пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
15.08.2018р. справа №905/13/18
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретар судового засідання ОСОБА_4
за участю представників:
від позивача (прокурор): не з'явився;
від відповідача 1:ОСОБА_5 (довіреність №69 від 26.12.2017р.);
від відповідача 2:ОСОБА_6 (адвокат, ордер ДН №000812 від 25.06.2018р.);
від третьої особи 1:не з'явився;
від третьої особи 2:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави, м.Маріуполь Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
ухваленого 17.04.2018р. (повний текст підписано 20.04.2018р.) у м. Харкові
у справі №905/13/18 (суддя Зекунов Е.В.)
за позовом Заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави, м. Маріуполь Донецької області
до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків, 2. Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача 1. Міністерства освіти і науки України, м. Київ, 2. Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь Донецької області
про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, зобов'язання звільнити приміщення вартістю 159566,00грн.
ОСОБА_7 зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:
1. Заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави, м.Маріуполь Донецької області (далі - Прокурор/Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків (далі - Відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Київ (далі - Відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Міністерства освіти і науки України, м. Київ (далі - Третя особа 1) та Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», м.Маріуполь Донецької області (далі - Третя особа 2) з вимогами про:
- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р. (договору №10 від 14.12.2016р. про внесення зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р.), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», а також припинити зобов'язання за ним на майбутнє;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 34,8кв.м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, б.7 та повернути його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області.
2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.01.2018р. відкрито провадження у справі №905/13/18 та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.04.2018р. (повний текст підписано 20.04.2018р.) у справі №905/13/18 у задоволені позовних вимог Заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави було відмовлено в повному обсязі.
4. Означене рішення суду обґрунтоване недоведеністю Позивачем належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання недійсним спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р., а саме факту того, що:
- укладення означеного договору має насідком порушення цілісності майнового комплексу або погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі;
- майно, яке є предметом договору, використовується у навчальному процесі (у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності);
- висновки прокурора про використання спірного майна не за призначенням, є передчасними.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що спірний договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р. (договір №10 від 14.12.2016р. про внесення зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р.) повністю відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту», у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним. Відмова у задоволенні означених позовних вимог зумовила також відмову у задоволені вимог про зобов'язання Відповідача 2 звільнити нежитлове вбудоване приміщення, оскільки останнє є похідними від вимоги про визнання недійсним договору оренди.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів невиконання або неналежного виконання Відповідачем 2 спірного договору, що свідчить про наповнення Державного бюджету України в рахунок отримання орендної плати та спрямування відповідних коштів на забезпечення існуючих потреб університету, а також зважаючи на те, що прокурором не доведено наявності використання майна, яке є предметом спірного договору, всупереч діючого законодавства, при зверненні до суду з даним позовом останнім (прокурором) не доведено наявності порушення охоронюваного законом інтересу держави, посилаючись, при цьому, на правові позиції викладені в постанові Верховного суду у справі №908/457/17 від 15.03.2018р. та постанові Вищого господарського суду України у справі №922/5058/15 від 27.04.2016р.
ІІ. ОСОБА_7 зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
5. Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 17.04.2018р. у справі №905/13/18 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
6. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:
- залишення судом поза увагою, що передача в оренду приміщень навчальних закладів можлива лише для здійснення діяльності, пов'язаної з освітньою роботою (використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням), що свідчить про порушення судом ст.63 Закону України «Про освіту», ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент укладення договору).
- безпідставний висновок суду про те, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу є підставою для визнання правомірним спірного договору, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена безпосередньо на законодавчому рівні, при цьому, положення ч.2 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010р. «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» повинні застосовуватися лише в контексті норм ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту», які має вищу юридичну силу.
- судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме не надано належної оцінки факту відсутності в матеріалах справи дозволів Міністерства освіти і науки України як органу, уповноваженого управляти майном Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», на передачу в оренду приміщення навчального закладу.
- вивільнення приміщення навчального закладу від Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», яке займає територію учбово-лабораторного корпусу №5, враховуючи розташування навчального закладу в індустріально-розвиненому регіоні, сприятиме підвищенню рівня учбового процесу в такому навчальному закладі. Окрім того, розміщення банку в приміщенні навчального закладу наражатиме студентів та співробітників університету на певні небезпеки, пов'язані з наслідками можливих злочинних посягань на такий об'єкт.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідачів:
7. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (в межах визначеного апеляційним судом строку) наданий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначає що:
- враховуючи суть спірних правовідносин в розглядуваній справі, а також приписи ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.53 Господарського процесуального кодексу України, на теперішній час не існує належних юридичних передумов та нормативно обґрунтованих підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом апеляційного оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 17.04.2018р., посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та практику Верховного суду, зокрема, постанови у справі №806/1000/17 від 25.04.2018р. та справі №927/880/17 від 12.03.2018р.
- право на передачу в оренду окремого індивідуально визначеного майна підприємств, які заборонено передавати в оренду (як у даному випадку), підтверджено також позиціями Вищого господарського суду України, викладеної в постанові у справі №922/5058/15 від 27.04.2016р. та Верховного суду, викладеної в постанові у справі №908/457/17 від 15.03.2018р.
Таким чином, Відповідач 1 наполягає, що передача в оренду державного окремого індивідуально визначеного майна - нежитлове вбудоване приміщення площею 34,8кв.м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, б.7, не порушила норми чинного законодавства України.
- посилаючись на ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту», Позивачем не взято до уваги, що зазначена норма встановлює обмеження саме щодо об'єктів освіти, як до юридичних осіб, а не до окремих приміщень цих об'єктів, що також зумовлює безпідставне застосування до спірного приміщення (яке є саме окремим приміщенням Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет») термінів «навчальний заклад», «фіксування з бюджету», «об'єкт освіти», які доречно застосовувати лише щодо самого університету, як юридичної особи.
8. 09.07.2018р. від Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу №589-ЮД від 25.06.2018р., надісланий останнім 04.07.2018р. (після спливу визначеного апеляційним судом в ухвалі від 19.06.2018р. строку для надання відзиву - 02.07.2018р.) без клопотання про поновлення процесуального строку на його подання та обґрунтування наявності поважних причин для цього, внаслідок чого такий відзив в порядку ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України залишається без розгляду.
Означене зумовлює залишення без розгляду і відповіді на відзив Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», наданої Скаржником до суду апеляційної інстанції (направлено поштою 18.07.2018р.).
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
9. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
10. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, утому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.
11. Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць),та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського суду на момент прийняття цієї постанови здійснено не було.
12. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 21.05.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_8 і ОСОБА_9
13. Ухвалою від 19.06.2018р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/13/18, а ухвалою від 09.07.2018р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 01.08.2018р. о 14.15. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду, обізнаність яких про що підтверджується поверненням рекомендованих повідомлень про вручення ухвали суду (а.с.а.с.161-165 т.2).
14. Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018р., враховуючи приписи ч.10 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з перебування судді Стойки О.В. у відпустці, її у складі колегії було замінено на суддю Радіонову О.О.
15. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2018р. у справі №905/13/18 було оголошено перерву до 15.08.2018р. об 14:30, про що Позивач (Скаржник), Відповідач 1 та 2 були повідомлені під розписку (а.с.170 т.2), а Треті особи 1 та 2 - ухвалою суду.
При цьому, у судовому засіданні 01.08.2018р. присутні представники учасників справи надали суду змістовні пояснення відносно своєї процесуальної позиції відносно предмету апеляційного розгляду.
16. Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018р., враховуючи приписи ч.10 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з перебування судді Зубченко І.В. у відпустці, її у складі колегії було замінено на суддю Черноту Л.Ф.
17. Враховуючи викладене в п.п.9-16 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
18. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколах судового засідання та засобами аудиофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
19. У судовому засіданні 15.08.2018р. уповноважений представник Відповідача 1 підтримав свої вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а Відповідач 2 - вимоги і доводи, зазначені ним у попередньому судовому засіданні, апеляційну скаргу просили залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржуване рішення без змін.
Представники Скаржника та Третіх осіб у судове засідання 15.08.2018р., попри належне повідомлення, не з'явились, про причини неявки не повідомили, що за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення їх належним чином та достатність матеріалів справи (доведення позиції Скаржника безпосередньо зі змісту апеляційної скарги та у попередньому судовому засіданні апеляційного суду), не перешкоджає розгляду справи по суті.
20. Відтак, згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
21. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 16.01.2009р. між Регіональним відділення Фонду державного майна по Донецькій області (Орендодавець) та Закрите акціонерне товариство «Донгорбанк» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 (договір - а.с.а.с.20-22 т.1), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове вбудоване приміщення на першому поверсі учбового корпусу №5 площею 34,8кв.м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 7, що знаходиться на балансі Приазовського державного технічного університету (Балансоутримувач).
У п.1.2 означеного договору встановлено, що майно передається в оренду з метою розміщення відділення банку.
22. Згідно з п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі ОСОБА_6 розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №786 від 04.01.1995р. (зі змінами), та за результатами конкурсу на право оренди державного майна становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2008р. 2072,64грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2009р.
23. Відповідно до п.10.1. договору, останній укладено строком на 360 днів, з 16.01.2009р. до 10.01.2010р. включно.
24. В подальшому сторони уклали низку додаткових угод (договорів), якими продовжували строк дії договору оренди, а саме:
- відповідно до додаткової угоди №1 від 03.02.2010р. до договору оренди від №3612/2009 від 16.01.2009р. (а.с.25 т.1), договір оренди продовжено до 05.01.2011р. включно.;
- відповідно до договору №2 від 22.02.2011р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3612/2009 від 16.01.2009р. (а.с.26 т.1), строк оренди продовжено до 25.12.2012р.;
- відповідно до договору №5 від 18.02.2013р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3612/2009 від 16.01.2009р. (а.с.а.с.29, 30 т.1), договір оренди продовжено до 20.12.2013р.
- відповідно до договору №7 від 20.01.2014р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3612/2009 від 16.01.2009р. (а.с.33 т.1), строк оренди майна продовжено до 15.12.2014р. включно.
- відповідно до договорів №8 від 09.04.2015р., №9 від 18.04.2016р. та №10 від 18.04.2016р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3612/2009 від 16.01.2009р. (а.с.а.с.34-37 т.1), продовжено строк оренди майна до 09.12.2015р., 08.12.2016р. та 07.12.2018р. відповідно.
25. Також місцевим судом було встановлено, що договором №3 від 20.09.2011р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3612/2009 від 16.01.2009р. (а.с.27 т.1) було змінено найменування Орендаря за договором на Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк».
Одночасно, згідно договору №9 від 18.04.2016р. про внесення змін до договору оренди №3612/2009 від 16.01.2009р., було внесено зміни щодо вартості вищевказаного майна, яка станом на 30.11.2015р., згідно незалежної оцінки, становить 159566,00грн.
26. В матеріалах справи також наявні договори №4 від 01.12.2011р. (а.с.28 т.1) та №6 від 10.09.2013р. (а.с.а.с.31, 32 т.1) про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3612/2009 від 16.01.2009р., якими, зокрема, було змінено розмір орендної плати та її розрахунок.
27. Право власності на майно загальною площею 12523,5кв.м. за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 7 А-5, А'-2, А2-2, В-1, В'-1, в тому числі на спірне приміщення, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.87 т.1), належить державі в особі Приазовського державного технічного університету, виданого Маріупольською міською радою згідно рішення №207/3 від 21.05.2003р.
28. Місцевим судом встановлений та сторонами не заперечується факт передачі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області Публічному акціонерному товариству «Перший Український міжнародний банк» нежитлового вбудованого приміщення площею 34,8кв.м., яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 7, що перебуває на балансі Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р.
29. Викладені в п.п.21-28 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи, встановлені місцевим судом та сторонами визнаються і не оспорюються.
30. Матеріали справи також містять лист вих.№61/52-1620 від 27.05.2008р. ректора університету (а.с.26 т.2), спрямований Міністру освіти і науки України про надання письмового дозволу на передачу в оренду спірного вбудованого нежитлового приміщення, в якому зазначено, що площа буде здана в оренду не порушуючи навчально-виховний процес студентів та не погіршують соціально-побутові умови студентів та працівників. Мета оренди - відкриття відділення по прийому платежів від студентів і працівників університету.
Також під час розгляду справи місцевим судом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області зверталось до Міністерства освіти і науки України з листом №07-05-01469 від 28.03.2018р. (а.с.а.с.35, 36 т.2) про надання належним чином засвідченої копії листа-погодження №1/11-4905 від 10.10.2008р.
31. Між тим, в матеріалах справи наявні листи №1/11-15721 від 30.10.2015р. (а.с.199 т.1) та №1/11-13665 від 21.10.2016р. (а.с.198 т.1), якими Міністерство освіти і науки України повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, що Комісія з майнових питань підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Міністерства (протокол №33 від 27.10.2015р. та №24 від 16.10.2016р. відповідно), розглянувши питання щодо оренди, прийняла рішення надати дозвіл на продовження договору оренди №3612/2009 від 16.01.2019р. до трьох років (три роки відповідно листа №1/11-13665 від 21.10.2016р.) для розміщення відділення банку Відповідача 2 з врахування, зокрема, напрямку діяльності Орендаря з тим, щоб не завдати умовами безпечної роботи закладу.
32. З наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків між Відповідачем 1 та 2 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р., станом на 12.12.2017р. (а.с.132 т.1), вбачається відсутність заборгованості у останнього, як Орендаря, та надходження коштів до Державного бюджету України в рахунок отримання орендної плати та як додаткове фінансування учбового закладу. Означене також вбачається з довідки Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» (а.с.151 т.1).
33. Окрім того, з довідок Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» (а.с.а.с.149, 150 т.1) було встановлено, що до передачі з 16.01.2009р. в оренду приміщення, що є об'єктом договору оренди, воно використовувалось для розміщення прибиральниць, зберігання миючих засобів та інвентарю, а також те, що станом на 26.02.2018р. у відділені банку Орендаря обслуговуються співробітники у кількості 783 особи та студенти у кількості 510 осіб.
34. За змісту акту санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 18-31.11.2017р. (а.с.а.с.152-155 т.1), вбачається, що наявна матеріально-технічна база університету (тобто, без урахування орендованого Відповідачем 2 приміщення), задіяна в учбово-освітніх цілях, перевищує за нормам забезпеченості студентів відповідними площами вимоги ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди. Будинки та споруди навчальних закладів».
35. В перебігу вивчення інформації Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» щодо переданого майна навчального закладу в оренду, Маріупольською місцевою прокуратурою №1 дійшла висновку, що при укладенні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р. наявні порушення приписів Закону України «Про освіту», а саме - передання в оренду об'єкта державної власності, який фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом.
За таких обставин, Прокурор, визначивши себе у якості Позивача з мотивів невиконання Відповідачем 1 функцій з повернення незаконного переданого об'єкту оренди та відсутності відповідних повноважень у Міністерства освіти і науки України, звернувся до господарського суду з вимогами про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р. (договору №10 від 14.12.2016р. про внесення зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р.) недійсним, припинення зобов'язань за цим договором на майбутнє та повернення спірного нежитлового приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області.
36. На підтвердження своєї позиції прокуратурою до суду було надано лист ректора університету №72/18-77 від 13.10.2017р. з наказом (а.с.а.с.90-93 т.1), лист Управління поліції охорони в Донецькій області №80-11708 вих-17 (а.с.а.с.94, 95 т.1) щодо кількості студентів в університеті та встановлення контрольно-пропускного режиму, а також надано копію плану спірного приміщення та журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площі такого приміщення (а.с.а.с.13-15 т.2).
37. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Господарського та Цивільного кодексів України, а також Законів України «Про оренду державного та комунального майна», «Про освіту», «Про вищу освіту» та «Про приватизацію державного майна», а також інших актів законодавства, які регулюють порядок надання в оренду державного майна.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
38. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.
39. Сутність розглянутого спору полягає у доведенні Прокурором/Позивачем факту недодержання вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України при укладенні договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р. (договору №10 від 14.12.2016р. про внесення зміни до нього), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк», а саме недодержання вимог ст.63 Закону України «Про освіту», ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна», в редакції чинній, на дату укладення спірного договору (договору про внесення змін до нього), а також у застосуванні зумовлених такою недійсністю наслідків у вигляді припинення зобов'язань за вказаним договором та зобов'язання Відповідача 1 повернути приміщення.
40. Своєю чергою, апеляційний суд зазначає, що беручи до уваги статус суб'єкту, який ініціював розгляд означеної спору, в процесуальному аспекті положень ч.2 ст.19 Конституції України предметом судової оцінки в розглядуваній справі, враховуючи зміст ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, серед іншого, є:
- порушення чи загроза порушення інтересів держави (кореспондується із згадуваною в п.38 постанови умовою звернення до суду, передбаченою ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України);
- нездійснення або неналежне здійснення захисту таких інтересів компетентним державним органом або відсутність такого органу/відсутність у нього повноважень відносно звернення до суду з позовною заявою.
41. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності спірного договору (договору про внесення до нього змін) як підставу у розумінні ст.ст.11, 509 цього Кодексу для виникнення у Відповідача 2 права на правомірне використання у своїй господарської діяльності об'єкту оренди, а також тривалість таких правовідносин з володіння та користування, апеляційний суд вважає за можливе кваліфікувати опосередковані наявністю спірного договору права Орендаря на майно як такі, що охоплюються гарантіями захисту, встановленими ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р.
42. Так, характер заявлених вимог (очікуваний правовий результат від їх можливого задоволення) в такому випадку слідує розглядати як втручання держави (чиї інтереси захищає прокурор) в «право мирного володіння» Відповідача 2 шляхом позбавлення такого права (припинення оренди та зобов'язання повернути орендоване приміщення) (п.46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жовнер проти України»), що обумовлює необхідність оцінки судом належних для правомірності та обґрунтованості втручання наступних умов:
- наявність суспільного інтересу (легітимної мети), який забезпечується припиненням орендних правовідносин (кореспондується із зазначеним вище процесуальним аспектом - п.40 цієї постанови);
- здійснення такого втручання (позбавлення) на підставі закону (охоплює також матеріально-правову складову підстав позову в контексті положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України - п. 39 цієї постанови);
- дотримання балансу (пропорційного співвідношення) між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту «права мирного володіння», враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини (п.п.55, 56 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна-Тюмень проти України»), яка в силу ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України є джерелом права та застосовується судом.
Дослідження та правова оцінка всіх означених аспектів з урахуванням доводів і міркувань учасників справи становлять предмет апеляційного розгляду в цій справі.
43. Відносно наявності порушення чи загрози порушення інтересів держави існуванням спірного договору оренди та існування суспільного інтересу (легітимної мети) в припиненні орендних відносин заявником позовної заяви зазначено наступні аргументи:
- невиконання встановлених законодавством норм Закону України «Про освіту», Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент укладення договору та договору про зміни до нього) порушує інтереси держави в частині гарантування доступності та розвитку освіти;
- необхідність захисту економічних інтересів держави обумовлено тим, що окреме індивідуально визначене майно - приміщення навчального закладу, передане суб'єкту господарювання для здійснення підприємницької діяльності, ніяким чином не пов'язаної з навчальним процесом;
- вивільнення приміщення навчального закладу від Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», яке займає територію учбово-лабораторного корпусу №5, сприятиме студентам належним чином засвоювати навчальну програму, проводити науково-дослідну роботу та досягти найкращих результатів у технічній творчості;
- враховуючи наявну статистику скоєних злочинів відносно банківських установ, розміщення банку в приміщеннях учбового закладу наражатиме студентів на певні небезпеки, пов'язані із наслідками можливих злочинних посягань на цей об'єкт.
Таким чином, наявність державного інтересу та легітимність мети втручання в «право мирного володіння» Відповідачем 2 об'єктом оренди Прокурором обґрунтовано міркуваннями забезпечення доступності та розвитку освіти, економічною зацікавленістю держави в невикористанні банком спірного приміщення у своїй господарській діяльності, а також фізичною безпекою студентів та викладачів навчального закладу.
44. Дійсно, положення ч.ч.3, 4 Закону України «Про прокуратуру» та правова позиція Конституційного Суду України, викладена в рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р., на яку посилається Прокурор, передбачає право останнього самостійно формулювати сутність захищуваного заявленим позовом інтересу держави та характеру його порушення (загрози порушення).
Разом з тим, означене процесуальне повноваження не тільки не є монопольним та абсолютним, але й перебуває в сфері судового контролю, який здійснюється шляхом встановленого підтвердження відповідних підстав представництва, зважаючи на що апеляційний суд зазначає:
44.1.Прокурором не спростовані наявні в матеріалах справи докази того, що орендоване Відповідачем 2 приміщення ніколи не використовувалось для цілей, пов'язаних з навчальним процесом (п.33 цієї постанови), а наявна матеріально-технічна база університету, задіяна в учбово-освітніх цілях, навіть перевищує по нормам забезпеченості студентів відповідними площами вимоги ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди. Будинки та споруди навчальних закладів» (п.34 цієї постанови).
44.2. В силу положень ст.5 Закону України «Про освіту» та п.1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014р., Прокуратура, на відміну від Міністерства освіти і науки України, яке неодноразово узгоджувало орендні правовідносини (листи №1/11-15721 від 30.10.2015р. та №1/11-13665 від 21.10.2016р.), не має повноважень відносно формулювання способів реалізації навчального процесу в контексті необхідності використання для цього того чи іншого конкретного приміщення. Означене зумовлює також відхилення доводів апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи дозволів Міністерства освіти і науки України як органу, уповноваженого управляти майном Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет», на передачу в оренду приміщення навчального закладу.
За таких обставин, а також через відсутність в матеріалах справи доказів існування потреби Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» у задіяні орендованого приміщення в учбовому процесі, як і будь-яких доказів обмеження в доступі до освіти в цьому ВНЗ в силу факту наявності таких орендних правовідносин відносно вбудованого приміщення площею 34,8кв.м. та його придатності взагалі до використання у навчальному процесі в контексті діючих санітарних норм (Прокурором ці аспекти взагалі не згадувались в межах цієї справи), такі підстави представництва суд не може вважати обґрунтованими.
44.3. Беручи до уваги, що наслідком орендних правовідносин є надходження грошових коштів як в Державний бюджет, так і в якості додаткового фінансування університету як Балансоутримувача, аргументація прокуратури щодо захисту економічних інтересів держави шляхом припинення орендних правовідносин, а отже - і таких фінансових надходжень, при відсутності будь-яких планів та необхідності використання такого приміщення Університетом для власних навчальних цілей, не тільки не підтверджена належним чином, але й прямо суперечить економічним інтересам держави, які знаходяться в компетенції Відповідача 1.
44.4. Міркування Прокурора відносно невідомої (не доданої до матеріалів справи) статистики злочинів відносно банківських установ з урахуванням тривалості розглядуваних орендних правовідносин (з січня 2009р.), у відношенні періоду яких (правовідносин) доказів наявності загроз та небезпеки для студентів не наведено, має, за висновком апеляційного суду, характер необґрунтованих припущень, явно недостатніх в світлі умов ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р. для позбавлення права оренди.
45. Позиція апеляційного суду, викладена в п.п.43-44 цієї постанови, достатньою мірою спростовую відповідні доводи Скаржника відносно наявності належних підстав представництва інтересів держави, та є самодостатніми для висновку про неможливість задоволення позовних вимог в контексті вимог про наявність легітимної мети, передбачених ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р.
Своєю чергою, міркування Скаржника довкола дотримання/недотримання пропускного режиму в університеті, за який не відповідають Відповідачі, взагалі не має ніякого відношення до належних підстав представництва інтересів держави прокурором.
46. Забезпечуючи гарантовану ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р. «повноту перегляду», колегія суддів вважає необхідним викласти свою позицію й відносно інших аспектів судової оцінки, а саме:
46.1. Стосовно не зазначення Прокурором відповідного державного органу, як позивача у справі, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією Відповідача 1, викладеної, зокрема, як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу. Так, Прокурором дійсно безпідставно в порушення вимог ст.53 Господарського процесуального кодексу України не було зазначено належного органу державної влади в якості позивача, враховуючи, що з п.1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014р. вбачається, що саме на Міністерства освіти і науки України покладається здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти. Окрім того, наведене в цій постанові обґрунтування Прокурором легітимної мети (п.43 цієї постанови) вказує саме на Міністерство освіти і науки України, як державного органу, до компетенції якого віднесено забезпечення відповідних інтересів в силу також ст.5 Закону України «Про освіту».
46.2. Вказівки прокурора на відсутність в Положенні про Міністерство освіти і науки України повноважень на звернення останнього до суду з заявленими вимогами, які стосуються питання ефективності належного використання державного майна, права власника від імені держави у відношенні якого у відповідності до ст.1, ч.1 ст.3, ст.6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» здійснює саме Міністерства освіти і науки України (п.3.1 Статуту Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет» (а.с.а.с.38-56 т.1), на думку колегії апеляційного суду, в світлі положень ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України та ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» не може вважатися обґрунтованим та буди достатньою підставою для не зазначення Міністерства в якості Позивача, та ігнорування прокурором вимог абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
46.3. Окрім того, згадування в позовній заяві про неналежне виконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області покладених на нього функцій відносно повернення незаконно переданого в оренду майна та зазначення його в якості Відповідача 1, як підстава для набуття Прокурором статусу Позивача у справі, свідчить про неналежне усвідомлення Прокурором сутності захищуваного державного інтересу. Дійсно, викладена в інтерпретації прокурора (п.43 цієї постанови) легітимна мета втручання взагалі не має відношення до сфери повноважень Відповідача 1 в розглядуваних правовідносинах у світлі приписів ст.ст.5, 9, 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»
46.4. Формулюючи вимоги про повернення майна, Прокурор отримувачем майна вказав саме Відповідача 1, заявивши, тим самим, в цій частині позовні вимоги в інтересах останнього. Проте, у розумінні ч.ч.2 та 3 ст.45 Господарського процесуального кодексу України процесуальний статус Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, як співвідповідача, є несумісним з одночасною наявністю вимог на його користь, як і з позицією Прокурора про відсутність належного позивача у цій справі.
47. ОСОБА_1 достатність висновку про недоведеність Прокурором наявності суспільного/державного інтересу (легітимної мети) для оцінки позиції місцевого суду щодо відхилення позовних вимог як цілком справедливої і обґрунтованої, апеляційний суду, керуючись міркуваннями встановлення «правової визначеності» у спірних відносинах як елементу закріпленого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, яким в силу ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України керується суд при розгляді справи, вважає за необхідне також зазначити наступне:
47.1. Покладання правомірності втручання держави в право «мирного володіння своїм майном» в залежність від здійснення такого втручання «на підставі закону» (п.п.39, 42 цієї постанови), зумовлює, серед іншого, оцінку наявності/відсутності порушення при укладенні спірного договору оренди положень ст.203 Цивільного кодексу України, з якими ч.1 ст.215 цього Кодексу пов'язує можливість визнання договору недійсним.
47.2. Сутність позиції Прокурора в цій частині полягає в інтерпретації ним Закону України «Про освіту» як такого, що забороняє оренду в тому випадку, коли майно не використовується Орендарем виключно для освітньої діяльності (як у даному випадку).
47.3. Проте, апеляційний суд вважає слушними зауваження Відповідача 1, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а саме те, що ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту», ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлює обмеження саме щодо об'єктів освіти, як до юридичних осіб, а не до окремих приміщень цих об'єктів (у даному випадку окреме індивідуально визначене майно - приміщення Університету), що також узгоджується з позицією Верховного суду, викладеної в постанові у справі №908/457/17 від 15.03.2018р., відносно помилкового застосування якої Скаржником ніяких доводів взагалі представлено не було.
48. Враховуючи висновки про недоведеність порушення державного інтересу (наявності легітимної мети - п.45 цієї постанови) та підстав для такого втручання в «право мирного володіння» за законом (п.47 цієї постанови), апеляційний суд доходить висновку про відсутність необхідності оцінювати дотримання балансу (пропорційного співвідношення) між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту «права мирного володіння».
49. Отже, з наведених доводів в цій постанові, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3612/2009 від 16.01.2009р. (договору №10 від 14.12.2016р. про внесення зміни до нього), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк».
50. Оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.
Колегія суддів також звертає увагу Прокуратури, що створення загрози виникнення підстав для подальшого висування до України претензій у ЄСПЛ відносно недотримання гарантій за ст.1 Першого протоколу через подання подібних за ступенем доказового і нормативного обґрунтування позовних вимог є явно несумісною з інтересами держави, якими має опікуватися Прокуратура.
51. За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави, м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 17.04.2018р. (повний текст підписано 20.04.2018р.) у справі №905/13/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 17.04.2018р. (повний текст підписано 20.04.2018р.) у справі №905/13/18 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Скаржника - Прокуратуру Донецької області в інтересах держави, м. Маріуполь Донецької області
4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 15.08.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 16.08.2018р.
Головуючий, суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: О.О. Радіонова
ОСОБА_3
Надрук. 7 примірн.: 1-5 - учасникам справи, 6-у справу, 7- ГСДО
Надіслано судом до ЄДРСР - 16.08.2018р.