колгоспу «ім. Куйбишева». 04 листопада 2005 року була звільнена з роботи ССПП ім. Куйбишева, який є правоприємником КСП у зв'язку з прогулами. 15 листопада 1995 року КСП «ім. Куйбишева» отримало державний акт на право колективної власності на землю. До списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), що є додатком № 1 до Акту прізвище позивача внесено не було. Посилаючись на те, що на час розпаювання земель колгоспу позивач працювала в ньому та була його членом, вона має право на земельну частку (пай), позивач просив суд включити її до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) та визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 12,52 умовних кадастрових гектарів.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені вимоги та просив їх задовольнити. Суду пояснили, що позивач з 1986 року була членом КСП де працювала до 04 листопада 2005 року. Під час розпаювання земель сільськогосподарського підприємства, не була включена до списку осіб, що додається до державного акту. Сертифікат на право на земельну частку ( пай) не отримувала. До суду за захистом свого порушеного права не зверталася, оскільки не було коштів для сплати послуг адвоката. Оскільки позивач, будучи членом КСП «ім.. Куйбишева», мала право на земельну частку (пай), а прізвище її помилково не було внесено до списку осіб, які мали на таке право, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача, ССПП ім. Куйбишева позовні вимоги не визнала, суду зазначила, що однією з вимог для отримання частку (пай) є включення особи до списку, додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю. Позивач же не була включена до списку громадян, які мають право на частку (пай), з позовом про включення її до списку раніше не зверталася, нею пропущено строк для звернення до суду, клопотання про поновлення строку позивачем не додано.
Представник відповідача Братської районної адміністрації Миколаївської області надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позову.
Представник відповідача, Держкомзему у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача Новомар'ївської сільської ради сільської ради Братського району Миколаївської області у судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву у якій просив розглядати справи за його відсутності.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 01 вересня 1986 року була прийнята у члени колгоспу "ім. Куйбишева" (арк с. 6). Звільнена з з роботи 04 листопада 2005 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗоТ (за прогули).
Згідно довідки відділу у Братському району ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області КСП "ім. Куйбишева" отримало Державний акт на право колективної власності на землю 15 листопада 1995 року, серія МК №009. Громадянка ОСОБА_1 до списку (додаток № 1 до Державного акту) членів КСП, що додається до цього державного акту, внесена не була, сертифікат не видавався.
Враховуючи, що ОСОБА_1 була прийнята у члени КСП, відомостей про її виключення не має, була звільнена з роботи лише у 2005 році, отже судом встановлено, що на момент отримання КСП Державного акту на право колективної власності на землю, вона була членом КСП, проте до списку № 1 включена не була.
Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 не отримувала сертифікату на право на земельну частку (пай).
Відповідно до п.п. 1-2 Указу Президента України №720/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ Президента України №720/95), ст.ст. 1-2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
За змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08.09.1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ Президента), особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.
Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.
Оскільки спірні правовідносини щодо права на земельну частку (пай) виникли з часу отримання в 1995 році КСП «ім. Куйбишева» державного акту на право колективної власності на землю, то до спірних правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР 1963 року, в редакції, яка діяла на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 71, 75, 76 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Крім того, згідно ст. 80 цього Кодексу закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Антологічні приписи вказані й в ст. 267 ЦК України, про що й заявлено представником відповідача.
Право у позивача було порушено з моменту отримання КСП державного акта, тобто у 1955 році, до суду позивач звернулася лише у травні 2018 року, тобто через 13 років.
Посилання позивача на відсутність коштів для звернення до суду не може бути визнано судом як поважна причина для поновлення строку.
Отже, строк позовної давності щодо вимог про право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) КСП «ім. Куйбишева» закінчився 15 листопада 1998 року.
За такого, звернення позивача у травні 2018 року з даним позовом про визнання права порушеного в 1995 році, пред'явлено після закінчення строку позовної давності, встановленого ЦК УРСР 1963 року.
Таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 є закінчення строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ССПП ім. Куйбишева, Новомар'ївської сільської ради Братського району Миколаївської області, Братської райдержадміністрації Миколаївської області, відділу у Братському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, про визнання права на земельну частку (пай), уточнення списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15.08.2018 року.
СуддяІ.Б. Скарницька