15 серпня 2018 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 758/7882/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/796/5563/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Білич І.М.,
за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Васильченка О.В. 25 січня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні бабусею своїх прав щодо виховання онука, визначення місця та часу спілкування з онуком,
Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в спілкуванні з онуком - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, участі у вихованні останнього та визначення способу участі позивача у вихованні онука: систематичні побачення та можливість вільного спілкування не в присутності ОСОБА_3; визначення місця і часу спілкування позивача з онуком за адресою: АДРЕСА_1, в один з вихідних днів тижня (суботу або неділю) з 11 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; отримання можливості здійснювати оздоровлення онука: морські, гірські курорти, власна приміська дача на березі Дніпра (Київська обл.) терміном на два тижні один раз на різ з обов'язковим дотриманням режиму годування та гігієнічного догляду; отримання можливості привітати онука в святкові дні: день народження онука, Новий рік, Різдво Христове, Великдень, у дні пам'яті сина позивача (ІНФОРМАЦІЯ_2 - день народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 - день смерті); отримання можливості безперешкодно проводити час з онуком по домовленості з ОСОБА_3 з відвідуванням дитячих розважальних закладів не в присутності останньої.
Позовні вимоги вмотивовані, зокрема, тим, що після смерті сина - ОСОБА_6 позивач мала можливість бачити онука протягом квітня-червня 2015 року виключно по узгодженому графіку в присутності відповідача. В подальшому відповідач перешкоджала побаченням онука з бабусею, незважаючи на всі зусилля останньої, у тому числі звернення до поліції. Разом з тим, відповідач зверталась до позивача з вимогою віддати легковий автомобіль, який належить на праві власності ОСОБА_4 і яким за життя користувався син останньої. Пропозиція позивача надавати транспортний засіб для забезпечення потреб дитини у пересуванні була відхилена відповідачем. На думку позивача, відповідач не виконує свої батьківські обов'язки належним чином і не може забезпечити дитині умови для навчання і виховання на тому ж рівні, що і позивач.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_3 усунути ОСОБА_4 перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні онука - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено ОСОБА_4 спосіб спілкування та участі у вихованні онука, з урахуванням стану здоров'я дитини, дотриманням режиму годування та гігієнічного догляду, з можливістю відвідувати дитиною місця проживання бабусі за домовленістю з матір'ю - ОСОБА_3 без присутності останньої наступним чином:
- кожного четверга з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.;
- у суботу з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. тиждень через тиждень;
- у неділю з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. тиждень через тиждень;
- один раз на рік протягом 14 діб;
- додаткові години для можливості забезпечення навчання онука з викладачем іноземних мов, відвідування дитячих спортивних секцій та дитячих розважальних закладів;
- можливість привітати онука у святкові дні, день народження онука та дні пам'яті ОСОБА_6;
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 160 грн. 00 коп., у задоволенні решти вимог - відмовлено (том І а. с. 208 - 211).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_3 01 червня 2018 року подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу, мотивувала, зокрема, тим, що суд не дослідив докази у встановленому законом порядку, порушив норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач не надала суду жодних і допустимих доказів, що відповідач несе загрозу подальшому спілкуванню бабусі та дитини. В свою чергу, суд належним чином не дослідив докази щодо стану здоров'я дитини, надавши оцінку лише висновкам на користь позивача, а також не перевірив повноваження осіб, що надали висновки щодо стану дитини.
Відповідач належним чином виконує свої батьківські обов'язки, що підтверджується психологічним висновком за даними експериментально-діагностичного дослідження дитини від 04 квітня 2017 року. Разом з тим, висновок органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 03 листопада 2016 року, у якому зазначено, що відповідач після смерті чоловіка почала перешкоджати бабусі і дідусю у спілкуванні з онуком, не відповідає дійсності. Крім того, зазначений висновок має рекомендаційний характер.
У позивача були неприязні стосунки з померлим сином, дитина не залишалась у бабусі навіть за життя батька, а зустрічі відбувались в край рідко.
Крім того, 04 травня 2018 року було зареєстровано шлюб між відповідачем та ОСОБА_1 На даний час, дитина живе в дружній сім'ї, має власну кімнату, обладнану необхідними речами. Чоловіка відповідача дитина сприймає як батька, оскільки рідного не пам'ятає. Крім того, дитина проходить регулярне оздоровлення, збалансовано харчується і повноцінно розвивається, що підтверджується висновком про стан здоров'я дитини від 14 травня 2018 року, консультаційним висновком спеціаліста Клініки вихідного дня від 14 травня 2018 року, довідкою Клініки вихідного дня від 14 травня 2018 року. Графік зустрічей позивача з дитиною, встановлений у рішенні суду першої інстанції, суперечитиме інтересам дитини та способу його життя.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній. Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, зокрема, що вони ніколи не проживали разом з позивачем, остання ніколи раніше не цікавилась ні дитиною, ні покійним сином. Також пояснила, що судовий розгляд даної справи триває приблизно три роки, на протязі яких ОСОБА_4 не підтримувала стосунків з онуком, у зв'язку з чим дитина взагалі до неї не звикла та не сприймає її як бабусю.
ОСОБА_4 та її представник - адвокат ОСОБА_8 заперечували проти апеляційної скарги, підтримали поданий до суду відзив на апеляційну скаргу. Крім того, у судовому засіданні, зокрема, пояснили, що Орган опіки та піклування визначив графік спілкування бабусі з дитиною, аналогічний тому, що встановлений рішенням суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Крім того, ОСОБА_4 пояснила, що вона згодна забирати дитину в четвер о 17 год. 00 хв. з дитячого садка та проводити з ним час до 19 год. 00 хв.
Представник Служби у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за його відсутності.
18 червня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив позивача ОСОБА_4 з відповідними підтвердженнями направлення його копії відповідачу та третій особі, з якого, зокрема, вбачається наступне. Так, відповідач була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, оскільки судова повістка про призначення справи до розгляду на 25 січня 2018 року була направлена за адресою, вказаною відповідачем. Разом з тим, відповідач не повідомила суду причини своєї неявки в судове засідання. Позивач зазначає, що вона зверталась до Національної поліції із заявою про зникнення онука та з заявою про встановлення місця знаходження онука, оскільки місце перебування дитини було невідоме. Судом тричі надавався строк для мирного врегулювання спору, однак відповідач не погодилась на підписання мирової угоди.
Крім того, висновком Органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації було встановлено графік зустрічей позивача з онуком, проте відповідач відмовилась виконувати вищевказане рішення. Також, житлово-побутові умови позивача є належними, оскільки остання проживає разом з чоловіком у власній трикімнатній квартирі, в якій для дитини облаштована окрема кімната. Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 18 листопада 2016 року у вищезазначеній квартирі наявні всі комунальні зручності. Крім того, у власності позивача перебуває дача на березі Дніпра.
Відповідно до довідки № 134, виданої Київським міським психоневрологічним диспансером № 5, позивач не перебуває на обліку в лікаря-психіатра. На думку позивача, графік зустрічей з онуком, встановлений у рішенні суду першої інстанції жодним чином не змінює розклад життя дитини та відповідає режиму роботи відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін та їх представників, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_6 (том І а.с. 6).
11 жовтня 2011 року між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюб (том І а.с. 12), у якому народився син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том І а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (том І а.с. 7).
Згідно Довідки від 04 травня 2016 року № 4, позивач з 01 жовтня 2007 працює в Науково-дослідному інституті інформатики і права Національної академії правових наук України на посаді завідувача наукового сектору (том І а.с. 9). Заробітна плата позивача згідно Довідки від 04 травня 2016 року № 25 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року разом складає 65 745 грн. 56 коп. (том І а.с. 10). За місцем роботи позивач характеризується позитивно, має значний обсяг наукових праць та нагород у галузі, в якій працює (том І а.с. 16).
Як вбачається з Довідки № 134, виданої Київським міським психоневрологічним диспансером № 5 позивач на обліку у лікаря-психіатра не перебуває. (том І а.с. 11).
Так, ОСОБА_4 проживає та зареєстрована в трикімнатній квартирі в АДРЕСА_1. Будинок має всі вигоди та знаходиться у задовільному технічному стані (том І а.с. 13). Відповіно до Акту обстеження умов проживання від 18 листопада 2016 року квартира за вищевказаною адресою відповідає всім вимогам, у ній наявні всі комунальні зручності, для дитини облаштована окрема кімната (том І а.с. 82).
Як вбачається з висновку Органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 листопада 2016 року після смерті сина позивача, відповідач стала перешкоджати у спілкуванні дитини з бабусею та дідусем. Вищезазначеним висновком встановлено графік спілкування бабусі і дідуся з онуком (том І а. с. 103, 155-156).
Також, у матеріалах справи містяться надані позивачем фотокартки, що підтверджують родинні відносини між онуком та дідусем і бабусею (том І а.с. 121-146, 173-175).
Згідно з Актом обстеження умов проживання від 13 грудня 2016 року умови проживання дитини та її матері, за адресою АДРЕСА_2 , відповідають всім вимогам та нормам (том І а.с. 111).
Як вбачається з Психологічного висновку за даними експериментально-діагностичного дослідження дитини від 04 квітня 2017 розвиток психічних процесів дитини відповідає віку (том І а.с. 154).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що в ході розгляду справи встановлено вчинення перешкод з боку відповідача у спілкуванні позивача з онуком, втім психічний стан дитини є нормальним, дитина розвивається відповідно віку, а смерть батька дитини не є підставою чинити перешкоди бабусі у спілкуванні з онуком; доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджено матеріальний та моральний стан позивача спілкуватись з дитиною без негативного впливу на її гармонійний розвиток, крім того, судом прийнято до уваги висновок Органу опіки та піклування, з якого вбачається можливість спілкування бабусі з онуком, без негативного впливу на останнього. Разом з тим, необґрунтованим вбачається те, що даний висновок стосується як спілкування бабусі з онуком, так і спілкування онука з дідусем. Однак, в даному випадку, дідусь не заявляв жодних вимог про надання йому можливості спілкуватись з онуком, крім того, останній не залучений до участі у справі, а тому він не наділений будь-яким процесуальним статусом, що б дало можливість вирішити питання про його права та обов'язки.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі вимогам, визначеним статтею 263 ЦПК України, з огляду на наступне.
Так, спір, що виник між сторонами регулюється Сімейним кодексом України(далі по тексту - СК України).
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач чинить перешкоди позивачу (бабусі) у спілкуванні з онуком та не надає можливості приймати участь у його вихованні.
Згідно Висновку Органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 листопада 2016 року, вбачається можливість спілкування бабусі з дитиною, на умовах, що відповідають позовним вимогам.
Суд першої інстанції, визначаючи спосіб участі у вихованні та спілкуванні бабусі з онуком, виходив з вищенаведеного Висновку та графіку відвідування (зустрічей) бабусі з дитиною, запропонованого Органом опіки та піклування.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким графіком та вважає, що він не відповідатиме інтересам дитини, які є найважливішими.
Так, тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України», ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи(ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(ст.80 ЦПК України).
Так, суд першої інстанції, вірно встановивши, що психічний стан дитини є нормальним, дитина розвивається відповідно віку, рекомендації відвідувати лікаря ЛОР та вивозити дитину на відпочинок не дають підстав вважати, що дитина хворіє внаслідок недбалого ставлення матері до неї, а також встановивши, що позивачем підтверджено в ході розгляду справи належними доказами її матеріальний та моральний стан для можливості спілкуватись з дитиною, без негативного впливу на його гармонійний розвиток, не надав належної оцінки доводам (запереченням проти позову) відповідача, зокрема щодо того, що дитина не сприймає позивача як бабусю, оскільки остання приїжджала коли їй зручно, тобто дитина не звикла і не могла звикнути до позивача.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи, зокрема вік та інтереси дитини, її прив'язаність до матері (зв'язок між матір'ю та дитиною, їх близькість), постійне проживання дитини з матір'ю (відповідачем), поведінка позивача у минулому по відношенню до відповідача та дитини, а також тих обставин, що дитина не сприймає позивача ОСОБА_4 як бабусю (близьку людину).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що способи участі позивача у спілкуванні з дитиною і графік зустрічей з дитиною, встановлений у рішенні суду першої інстанції, суперечитиме інтересам дитини та звичному способу його життя, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги.
Інші доводи скаржника ґрунтуються на припущеннях, а тому відхиляються колегією суддів.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, враховуючи, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам статті 236 ЦПК України, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, графік зустрічей та способи спілкування позивача з онуком, встановлений рішенням суду першої інстанції, не відповідатимуть в такому варіанті інтересам дитини, а також інтересам відповідача як матері малолітньої дитини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року з одночасним ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Шляхом, а саме: зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод у спілкуванні та участі у вихованні онука, та встановлення останній способу спілкування та участі у вихованні онука наступним чином:
- кожного четверга з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.;
- у суботу з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. тиждень через тиждень;
- можливість привітати онука у святкові дні, день народження онука та дні пам'яті ОСОБА_6
В іншій частині позову слід відмовити.
Крім того, у відповідності до вимог процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 160 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення наступного змісту:
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та участі у вихованні онука, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановити ОСОБА_4 спосіб спілкування та участі у вихованні онука, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким чином:
- кожного четверга з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.;
- у суботу з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. тиждень через тиждень;
- можливість привітати онука у святкові дні, день народження онука та дні пам'яті ОСОБА_6
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1 160 (одна тисяча сто шістдесят) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 16 серпня 2018 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Я.В. Головачов
І.М.Білич