Провадження №1-кс/760/10361/18
Справа 760/20316/18
15 серпня 2018 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання детектива Національного бюро Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000667 від 05.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
детектив за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в якому просить накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування, на майно вилучене під час обшуку приміщення квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає суддя Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 , а саме: грошові кошти в сумі 12700 (дванадцять тисяч сімсот) гривень; грошові кошти в сумі 60 (шістдесят) доларів США.
З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що у провадженні Національного антикорупційного бюро України знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000667 від 05.07.2018 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Як вбачається із матеріалів клопотання, що суддя Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з адвокатом ОСОБА_6 02.08.2018 одержали неправомірну вигоду у сумі 20 000 гривень від ОСОБА_7 за прийняття рішення про непритягнення його до адміністративної відповідальності за фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за ст. 130 КУпАП та повернення йому вилученого водійського посвідчення.
Детектив зазначав, що 02.08.2018 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2018 проведено обшук у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , у якій проживає суддя Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 .
В ході обшуку тимчасово вилучене майно, дозвіл на вилучення якого не був наданий ухвалою слідчого судді, але яке має значення для кримінального провадження, а саме: грошові кошти у сумі 12700 (дванадцять тисяч сімсот) гривень та грошові кошти у сумі 60 (шістдесят) доларів США.
Органом досудового розслідування зазначено, що вказані грошові кошти містять на собі відомості, які можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також, є необхідними для перевірки на причетність ОСОБА_5 до вчинення інших кримінальних правопорушень.
Детектив в судове засідання не з'явився, натомість через канцелярію суду подав заяву, в якій просив клопотання проводити без його участі.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Детективом доведено, що вищевказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, -
клопотання задовольнити.
Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування, на майно вилучене під час обшуку приміщення квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає суддя Барського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 , а саме:
грошові кошти в сумі 12700 (дванадцять тисяч сімсот) гривень;
грошові кошти в сумі 60 (шістдесят) доларів США.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1