вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"09" серпня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/8070/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Цибульському Р.М.
Представники учасників справи згідно протоколу судового засідання 09.08.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/8070/18 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва"
про стягнення 43 104, 43 грн.
Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" про стягнення на користь держави штрафних санкцій в сумі 43 104,43 грн., в т.ч. пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо строків здачі робіт у сумі 26 434,21 грн., та штраф за прострочення виконання робіт за прострочення понад 30 днів в сумі 16 670,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/8070/18 позовну заяву Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" про стягнення штрафних санкцій в сумі 43 104,43 грн., в т.ч. пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо строків здачі робіт у сумі 26 434,21 грн., та штраф за прострочення виконання робіт за прострочення понад 30 днів в сумі 16 670,22 грн. - повернуто на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з матеріалів поданого позову вбачається, що спірні правовідносини виникли на підставі договору № 15/2017 від 13.05.2017, укладеним між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та відповідачем, як самостійними суб'єктами господарської діяльності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а твердження прокурора про відсутність у Служби автомобільних доріг у Миколаївській області права на звернення суду з даним позовом є безпідставними.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою у справі №910/8070/18 скаржник (Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив наведену ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд Господарського суду міста Києва.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Так, прокурор в апеляційній скарзі вказував про те, що в порушення статті 86 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції не враховано, що звернення прокурора із відповідним позовом до суду обумовлено виявленим прокурором фактом порушення та стягненням штрафних санкцій на користь держави. На підставі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зазначав, що звернення до суду в інтересах держави обумовлено тим, що у Служби автомобільних доріг у Миколаївській області згідно з повноваженнями, закріпленими у Положенні про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України № 121 від 27.04.2016, не передбачено повноважень щодо звернення до суду із позовами про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за договорами про закупівлю за державні кошти. Прокурор вказував, що в аспекті положень п. 3.1.6 Положення, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області має право захищати свої власні інтереси як державна неприбуткова організація, водночас, остання не наділена повноваженнями на представництво інтересів держави в суді, в т.ч. щодо стягнення на користь державного бюджету штрафних санкцій. Таким чином, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області в розумінні ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України не може бути позивачем у справах про стягнення штрафних санкцій, які надходять до державного бюджету, що надає прокурору підстави для представництва інтересів держави в суді, як самостійному позивачу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/8070/18 за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/8070/18 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8070/18 за апеляційною скаргою Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/8070/18, призначено справу до розгляду в судовому засіданні 09.08.2018.
Прокурор в судовому засіданні 09.08.2018 доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" в судове засідання 09.08.2018 представників не направило, про розгляд справи повідомлено належним чином, проте неявка представників товариства не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 43 104, 43 грн., у тому числі пені за прострочення виконання зобов'язання щодо строків здачі робіт в сумі 26 434, 21 грн. та штрафу за прострочення виконання робіт понад 30 днів в сумі 16 670, 22 грн. на користь держави на розрахунковий рахунок 31116090700003, отримувач: УК у м. Миколаїв/Заводський р-н/2108050, ЄДРПОУ 37992781, ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 21080500, "Інші надходження".
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор вказує на те, що 13.05.2017 року між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та відповідачем було укладено Договір № 15/2017 про закупівлю робіт за державні кошти, предметом якого є розроблення проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування державного значення з Р-006 Ульяновка-Миколаїв (через м. Вознесенськ), км 75+500 - км 77+500, Миколаївська область. Проте, відповідачем роботи виконані з порушенням визначених договорів строків, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій на підставі статті 231 Господарського кодексу України та пункту 7.2. Договору.
Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, за змістом положень якої у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовом до відповідача про стягнення на користь держави штрафних санкцій за невиконання умов договору. укладеного між відповідачем та Службою автомобільних доріг у Миколаївській області.
У відповідності до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.
Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" передбачено право прокурора на подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.
У відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурор наголошує на необхідності звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави з посиланням на ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також тим, що звернення до суду в інтересах держави обумовлено тим, що у Служби автомобільних доріг у Миколаївській області згідно з повноваженнями, закріпленими у Положенні про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України № 121 від 27.04.2016, не передбачено повноважень щодо звернення до суду із позовами про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за договорами про закупівлю за державні кошти.
Прокурор вказував, що в аспекті положень п. 3.1.6 Положення, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області має право захищати свої власні інтереси як державна неприбуткова організація, водночас, остання не наділена повноваженнями на представництво інтересів держави в суді, в т.ч. щодо стягнення на користь державного бюджету штрафних санкцій. Таким чином, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області в розумінні ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України не може бути позивачем у справах про стягнення штрафних санкцій, які надходять до державного бюджету, що надає прокурору підстави для представництва інтересів держави в суді, як самостійному позивачу.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що прокурором у позові зроблено відповідні посилання на норми закону, якими він обґрунтовував необхідність звернення до суду з відповідним позовом, зокрема на приписи ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також з вказівкою про те, що штрафні санкції підлягають стягненню на користь держави заявлено вимоги саме про стягнення штрафних санкцій на користь держави.
При цьому, відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України підстави для повернення позовної заяви прокурора у суду першої інстанції були відсутні, оскільки прокурором у позові належним чином обгрунтовано підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з неповним з'ясуванням обставин справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням приписів процесуального закону.
Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/8070/18 підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 240, 255, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/8070/18 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі №910/8070/18 - скасувати.
3. Позовну заяву Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут комплексного проектування об'єктів будівництва" про стягнення штрафних санкцій в сумі 43 104,43 грн., в т.ч. пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо строків здачі робіт у сумі 26 434,21 грн., та штраф за прострочення виконання робіт за прострочення понад 30 днів в сумі 16 670,22 грн. - направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 910/8070/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10.08.2018.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко