Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/2552/2018
Категорія: ч. 2 ст. 172-6 КУпАП
Іменем України
16 серпня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., розглянувши апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи - прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Дяченка В.П. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року,
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором Львівського комунального підприємства «Зелене місто», депутата КМР, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням прокурор Київської місцевої прокуратури № 10 Дяченко В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП стосовно ОСОБА_3 та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Перевіривши подану апеляційну скаргу, вважаю, що ця скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Спеціальною нормою, якою встановлений такий порядок, а саме ч. 2 ст. 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Як передбачено ч. 1 ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Наведені положення закону дозволяють зробити висновок про те, що прокурор вправі оскаржувати лише ті постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, які стосуються застосування заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Враховуючи вищенаведене, а також висновок наведений в ухвалі Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року № 49-у/2015 (справа № 2-43/2015) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв'язку з положеннями частини п'ятої статті 7, частини першої статті 287, частини другої статті 294 цього Кодексу про те, що аналіз вказаних положень Кодексу дає підстави для висновку, що має місце неузгодженість положень частини п'ятої статті 7, статті 250, частини першої статті 287 та частини другої статті 294 Кодексу щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурори взагалі та прокурор, який брав участь у розгляді справи, зокрема Дяченко В.П., у відповідності до положень закону, а саме ч. 2 ст. 294 КУпАП, не наділені правом оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, оскільки, як прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України, питання, з яким звернувся автор клопотання, може бути вирішене лише у законодавчому порядку. Усунення неузгодженостей у законах не належить до повноважень Конституційного Суду України.
З огляду на це, посилання в апеляційній скарзі на лист ВССУ від 12.05.2016 за № 9-1301/0/4-16, не може служити законною підставою, яка надає прокурору право, як учаснику у справах про адміністративні корупційні правопорушення, на подання скарги на постанову судді, оскільки цей лист має лише рекомендаційний характер, а тому не є обов'язковим для виконання.
Що ж стосується посилань на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 55 Конституції України, то вони стосуються прав людини і громадянина, а не державних органів та їх посадових осіб, які, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, зазначена апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки прокурор Дяченко В.П.не є суб'єктом, який, відповідно до вимог закону, в даному конкретному випадку, наділений правом на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_3
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи - прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 Дяченка В.П. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3, повернути особі, яка її подала, а матеріали справи про адміністративне правопорушення - до Шевченківського районного суду м. Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Мєлєшак О.В.