пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
15.08.2018р. справа №913/89/18
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретар судового засідання ОСОБА_4
за участю представників:
від позивача ОСОБА_5 (адвокат, довіреність №14-120 від 08.06.2018р.);
від відповідача:ОСОБА_6 (адвокат, довіреність №55 від 21.03.2018р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
на рішення господарського суду Луганської області
ухваленого 07.06.2018р. (повний текст підписано 15.06.2018р.) у м. Харкові
у справі №913/89/18 (суддя Драгнєвіч О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 64043423,24грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:
1. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 64043423,24грн. за договором купівлі-продажу природного газу №16-147 від 12.01.2016р., у тому числі:
- 26858427,52грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань лютого - квітня 2016р.;
- 8553915,88грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань січня - вересня 2016р.
- 28631079,84грн. - інфляційної індексації за зобов'язаннями січня - вересня 2016р.
2. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.02.2018р. відкрито провадження у справі №913/89/18 та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.06.2018р. (повний текст підписано 15.06.2018р.) у справі №913/89/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволені частково - стягнуто з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 13023213,07грн., 3% річних в сумі 2573282,28грн. та інфляційної індексації в сумі 7536212,30грн. Також стягнуто витрати зі сплати судового збору в сумі 348159,97грн.
4. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх обов'язків зі своєчасної оплати отриманого від Позивача протягом січня-вересня 2016р. природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №16-147 від 12.01.2016р. Своєю чергою, частковість задоволення позовних вимог була зумовлена:
- щодо стягнення пені - невірним розрахунком означеної складової за зобов'язаннями квітня 2016р. (застосовано в період з 29.07.2016р. по 31.08.2016р. подвійну облікову ставку НБУ, тоді як з 01.08.2016р. підлягає застосуванню одна облікова ставка згідно ч.4 додаткової угоди №4 від 27.09.2016р.), а також задоволенням клопотання Відповідача та зменшенням суми пені на 50% - до 13023213,07грн., враховуючи складне фінансове становище підприємства останнього, розміру заявлених штрафних санкцій порівняно з понесеними збитками, повний розрахунок Відповідача за поставлений природний газ на дату подання позову, прострочення в розрахунку не тривало значний час та не сприяло понесенню Позивачем збитків, а також те, що втрати кредитора у зв'язку із допущеним простроченням також компенсуються за рахунок присуджених до стягнення сум інфляційної індексації та 3% річних.
- щодо стягнення 3% річних - розрахунком означеної складової без урахування умов, укладених між сторонами спільних протокольних рішень, підписавши які, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.
- щодо стягнення інфляційної індексації - допущення Позивачем помилки в розрахунку: здійснення нарахування на суми боргу, яка була погашена за рахунок коштів, виділених на виконання спільних протокольних рішень, а також подвійне нарахування інфляційної індексації не на суму боргу, а на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період (зокрема за зобов'язаннями січня 2016р.), що є помилковим.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
5. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не погодившись з прийнятим рішенням суду в частині відмови у задоволені стягненні 13023213,07грн. пені, 21094867,64грн. інфляційної індексації та 5980633,60грн. 3% річних, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 07.06.2018р. у справі №913/89/18 скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити відхилені позовні вимоги. Також Скаржник просив відшкодувати за рахунок Відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги.
6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:
- безпідставне залишення судом поза увагою умови додаткової угодою №4 від 27.09.2016р. (чинної з 01.08.2016р.), в якій п.6.1 договору (зазначено, зокрема, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором) та п.7.2 договору (у разі не виконання Покупцем п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється Продавцем на суми оплат, проведені Покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.) викладено в новій редакції, які свідчать про незмінність умов договору підписанням спільних протокольних рішень про погашення заборгованості та зумовлюють правомірність нарахування Позивачем 3% річних та інфляційної індексації на суми такого погашення, яке по відношенню до основного договору відбулось з простроченням.
- неврахування місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення положень листа Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97-р, відповідно якого при здійсненні розрахунку інфляційних втрат потрібно використовувати методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця, що відповідає розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.
- неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також визнання встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи, оскільки зменшуючи розмір неустойки суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, співрозмірності розміру неустойки до суми заборгованості тощо. Між тим, Відповідач не надав належних доказів в обґрунтування свого клопотання про зменшення суми пені, тоді як суд не враховуючи майнові інтереси Позивача та керуючись лише своїм внутрішнім переконання, посилаючись на важкий фінансовий стан Відповідача, зменшив розмір нарахованих санкцій, що є порушенням ст.233 Господарського кодексу України, посилаючись також на постанову Вищого господарського суду України від 08.04.2015р. у справі №902/1568/14. Окрім того, Скаржник зазначає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:
7. 27.07.2018р. від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу (в межах визначеного апеляційним судом строку), за змістом якого останній проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначає що підписанням спільних протокольних рішень сторони, тим самим, змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №16-147 від 12.01.2016р., тому наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України не застосовуються, посилаючись, при цьому, на численну практику Верховного суду України та Вищого господарського суду України з цього приводу. Таким чином, Відповідач зазначив, що нарахування 3% річних та інфляційної індексації після підписання спільних протокольних рішень є незаконним.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
8. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
9. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, утому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
10. Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць),та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського суду на момент прийняття цієї постанови здійснено не було.
11. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 06.07.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2 і ОСОБА_7
12. Ухвалою від 06.07.2018р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №913/89/18, а ухвалою від 31.07.2018р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 15.08.2018р. о 14.00. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду, обізнаність яких про що підтверджується поверненням рекомендованих повідомлень про вручення ухвали суду (а.с.а.с.243, 244 т.2).
13. Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018р., враховуючи приписи ч.10 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з перебування судді Зубченко І.В. у відпустці, її у складі колегії було замінено на суддю Черноту Л.Ф.
14. Враховуючи викладене в п.п.8-13 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
15. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами аудиофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
16. У судовому засіданні 15.08.2018р. уповноважені представники сторін підтримали свої вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
17. Відтак, згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
18. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 12.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №16-147-Н (договір - а.с.а.с.12-16 т.1), відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця у 2016р. природний газ, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити газ, на умовах договору.
Окрім того, згідно з п.1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
19. Відповідно до п.2.1 договору, Постачальник передає Споживачу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) газ обсягом 124700,000тис.куб.м у тому числі по місяцях:
- січень 45400,000тис.куб.м;
- лютий 41400,000тис.куб.м;
- березень 37900,000тис.куб.м.
20. У п.3.2 договору сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
21. Відповідно до п.3.3 договору, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставною для остаточних розрахунків між сторонами.
У разі, якщо Покупець до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає Продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці газу Продавцем документально не оформлюються.
22. Згідно з п.5.1 договору, ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та на період до 31.03.2016р. (включно) становлять:
- у разі використання природного газу для приготування їжі та/або підігріву води-7188,000грн. за 1000куб.м, в тому числі ПДВ 20%;
- у разі використання природного газу для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води): за обсяг, використаний до 1200куб.м природного газу (включно) на період з 01.10.2015р. по 31.03.2016р. (включно) - 3600,000грн. за 1000куб.м, в тому числі ПДВ 20%; за обсяг, використаний понад 1200куб.м, природного газу на період з 01.10.2015р. по 31.03.2016р. (включно)- 7188,000грн. за 1000куб.м в тому числі ПДВ 20%.
23. Як було передбачено п.6.1 договору, оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використанням Покупця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (п.6.2 договору).
24. У п.7.2 договору встановлено, що у разі не виконання Покупцем п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
25. Відповідно до п.9.3 означеного договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
26. Згідно з п.11 .1 договору, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016р. до 31.03.2016р. (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
27. Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2016р. сторони уклали додаткову угоду №1 (а.с.17 т.1) до договору купівлі-продажу природного газу №16-147-Н від 12.01.2016р., дія якої розповсюджується на відносини, що склалися фактично з 01.01.2016р., в якій сторони погодили, що Продавець передає Покупцю з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) газ обсягом до 128730,000тис.куб.м.
Згідно п.5.4. договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 475013693,12грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 570016431,74грн.
28. Між тим, додатковою угодою №2 від 31.03.2016р. (а.с.а.с.18, 19 т.1), дія якої поширюється на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.04.2016р., сторони доповнили п.2.1 договору, згідно якого Продавець додатково передає Покупцю з 01.04.2018р. по 30.04.2016р. (включно) газ обсягом до 21900,000тис.куб.м., та внесли зміни до п.п.3.1., 3.3. щодо порядку передачі газу.
Згідно з п.5.4.договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2016р., загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 512152332,62грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 614582799,14грн.
Окрім цього, відповідно до п.6.1 договору в редакції цієї додаткової угоди: оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу.
29. Також, додатковою угодою №3 від 30.04.2016р. (а.с.а.с.20,21 т.1), дія якої поширюється на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.05.2016р., сторони погодили, що Продавець додатково передає Покупцю з 01.04.2016р. по 30.04.2016р. (включно) газ обсягом до 160546,103тис.куб.м. Ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та на період з 01.05.2016р. ціна становить 6879,00грн. за 1000куб. м, в тому числі ПДВ 20%.
Між тим, було внесено зміни до п.11.1 договору, який виклали в наступній редакції: договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення
30. Додатковою угодою №4 від 27.09.2016р. (а.с.22 т.1), дія якої розповсюджується на відносини, що склалися фактично між сторонами з 01.08.2016р., сторони доповнили п.6.1 договору визначивши: що оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20.
Також сторонами вказано, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Окрім того, сторонами було змінено п.7.2 договору та викладено в наступній редакції: у разі не виконання Покупцем п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.
31. Як було встановлено місцевим судом та підтверджується матеріали справи, на виконання умов договору Позивачем за період з січня 2016р. по вересень 2016р. (включно) поставлено, а Відповідачем прийнятно 197109,109тис.куб.м. природного газу на загальну суму 787789985,83грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:
- від 31.01.2016р. на суму 161164030,26грн. (а.с.34, т.1);
- від 29.02.2016р. на суму 158854786,78грн. (а.с.35, т.1);
- від 31.03.2016р. на суму 157476990,11грн. (а.с.36, т.1);
- від 30.04.2016р. на суму 115388462,29грн. (а.с.37, т.1);
- від 31.05.2016р. на суму 49597751,47грн. (а.с.38, т.1);
- від 30.06.2016р. на суму 31535711,96грн. (а.с.39, т.1);
- від 31.07.2016р. на суму 29180980,28грн. (а.с.40, т.1);
- від 31.08.2016р. на суму 30163895,76грн. (а.с.41, т.1);
- від 30.09.2016р. на суму 54427376,92грн. (а.с.42, т.1).
Означені акти підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.
32. Своєю чергою, між Головним управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Департаментом фінансів Луганської області державної адміністрації, Управліннями фінансів різних райдержадміністрацій Луганської області, Управліннями соціального захисту населення різних райдержадміністрацій Луганської області, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з метою погашення заборгованості за природний газ поставлений у 2016р. за договором №16-147-Н від 12.01.2016р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005р. №20 із відповідними змінами, були укладені (підписані) наступні спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України (а.с.а.с.80-250 т.1; а.с.а.с.1-73 т.2):
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2052 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №144 від 28.07.2016р. на суму - 1313467,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2054 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №146 від 28.07.2016р. на суму - 234849,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2053 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №145 від 28.07.2016р. на суму - 8520,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2050 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №142 від 28.07.2016р. на суму - 1453852,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2051 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №143 від 28.07.2016р. на суму - 103552,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2049 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №141 від 28.07.2016р. на суму - 170172,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2048 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №140 від 28.07.2016р. на суму - 10486019,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2047 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №139 від 28.07.2016р. на суму - 6349743,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2046 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №138 від 28.07.2016р. на суму - 1308435,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2045 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №137 від 28.07.2016р. на суму - 1883594,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2044 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №136 від 02.09.2016р. на суму - 10085553,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2039 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №127 від 02.09.2016р. на суму - 19352584,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2040 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №124 від 03.10.2016р. на суму - 49477396,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2042 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №134 від 02.09.2016р. на суму - 1022872,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2055 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №147 від 02.09.2016р. на суму - 3575824,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2043 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р. та платіжне доручення №135 від 02.09.2016р. на суму - 999547,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та, теплопостачання №2041 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 22.07.2016р.; платіжне доручення №126 від 03.10.2016р. на суму - 44718488,00грн. та платіжне доручення №125 від 03.10.2016р. на суму - 8474006,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2064 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 26.07.2016р. та платіжне доручення №128 від 28.07.2016р. на суму - 7526996,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2063 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 26.07.2016р. та платіжне доручення №133 від 28.07.2016р. на суму - 2669167,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2066 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 26.07.2016р. та платіжне доручення №130 від 28.07.2016р. на суму - 3198078,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2067 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 26.07.2016р. та платіжне доручення №132 від 28.07.2016р. на суму - 782910,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2065 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 26.07.2016р. та платіжне доручення №129 від 03.10.2016р. на суму - 22001478,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2068 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 26.07.2016р. та платіжне доручення №131 від 03.10.2016р. на суму - 20174032,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2420 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №159 від 26.12.2016р. на суму - 1142378,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2417 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №155 від 26.12.2016р. на суму - 1108923,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2418 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №157 від 26.12.2016р. на суму -- 2456792,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2419 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №158 від 26.12.2016р. на суму - 1387103,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2410 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №153 від 26.12.2016р. на суму - 1484493,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2411 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №151 від 26.12.2016р. на суму - 3022088,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2412 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №154 від 30.09.2016р. на суму - 2599390,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2421 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №160 від 01.11.2016р. на суму - 941365,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2415 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №150 від 01.11.2016р. на суму - 2369095,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2416 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №152 від 01.11.2016р. на суму - 2964459,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2414 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 20.09.2016р. та платіжне доручення №149 від 01.11.2016р. на суму - 2584742,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2771 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №163 від 26.12.2016р. на суму - 8199661,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2775 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №167 від 26.12.2016р. на суму - 7210377,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2776 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №168 від 26.12.2016р. на суму - 1392463,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2784 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №176 від 26.12.2017р. на суму - 4598319,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ тa теплопостачання №2774 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №166 від 26.12.2016р. на суму - 27139210,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2778 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №170 від 26.12.2016р. на суму - 48489416,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2770 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №162 від 26.12.2016р. на суму - 24172779,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ тй теплопостачання №2772 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №164 від 26.12.2016р. на суму - 16887296,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2773 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №165 від 26.12.2016р. на суму - 17644487,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2779 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №171 від 26.12.2016р. на суму - 18296909,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2780 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №172 від 26.12.2016р. на суму - 33172832,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2781 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №173 від 26.12.2016р. на суму - 8085535,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2782 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №174 від 26.12.2016р. на суму - 19983883,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2783 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №175 від 26.12.2016р. на суму - 608713,00грн.;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2777 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України від 16.11.2016р. та платіжне доручення №169 від 26.12.2016р. на суму - 1944013,00грн.
Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
33. Відповідно до п.п.5.2, 5.3 спільних протокольних рішень передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями. Спільні протокольні рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.
34. Вказані в п.п.18-33 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
35. Так, місцевим судом встановлено, що частина заборгованості в сумі 468799678,62грн. за поставлений Позивачем протягом січня - вересня 2016р. природний газ на суму 787789985,83грн. за договором купівлі-продажу природного газу №16-147-Н від 12.01.2016р., була погашена Відповідачем за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України, у відповідності до укладених спільних протокольних рішень, зазначених в п.32 постанови. Означене підтверджується даними наявних в матеріалах справи спільних протокольних рішень, а також копіями платіжних доручень, долучених Відповідачем на підтвердження належного та своєчасного виконання умов протокольних рішень (а.с.а.с.80-250 т.1; а.с.а.с.1-73 т.2).
Інша частина заборгованості в сумі 318990307,21грн. була погашена Відповідачем самостійно за рахунок здійснених часткових оплат, що було враховано Позивачем у розрахунку (а.с.а.с.163-174, т.2) та підтверджується даними довідки Позивача про формування сальдо заборгованості за підприємством Відповідача, випискою щодо здійснених операцій за підприємством Відповідача за період з 01.01.2016р. по 31.10.2017р. (а.с.а.с.43, 44-48 т.1).
36. Між тим, з огляду на допущення Відповідачем прострочення у виконанні зобов'язань перед Позивачем в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за отриманий природний газ у січні-вересні 2016р. за договором купівлі-продажу природного газу №16-147 від 12.01.2016р., останній звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з Відповідача нарахованих на суму простроченої оплати 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 27.09.2016р.).
37. Своєю чергою, Відповідач звернувся до суду з клопотанням про максимальне зменшення розмір стягуваної пені (а.с.а.с.129-131 т.1) в зв'язку із скрутним фінансовим становищем, що сталося в зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, надавши, зокрема, витяг зі зведеного переліку суб'єктів природних монополій станом на 28.02.2018р. (а.с.135 т.2), а також копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017р. (а.с.136 т.2) та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017р. (а.с.137 т.2)
Суд першої інстанції на підставі зазначених документів встановив, що Відповідач займає монопольне становище на ринку надання послуг з розподілення природного газу для споживачів Луганської області та має стратегічне значення для бюджету України (згідно даних зведеного переліку суб'єктів природних монополій). Проте, наразі підприємство знаходиться у складному фінансовому стані, у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Луганської області, з квітня 2014р. не може належним чином виконувати договірні зобов'язання. Окрім того, у зв'язку з дією незаконних озброєних воєнізованих формувань на території Луганської області Відповідач був обмежений в праві володіння, користування належного йому майна, що знаходиться на окупованій території, втратив основні засоби, зазначене також призвело до обмеження виробничо-господарської діяльності на відповідних територіях та отримання відповідного прибутку.
При цьому, значне зростання заборгованості населення, як кінцевого споживача за спожитий природний газ, допущення значної заборгованості та несвоєчасного проведення розрахунків, а також встановлення протягом 2014-2016 років НКРЕ КП відповідних тарифів на розподіл природного газу, які є економічно необґрунтованими, не дозволяють підприємству здійснювати своєчасне погашення заборгованості за укладеними договорами з Позивачем.
Окрім цього, відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017р. збиток Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» за 2017р. склав 115599тис.грн.
38. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини розглянуті місцевим судом, зокрема, в контексті приписів норм Цивільного та Господарського кодексів України, які регламентують відповідальність за прострочення грошових зобов'язань, враховуючи особливості виниклих правовідносин з купівлі-продажу природного газу.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
39. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.
40. Сутність розглядуваного спору полягає у примусовому стягненні з Відповідача нарахованих відповідно до ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України на суму порушених (прострочених у виконанні) грошових зобов'язань з оплати поставленого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» природного газу у січні - вересні 2016р. пені, передбаченої п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 27.09.2016р.), 3% річних та інфляційної індексації.
41. Суб'єктивне право вимоги виконання спірного грошового зобов'язання, на захист якого спрямовано заявлений позов, ґрунтується на договорі купівлі-продажу природного газу №16-147 від 12.01.2016р. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та не спростовану в межах цієї справи та в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
42. Беручи до уваги правову природу укладеного договору купівлі-продажу природного газу №16-147 від 12.01.2016р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу природного газу.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких вирішувалось питання відносно розглядуваного спору.
43. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
44. Так, приймаючи до уваги дати поставок та умови оплати природного газу (п.6.1 договору в редакції додаткової угоди №4 від 27.09.2016р.), остаточний розрахунок за природний газ поставлений Позивачем у січні - вересні 2016р., як вірно було встановлено місцевим господарським судом, мав бути здійснений Відповідачем не пізніше 25-го числа кожного місяця, наступного за місяцем реалізації газу. Своєю чергою, останній (Відповідач) у повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ з порушенням строків встановлених договором купівлі-продажу природного газу №16-147 від 12.01.2016р., що сторонами не заперечується та свідчить про неналежне (із допущеним простроченням) виконання такого грошового зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.
45. За змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 27.09.2016р.).
46. Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що наслідком підписання спільних протокольних рішень на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (які за своєї сутністю цілком відповідають визначенню угоди у розумінні ст.202 Цивільного кодексу України, що регламентує розглядувані правовідносини між сторонами через їх участь в узгоджені і підписанні таких рішень (п.7 Порядку потребує згоди учасників), що фіксує відповідне волевиявлення, яке має цивільно-правові наслідки) є фактична зміна визначеного у договорі №16-147 від 12.01.2016р. порядку і строку проведення розрахунків за природний газ відносно сум, які охоплюються такими рішеннями.
46.1. Позиція суду щодо наслідків узгодження та фактичного виконання спільних протокольних рішень, з урахуванням кваліфікації їх в частині участі Позивача та Відповідача як відповідних правочинів між ними, узгоджується із приписами ч.ч.1, 3 ст.653 Цивільного кодексу України.
46.2. Така зміна умов грошового зобов'язання, на що вказують положення протокольних рішень, що запроваджують відповідальність їх сторін саме за їх невиконання, унеможливлює визначення моменту прострочення відносно відповідної суми грошових коштів, охоплених цими рішеннями, в порядку п.6.1. договору купівлі-продажу природного газу №16-147 від 12.01.2016р. Відносно оплати природного газу в межах визначених сум прострочення та порушення грошових зобов'язань з боку Відповідача у розумінні ст.610 та ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України у такому випадку має встановлюватися відносно умов, встановлених цими спільними протокольними рішеннями.
46.3 Означений висновок колегії суддів узгоджується, окрім зазначених місцевим судом позицій Верховного суду, викладених у справі №904/1858/16 від 14.02.2018р. та у справі №926/2733/16 від 22.05.2018р.), також із правовою позицією Верховного суду України, викладеній у постанові №3-322гс15 від 01.07.2015р. щодо відсутності в аналогічному випадку підстав для стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями травня - вересня 2016р.
47. Між тим, з приводу доводів апеляційної скарги щодо безпідставного залишення судом поза увагою умов додаткової угодою №4 від 27.09.2016р., в якій п.6.1 договору викладено в наступній редакції та зазначено, зокрема, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, суд апеляційної інстанції зазначає таке:
47.1. Скаржник фактично повторює свою позицію, якою дотримувався під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте ніяким чином не спростовує та не вказує сутності неправильного застосування судом норм матеріального права в контексті зазначених вище правових позицій Верховного суду (у справі №904/1858/16 від 14.02.2018р. та у справі №926/2733/16 від 22.05.2018р.), які в силу аналогічності розглядуваних питань місцевим судом абсолютно адекватно у відповідності з вимогами ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України були застосовані при вирішенні цієї справи. Апеляційна скарга не містить аргументів відносно наявності підстав незастосування таких правових позицій Верховного суду в означеній справі.
47.2. Механізм розрахунків, запроваджений спільними протокольними рішеннями, узгоджений сторонами фактом їх підписання та передбачений Постановою КМУ №20 від 11.01.2005р., яка не покладає можливість і правомірність проведення розрахунків між сторонами в залежність від наявності/відсутності відповідного застереження про це в договорі постачання природного газу, адже такий механізм опосередковує саме грошову форму виконання грошових зобов'язань, визначаючи для цього лише джерело необхідних фінансових ресурсів.
47.3. Зважаючи на викладену в п. 46 цієї постанови позицію щодо можливості кваліфікації участі Позивача і Відповідача в узгодженні та виконанні спільних протокольних рішень за своєю формою і наслідками як правочин, колегія суддів зазначає, що позиція Позивача про пріоритетність застосування положень п.6.1. договору по відношенню до таких окремих правочинів не ґрунтуються на чинному законодавстві та не відповідають меті запровадження розрахунків, передбачених Постановою КМУ №20 від 11.01.2005р. - опосередковане виконанням цього рішення Уряду втручання в законні (обумовлені ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України) очікування на отримання спірних нарахувань на суму заборгованості, відносно якої державою вжито спеціальних механізм погашення, виправдовується легітимною метою такого втручання - фінансування пільг та субсидій населення, здійснюваного за рахунок джерел Держави, у тому числі - і Позивача, зважаючи на приналежність останнього до державного сектору економіки.
48. Посилання апелянта на неврахування місцевим судом при здійснені розрахунку рекомендацій листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., на який міститься посилання в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., відповідно до якого при здійсненні розрахунку інфляційних втрат потрібно використовувати методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця, відхиляються апеляційним господарським судом через їх помилковість, зважаючи на таке:
48.1. Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
48.2. Так, за підрахунками апеляційного суду, на прикладі зобов'язань січня 2016р. (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016р.), період нарахування за який становить з березня 2016р. по травень 2016р., враховуючи часткові оплати кожного місяця та вимоги п.3.2 зазначеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., розрахунок здійснюється наступним чином:
- індекс інфляції за березень 2016р. - щомісячний індекс інфляції (визначений у відсотках до попереднього місяця згідно відомостей Державної служби статистки України з урахуванням дефляції) в абсолютному значені коефіцієнта становить 1,010 (або 101,0%). Своєю чергою, результат множення суми заборгованості в розмірі 71069861,15грн., яка виступає базою для нарахування інфляційної індексації за березень 2016р. на означений коефіцієнт становить 71780559,76грн. - суму боргу разом з інфляційною індексацією.
Відповідно, належна до стягнення сума інфляційної індексації визначається як різниця між сумою боргу разом з інфляційною індексацією та сумою боргу: 71780559,76грн. - 71069861,15грн. = 710698,61грн.
- індекс інфляції за квітень 2016р. - щомісячний індекс інфляції (визначений у відсотках до попереднього місяця згідно відомостей Державної служби статистки України з урахуванням дефляції) в абсолютному значені коефіцієнта становить 1,035 (або 103,5%). Своєю чергою, результат множення суми заборгованості в розмірі 31515688,84грн., яка виступає базою для нарахування інфляційної індексації за квітень 2016р. на означений коефіцієнт становить 32618737,95грн. - суму боргу разом з інфляційною індексацією.
Відповідно, належна до стягнення сума інфляційної індексації визначається як різниця між сумою боргу разом з інфляційною індексацією та сумою боргу: 32618737,95грн. - 31515688,84грн. = 1103049,11грн.
- індекс інфляції за травень 2016р. - щомісячний індекс інфляції (визначений у відсотках до попереднього місяця згідно відомостей Державної служби статистки України з урахуванням дефляції) в абсолютному значені коефіцієнта становить 1,001 (або 100,1%). Своєю чергою, результат множення суми заборгованості в розмірі 1725545,51грн., яка виступає базою для нарахування інфляційної індексації за травень 2016р. на означений коефіцієнт становить 1727271,06грн. - суму боргу разом з інфляційною індексацією.
Відповідно, належна до стягнення сума інфляційної індексації визначається як різниця між сумою боргу разом з інфляційною індексацією та сумою боргу: 1727271,06грн. - 1725545,51грн. = 1725,55грн.
48.3. Таким чином, загальна сума інфляційної індексації за січень 2016р. становить: 710698,61грн. + 1103049,11грн. + 1725,55грн. = 1815473,27грн., що відповідає сумі, розрахованої судом першої інстанції та зазначеної в детальному розрахунку в оскаржуваному рішенні (а.с.205 т.2), який (розрахунок) щодо зобов'язань лютого - квітня 2016р., також повністю відповідає розрахунку та позиції суду апеляційної інстанції.
Аналогічною методикою апеляційний суд перевірив наведений місцевим судом в оскаржуваному рішенні підрахунок (а.с.205 т.1) інфляційної індексації відносно заборгованості за газ, переданий в лютому, березні і квітні 2016р., дійшовши висновку про його арифметичну вірність.
48.4. Своєю чергою, судова колегія зауважує, що з розрахунку інфляційної індексації Позивача (а.с.а.с.23-33 т.1) вбачається, що всупереч вимог п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., останній визначав суму інфляції виходячи не з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, а з суми, яка включає в себе суму боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений та суми інфляційної індексації за попередній період, що суперечить як згадуваній Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., так і листу Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97-р, на який посилається Позивач за змістом апеляційної скарги.
Наразі, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України базою нарахування для інфляційної індексації визначає виключно суму заборгованості, що і було враховано місцевим судом при визначені відносно всього обсягу належних до стягнення сум індексацій.
48.5. Колегія суддів звертає увагу, що зауважуючи на методологічних помилках місцевого суду в розрахунках інфляційної індексації, Скаржник навіть не спромігся визначити відносно наведеного в оскаржуваному рішенні розгорнутого розрахунку суду першої інстанції конкретних помилок, адже згадувані в апеляційній скарзі гіпотетичні приклади не мають жодного відношення до досліджуваних сум і періодів.
Своєю чергою, співставлення розрахунку місцевого суду з розрахунком позовних вимог Позивача вказує на те, що існує розбіжність у підходах до визначення бази нарахування, зумовлена саме врахуванням місцевим судом для цієї мети виключно заборгованості, яка була сплачена Відповідачем поза межами механізмів, встановлених Постановою КМУ №20 від 11.01.2005р. Наразі, правильність такого підходу визначена в п.47 цієї постанови.
49. З приводу доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку місцевого суду про наявність підстав для зменшення стягуваної суми пені, колегія суддів зазначає наступне:
49.1. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, реалізується судом в контексті дотримання ним норм ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, які вимагають дослідження та встановлення наступних обставин: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наявність збитків внаслідок невиконання зобов'язань та співвідношення розміру збитків із розміром стягуваних штрафних санкцій.
49.2. У світлі наведених приписів, апеляційний суд відхиляє доводи Скаржника відносно невстановленості судом винятковості обставин та невірного застосування ст.233 Господарського кодексу України, оскільки як вбачається з матеріалів справи та вірно враховано місцевим судом, внаслідок проведення антитерористичної операції на території Луганської області та втрати контролю над майном, яке перебуває у власності та господарському віданні Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», що перебувало на території проведення антитерористичної операції, та інших обставин доведених Відповідачем, останній фактично був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток з квітня 2014р., виконувати поточні (договірні) та інші вже існуючі зобов'язання. З наданого Відповідачем звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017р. збиток останнього за 2017р. склав 115599тис.грн., що підтверджують його вкрай незадовільний фінансовий стан.
49.3. Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи Скаржника відносно свого статусу жодною мірою не впливають на оцінку обґрунтованості зменшення пені, адже ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України не містять жодних обмежень у можливості їх застосування по відношенню до Позивача, тим більше, що зменшення розміру пені на 50% (до суми 13023213,07грн.) як раз вказує на врахування і майнових інтересів останнього, відомості щодо фінансового становища якого навіть не були представлені місцевому суду.
49.4. При цьому, після подання Відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, про що неодноразово зазначалось в ухвалах Господарського суду Луганської області (від 03.05.2018р та від 08.05.2018р.), Позивач не надав жодних заперечень відносно такого зменшення, так само, як і будь-яких відомостей відносно збитків, або інших аспектів своїх майнових інтересів, для врахування їх судом в контексті співрозмірності та обґрунтованості зменшення пені. Так, Позивач у відповідності до вимог ст.с.13, 14 Господарського процесуального кодексу України повинен був своєчасно надати відповідні докази до суду першої інстанції.
49.5. Наразі, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, яку застосував місцевий суд, передбачає можливість реалізації дискреційних повноважень по зменшенню розміру пені і у випадку наявності інших обставин, що мають суттєве значення, ніж зазначає Скаржник, та під які підпадає викладені судом міркування (факт проведення антитерористичної операції, зростання заборгованості населення, як кінцевого споживача за спожитий природний газ, встановлення протягом 2014-2016 років НКРЕ КП відповідних тарифів на розподіл природного газу, які є економічно необґрунтованими, монопольне становище Відповідача на ринку надання послуг з розподілення природного газу для споживачів Луганської області та має стратегічне значення для бюджету України).
50. Оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.
51. За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Луганської області від 07.06.2018р. (повний текст підписано 15.06.2018р.) у справі №913/89/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Луганської області від 07.06.2018р. (повний текст підписано 15.06.2018р.) у справі №913/89/18 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ.
4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 15.08.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 16.08.2018р.
Головуючий, суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: О.О. Радіонова
ОСОБА_3
Надрук. 4 примірн.: 1,2 - сторонам, 3-у справу, 4- ГСЛО
Надіслано судом до ЄДРСР - 16.08.2018р.