Постанова
Іменем України
08 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 695/1055/16-ц
провадження № 61-24513св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України»,
відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Пономаренка В. В., Ювшина В. І.,
У квітні 2016 року державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселити їх із гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 проживають у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку, що належить державному професійно-технічному навчальному закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України», на АДРЕСА_1 на підставі договору оренди від 19 січня 2010 року № 27.
08 вересня 2015 року державним професійно-технічним навчальним закладом «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України» направлено ОСОБА_4 повідомлення про відмову від укладення з ним договору оренди на новий строк.
Ураховуючи, що строк дії договору оренди закінчився, а відповідачі не звільнили займане приміщення, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 травня 2016 року у складі судді Середи Л. В. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 є пенсіонером по старості і відповідно до абзацу шостого статті 125 ЖК Української РСР не підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення, а ОСОБА_5 є його дружиною і членом його сім'ї.
Справа в апеляційному порядку переглядалася судами неодноразово.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - кімнатою НОМЕР_1 в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку, що належить державному професійно-технічному навчальному закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України», на АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що між сторонами склались договірні правовідносини. Строк, на який був укладений договір оренди житла закінчився, позивач не має наміру його переукладати на новий строк, відповідачі не є слухачами державного професійно-технічного навчального закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України», а відтак відсутні правові підстави для подальшого проживання відповідачів у гуртожитку.
У травні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідачів наявне право подальшого користування житлом на підставі договору, який не пройшов державної реєстрації. У разі спливу строку договору найма житла наймач має переважне право на укладення такого договору на новий строк. Наймачі несуть витрати на утримання житла, заборгованість по оплаті за проживання у гуртожитку відсутня, що свідчить про правомірність їх проживання у спірному приміщенні.
У листопаді 2017 року державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України» подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 16 травня 2018 року справа № 695/1055/16-ц передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що відповідач разом з дружиною проживає у кімнаті НОМЕР_1 у гуртожитку державного професійно-технічного навчального закладу «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України» на АДРЕСА_1 на підставі договору оренди житла від 19 січня 2010 року № 27, укладеного строком до 19 січня 2011 року.
Відповідно до відомостей адресного бюро, станом на 11 квітня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, де зберігають за собою право користування цим житлом.
Згідно повідомлення від 08 вересня 2015 року державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України» відмовився від укладення з ОСОБА_4 договору оренди кімнати НОМЕР_1 у гуртожитку на новий строк та вимагав звільнити вищезазначене житлове приміщення.
11 лютого 2016 року державний професійно-технічний навчальний заклад «Черкаський навчальний центр Міністерства аграрної політики та продовольства України» надіслав ОСОБА_4 вимогу про виселення з житлового приміщення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у даному випадку не підлягають застосуванню положення статей 124-132 ЖК Української РСР, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі договору оренди житла. Вселення не є самовільним і після закінчення строку договору оренди до відповідачів можуть заявлятися вимоги на підставі ЦК України.
Відповідно до статті 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Оскільки між власником житла і особою, яка його винаймала, договірні відносини припинилися, тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що у відповідачів відсутні правові підстави для користування цим житлом.
Доводи касаційної скарги про те, що наймачі несуть витрати на утримання житла, заборгованість по оплаті за проживання у гуртожитку відсутня, через що наявні підстави для проживання у спірному приміщенні, колегія суддів відхиляє, оскільки така оплата не свідчить про наявність між сторонами правовідносин, які надають підстави для проживання у спірному приміщенні.
Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року, залишити без змін.
Поновити виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н.О. Антоненко
В.І. Крат