16 серпня 2018 року
Справа № 926/1430/18
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Тинок О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Калина ІФ” ЛТД про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Калина ІФ» ЛТД
до Приватного підприємства «Будмонтаж-2001»
про стягнення боргу, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат за договором поставки у сумі 55007,70 грн.
Представників сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Калина ІФ» ЛТД звернулось з позовом до Приватного підприємства «Будмонтаж-2001» про стягнення боргу, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат за договором поставки №0011/17 від 10 серпня 2017 у сумі 55007,70 грн.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16 серпня 2018 року, якою призначено підготовче засідання на 06 вересня 2018 року.
Одночасно, з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов в межах його суми, шляхом накладення арешту на банківський рахунок відповідача. Обгрунтувуючи дану заяву позивач зазначає, що заборгованість відповідача виникла по причині неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору № 0011/17 від 10 серпня 2017 року, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Калина ІФ» ЛТД поставило товар на загальну суму 928074,42 грн., проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Далі заявник вказує, що для отримання оплати за поставлений товар був змушений звертатися до відповідача із претензією. А тому у нього є підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від сплати боргу та пені, намагаючись зняти/перевести кошти на новостворені банківські рахунки.
Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, ціні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.
Відповідно до пункту 4 постанови Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Отже, позивачем не надано документального підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а наведені у заяві обставини, зокрема, посилання на те, що для отримання оплати за поставлений товар позивач був змушений звертатись до відповідача з претензією та до суду із позовною заявою, не є достанім для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем не надано доказів того, що майно, грошові суми, які є у відповідача, можуть зникнути або їх розмір може зменшитись на момент виконання рішення, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
2. Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
3. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
4. Копії даної ухвали надіслати сторонам у справі.
Суддя О.С. Тинок