09.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/709/18
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Широбокової Л.П.,
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/01/07-398/д від 08.05.2018, адвокат;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 33/016-юр від 10.05.2018, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" м. Кам'янське Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 року, ухвалене суддею Петровою В.І., повний текст якого складений 11.05.2018, у справі № 904/709/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава
до Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 16 825 794,07 грн. за договором купівлі-продажу природного газу,
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення заборгованості у розмірі 10 730 801,30грн., пені у розмірі 2 020 088,00грн., штрафу у розмірі 536 540,07грн., 3% річних у розмірі 631 500,31грн., інфляційних у розмірі 2 906 864,39грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015 в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 року у справі №904/709/18 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" заборгованість у розмірі 10 730 801,30 грн., пеню у розмірі 1 414 061,60 грн., штраф у розмірі 375 578,05 грн., 3% річних у розмірі 631 500,31 грн., інфляційні у розмірі 2 906 864,39 грн. та 252 386,91 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити; стягнути з Позивача на користь Відповідача 378 580,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" є лише одним із учасників спільної інвестиційної та виробничої діяльності, не пов'язаної зі створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ, а тому вимоги ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" про стягнення з відповідача заборгованості на свою користь, а не на користь учасників Договору № 999/97 від 24.12.1997 "Про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, не пов'язану зі створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" (надалі - Договір 999/97 про спільну діяльність) є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.
Зазначає, що Позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які б спростовували заперечення та доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача права вимоги на спірну суму у зв'язку із відсутністю належних доказів отримання згоди іншого учасника спільної діяльності компанії "Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд." щодо порядку розпорядження грошовими коштами спільної діяльності в частині стягнення спірних сум (і відповідно набуття права власності) виключно на користь Позивача, в тому числі, в частині згоди всіх учасників спільної діяльності щодо розпорядження майном (грошима) такої діяльності згідно пункту 13.1 Договору СІД.
Зауважує на тому, що оскільки строк оплати заборгованості, встановлений Договорами, а саме 20.02.2016 року припадав на суботу, то останнім днем встановленого строку оплати є 22.02.2016 року. Таким чином, першим днем прострочення оплати Відповідачем коштів за Договором є 23.02.2016 року, а не 21.02.2016 (неділя за календарем), з якого Позивач нарахував Відповідачу 3% річних та пеню. Враховуючи вищевикладене, Відповідачем наданий контррозрахунок розміру 3% річних та пені.
Окрім того, відповідач вважає, що існують ґрунтовні підстави для зменшення сум штрафних санкцій більш, ніж на 30% , оскільки несвоєчасний розрахунок за природний газ за спірним договором виник не з вини Відповідача, і обставини несплати є об'єктивними.
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що право пред'явлення позовів, пов'язаних з виконанням правочинів, укладених в рамках договору № 999/97 про спільну діяльність, належить винятково ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз".
Вважає оскаржуване рішення суду в частині зменшення сум штрафних санкцій на 30% таким, що прийняте виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності. З метою забезпечення принципу рівності сторін перед законом та судом вважає за необхідне надати оцінку матеріальному стану сторін, для чого взяти до уваги, що позивач також перебуває у важкому матеріальному стані, який склався в силу наявності значної податкової заборгованості, яка станом на травень 2018 складає 1 558 587 681,22 грн.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 року відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 01.08.2018 року.
01.08.2018 року по справі оголошено перерву до 09.08.2018 року.
В судовому засіданні 09.08.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
24.12.1997р. між Підприємством "Полтаванафтогаз" та Momentum Energy International Inc. укладено договір №999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища.
Згідно угоди від 22.07.1998 про передачу прав і обов'язків за договором та додатку №4 до договору №999/97 від 24.12.1997 компанія Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited є правонаступником компанії Momentum Energy International Inc., а Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" є правонаступником Підприємства "Полтаванафтогаз".
Додатковою угодою від 28.04.2011 про внесення змін до договору №999/97 сторони домовились читати за текстом договору та його додатків "Відкрите акціонерне товариство" як "Публічне акціонерне товариство", "ВАТ "Укрнафта" як "ПАТ "Укрнафта".
Згідно п.3 додатку №4 до договору №999/97 ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" є управляючим спільною діяльністю, тобто особою, уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ, у тому числі на укладення цивільних правочинів відповідно до ст.1135 Цивільного кодексу України.
У грудні 2015 між Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (продавець), як уповноваженим учасником за договором №999/97 від 24.12.1997, укладено два договори купівлі-продажу природного газу, ідентичних за своїм змістом, а саме: №5/564-Г від 28.12.2015 та №5/565-Г від 29.12.2015.
Відповідно до п.1.1. договорів продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ.
Пунктами 1.3. та 2.1. договорів визначено, що обсяг газу, який продавець зобов'язується передати у звітному місяці, а покупець - прийняти і оплатити, складає 5 735,000 тис. м3. Ціна 1000 м3 газу, що передається у звітному місяці - січні 2016р., складає 6 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1 200,00грн., разом 7 200,00 грн.
Згідно п.1.4. договорів загальна вартість газу, який продавець передає покупцю, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу, вказаних у п.3.3. договору.
Передача фактичного обсягу газу за звітний місяць оформляється сторонами актом прийому-передачі газу (п.3.3. договорів).
Відповідно до п.2.2. договорів загальна вартість газу складає 34 410 000,00 грн., крім того ПДВ - 6 882 000,00 грн., разом з ПДВ - 41 292 000,00 грн.
31.01.2016 сторонами договору №5/564-Г від 28.12.2015 підписано акт приймання - передачі природного газу, відповідно до якого продавцем передано в пунктах приймання - передачі газу, якими є вимірювальні станції газу ПАТ "Укртрансгаз", а покупцем - прийнято для власних потреб 5735,000 тис. м3 газу на загальну суму 41 292 000,00 грн. з ПДВ.
Також, 31.01.2016 сторонами договору №5/565-Г від 29.12.2015 підписано акт приймання - передачі природного газу, відповідно до якого продавцем передано в пунктах приймання - передачі газу, якими є вимірювальні станції газу ПАТ "Укртрансгаз", а покупцем - прийнято для власних потреб 4965,990 тис. м3 газу на загальну суму 35 755 128,00 грн. з ПДВ.
Загальна вартість поставленого природного газу за договорами №5/564-Г від 28.12.2015 та №5/565-Г від 29.12.2015 становить 77 047 128,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.2.5. договорів оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця в термін до 20.02.2016.
Зобов'язання покупця було частково виконано за рахунок проведення заліку взаємних зобов'язань, у тому числі шляхом уступок вимоги та переведенням боргу таким чином.
03.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Карпатське управління геофізичних робіт" (виконавець) укладено два договори на виконання геолого - тематичних робіт №03/02/14-СД та 02/02/14-СД.
Відповідно до п.1.1. договору №03/02/14-СД замовник доручає, а виконавець зобов'язується у відповідності до Технічного завдання (Додаток №1 до договору) виконати роботу: "Аналіз вивченості Андріяшівсько-Перекопівського блоку Глинсько-Розбишівського структурного валу та обґрунтування доцільності його до розвідки методом планшетної 3D зйомки".
За виконану роботу замовник відповідно до протоколу погодження договірної ціни сплачує виконавцю суму у розмірі 41 250 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6 875 000,00 грн., про що зазначено у п.2.1. договору.
Відповідно до підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт від 28.02.2014 роботи за договором №03/02/14-СД від 03.02.2014 виконані в повному обсязі.
Згідно п.1.1. договору №02/02/14-СД замовник доручає, а виконавець зобов'язується у відповідності до Технічного завдання (Додаток №1 до договору) виконати роботу: "Побудова кубу пористості Чижівського підняття Глинсько-Розбишівського родовища вуглеводнів ПАТ "Укрнафта" на основі розрахунку миттєвих параметрів хвильового поля".
За виконану роботу замовник відповідно до протоколу погодження договірної ціни сплачує виконавцю суму у розмірі 44 730 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7 455 000,00 грн., про що зазначено у п.2.1. договору.
Відповідно до підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт від 28.02.2014 роботи за договором №02/02/14-СД від 03.02.2014 виконані в повному обсязі.
Загальна сума заборгованості ПАТ "Укрнафта" перед ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" за договорами №03/02/14-СД та №02/02/14СД від 03.02.2014 становить 85 980 000,00 грн. з ПДВ.
01.06.2016 між ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" (первісний кредитор) та ПАТ "Дніпроазот" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №01/06-16.
Пунктом 1.1. цього договору зафіксовано, що між первісним кредитором та боржником - ПАТ "Укрнафта" укладений договір на виконання геолого - тематичних робіт №02/02/14-СД від 03.02.2014 (далі - основний договір №1), за яким первісний кредитор має право вимоги у боржника виконання грошового зобов'язання на суму 44 730 000,00 грн., та договір на виконання геолого - тематичних робіт №03/02/14-СД від 03.02.2014 (далі - основний договір №2), за яким первісний кредитор має право вимоги у боржника виконання грошового зобов'язання на суму 41 250 000,00 грн.
Відповідно до п.1.2. договору №01/06-16 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги таких грошових зобов'язань:
- грошового зобов'язання, що належне первісному кредитору, яке виникло та існує у первісного кредитора на підставі основного договору №1, на суму 44 730 000,00 грн. в якості оплати за виконані за основним договором №1 роботи, а також набуває всіх прав, пов'язаних з несвоєчасним виконанням боржником своїх грошових зобов'язань за основним договором №1;
- частки грошового зобов'язання, що належне первісному кредитору, яке виникло та існує у первісного кредитора на підставі основного договору №2, на суму 21 586 326,70 грн. в якості оплати за виконані за основним договором №2 роботи, а також набуває всіх прав, пов'язаних з несвоєчасним виконанням боржником своїх грошових зобов'язань за основним договором №2.
Загальна сума відступлених за цим договором прав становить 66 316 326,70 грн.
У зв'язку з тим, що між ПАТ "Дніпроазот" та ПАТ "Укрнафта" виникли зустрічні однорідні вимоги, керуючись ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України, відповідачем направлена позивачу заява за №1169/01-6 від 06.06.2016 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
За умовами даної заяви ПАТ "Дніпроазот" заявило про припинення своїх грошових зобов'язань перед ПАТ "Укрнафта" на суму 66 316 326,70 грн. за отриманий від ПАТ "Укрнафта" у січні 2016 природний газ:
- у кількості 5735,000 тис. м3 на підставі договору купівлі-продажу природного газу №5/564-Г від 28.12.2015;
- у кількості 3475,601 тис. м3 на підставі договору купівлі-продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015,
шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Дніпроазот" до ПАТ "Укрнафта" за такими договорами:
- договір на виконання геолого-тематичних робіт №02/02/14-СД від 03.02.2014 - щодо виконання грошових зобов'язань на суму 44 730 000,00 грн.;
- договір на виконання геолого-тематичних робіт №03/02/14-СД від 03.02.2014 - щодо виконання грошових зобов'язань на суму 21 586 326,70 грн.,
всього на загальну суму 66 316 326,70 грн., які виникли на підставі договору відступлення права вимоги №01/06-16 від 01.06.2016, укладеного між ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" та ПАТ "Дніпроазот".
Позивачем була прийнята заява відповідача за №1169/01-6 від 06.06.2016 та після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ПАТ "Дніпроазот" перед ПАТ "Укрнафта" за договором купівлі-продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015 становить 10 730 801,30 грн.
На адресу відповідача направлялась претензія за №08-5716 від 05.12.2017 з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 10 730 801,30 грн., однак грошові кошти не перераховані і відповідь на претензію відповідач також не надав.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015 виконані частково, сума заборгованості становить 10 730 801,30 грн.
Враховуючи значний розмір пені та штрафу, а також статус відповідача, беручи до уваги те, що окрім пені і штрафу позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, господарський суд вважав за можливе зменшити розмір стягуваних пені та штрафу на 30%.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
На час розгляду спору у господарському суді договори купівлі-продажу природного газу у встановленому порядку не оспорені, не визнані недійсними. Таким чином, укладені між сторонами договори є дійсними, укладеними належним чином та є обов'язковими для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується Відповідачем, що ПАТ "Укрнафта" виконало свої зобов'язання за договором купівлі - продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015, що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2016.
Зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015 виконані частково, сума заборгованості становить 10 730 801,30 грн.
Дана заборгованість визнається самим відповідачем, про що зазначається у заяві за №1169/01-6 від 06.06.2016 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яка підписана головою правління ПАТ "Дніпроазот" ОСОБА_3 та головним бухгалтером ОСОБА_4
Також згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2017 відповідач визнає за собою заборгованість перед позивачем в сумі 10 730 801,30 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015, що підтверджується скріпленим печаткою підписом головного бухгалтера ОСОБА_4
Таким чином, господарським судом підставно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015 у розмірі 10 730 801,30 грн.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права вимоги на спірну суму у зв'язку з відсутністю належних доказів отримання згоди іншого учасника спільної діяльності компанії Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited є необґрунтованими з огляду на наступне.
Статтею 1135 Цивільного кодексу України передбачено, що ведення спільних справ за договором про спільну діяльність може здійснюватися кожним учасником спільної діяльності від імені всіх учасників спільної діяльності, якщо договором не встановлено інший порядок ведення спільних справ, зокрема:
- спільне ведення справ всіма учасниками - в такому разі для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників;
- ведення справ окремим уповноваженим учасником, повноваження якого підтверджується виданою іншими учасниками довіреністю або договором про спільну діяльність.
У даному випадку сторони за Договором № 999/97 про спільну діяльність узгодили, що ведення спільних справ здійснюється окремим учасником, а саме - ПАТ "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу (філії) - Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (надалі НГВУ "Полтаванафтогаз").
Так, згідно з пунктом 3 Додатку № 4 до Договору № 999/97 про спільну діяльність ПАТ "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу (філії) - Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" є Управляючим спільною діяльністю.
Обсяг повноважень, в тому числі, на укладення договорів, пред'явлення позовів, ведення бухгалтерського та податкового обліку, підписання фінансових документів, визначений в довіреностях, виданих учасниками спільної діяльності.
Так, від ПАТ "Укрнафта" начальнику НГВУ "Полтаванафтогаз" ОСОБА_5 видана довіреність від 22.08.2017 № 10-521/д, (т. 2 а.с. 26).
Від компанії "Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited" на начальника НГВУ "Полтаванафтогаз" ОСОБА_5 видана довіреність б/н від 12.10.2017, копія якої на англійській мові разом з перекладом на українську мову та апостилем наявна у матеріалах справи (т. 2 а.с. 23-25).
Як слідує зі змісту довіреності від 12.10.2017 Компанія "Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited" уповноважує начальника НГВУ "Полтаванафтогаз" ОСОБА_5, з поміж іншого, представляти інтереси компанії в господарських судах, в тому числі, шляхом підписання позовних вимог.
Таким чином, право пред'явлення позовів, пов'язаних з виконанням правочинів, укладених в рамках договору № 999/97 про спільну діяльність, належить винятково ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз".
Доводи заявника апеляційної скарги про відсутність згоди всіх учасників спільної діяльності щодо розпорядження майном (грошима) такої діяльності згідно пункту 13.1 Договору СІД спростовуються також самим змістом довіреності б/н від 12.10.2017 від компанії "Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited" на начальника НГВУ "Полтаванафтогаз" ОСОБА_5, відповідно до якої останнього уповноважено на управління рахунками в національній валюті України та в іноземній валюті, які відкриті для цілей спільної інвестиційної діяльності; наділено правом виконавчого підпису для всіх банківських та інших фінансових документів.
Крім того, відповідно до Головної книги платника податків саме ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" є платником податків за Договором № 999/97 про спільну діяльність.
Більш того, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 29.11.2017 року у справі №904/6049/17 встановлено, що з урахуванням додатку № 4 до договору № 999/97 про спільну діяльність, саме ПАТ "Укрнафта" є управляючим спільною діяльністю, тобто особою, уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Таким чином, у зв'язку із набранням законної сили постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року у справі №904/6049/17, доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права вимоги на спірну суму, є безпідставними, оскільки спростовуються обставини, встановленими вищезазначеними рішеннями суду.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним Правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.
Згідно статей 546 та 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.5.4. договору купівлі - продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015 за порушення покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно п.2.5. та п.2.6. договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково штраф у розмірі 1% від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.
Згідно п.5.10. договору купівлі - продажу природного газу №5/565-Г від 29.12.2015 пеня, передбачена цим розділом договору, нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача:
- пеню за період з 21.02.2016 по 20.08.2016 у розмірі 2 020 088,00 грн.;
- штраф у розмірі 536 540,07 грн.;
- 3% річних за період з 21.02.2016 по 05.02.2018 у розмірі 631 500,31 грн.;
- інфляційні за період з березня 2016 по грудень 2017 у розмірі 2 906 864,39 грн.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що першим днем прострочення оплати Відповідачем коштів за Договорами є 23.02.2016 року, а не 21.02.2016 (неділя за календарем), як встановлено господарським судом, з якого Позивач нарахував Відповідачу 3% річних та пеню, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.5. договорів оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок Продавця в термін до 20-го лютого 2016 року.
Відповідно до приписів п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Отже, оскільки договорами встановлено обов'язок відповідача виконати грошове зобов'язання до настання певного терміну, а саме до 20-го лютого 2016 року, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну - 19 лютого 2016 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Оскільки 19 лютого 2016 року припадав на п'ятницю, то саме цей день є останнім днем виконання грошового зобов'язання. У зв'язку з чим, період прострочення починається з 20 лютого 2016 року.
На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду - з 21.02.2016), положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів, перевіривши правильність нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, прийшла до висновку, що господарським судом правомірно нараховано до стягнення з відповідача: пеню за період з 21.02.2016 по 20.08.2016 у розмірі 2 020 088,00 грн.; штраф у розмірі 536 540,07 грн.; 3% річних за період з 21.02.2016 по 05.02.2018 у розмірі 631 500,31 грн.; інфляційні за період з березня 2016 по грудень 2017 у розмірі 2 906 864,39 грн., оскільки прострочення оплати поставленого товару з боку відповідача мало місце та на час прийняття рішення у справі відповідачем доказів погашення вищезазначеної заборгованості не надано.
Рішенням суду першої інстанції на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 3 Цивільного кодексу України зменшено розмір стягуваних пені та штрафу на 30% .
В апеляційній скарзі AT "Дніпроазот" зазначає, що існують ґрунтовні підстави для зменшення сум штрафних санкцій більше ніж на 30%, зокрема через складне фінансово-економічне становище відповідача.
Колегія суддів вважає, шо оскаржуване відповідачем рішення суду в цій частині є правильним та таким, що прийняте виходячи із загальних засад, встановлених у частині 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності.
Так, статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін та ступінь виконання зобов'язання боржником.
Так, з метою забезпечення принципу рівності сторін перед законом та судом колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку матеріальному стану не лише відповідача (що враховано господарським судом), а й позивача.
Констатує, що позивач також перебуває у важкому матеріальному стані, який склався в силу наявності значної податкової заборгованості, яка станом на травень 2018 складає 1 558 587 681,22 грн., що знайшло своє відображення у Головній книзі платника податків - ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" за Договором № 999/97 про спільну діяльність, в якому вищевказана сума податкової заборгованості вказана як "кредит" в графі "кінцеве сальдо".
Крім того, при вирішенні питання про зменшення розміру пені та штрафу слід врахувати ступінь виконання зобов'язання. З цього приводу слід зауважити, що зобов'язання щодо оплати за отриманий товар мало бути виконане ще 19 лютого 2016 року, однак станом на сьогодні залишається невиконаним.
Отже, на протязі майже 2,5 років відповідачем не було здійснено достатніх заходів, спрямованих на виконання даного зобов'язання.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Тому передбачених статтями 277-279 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодекс України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
26.06.2018 року від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" надійшло клопотання про зміну найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" на Акціонерне товариство "Дніпроазот".
Колегія суддів вважає дане клопотання обґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" від 26.04.2018 року затверджена нова редакція статуту відповідача, в тому числі прийнято рішення про зміну офіційного найменування Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" на Акціонерне товариство "Дніпроазот", а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне (т. 1 а.с. 79-99).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.05.2018 року повним найменуванням відповідача є Акціонерне товариство "Дніпроазот".
Сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Враховуючи подані відповідачем копію статуту, копію ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Акціонерного товариства "Дніпроазот" від 10.05.2018 року, апеляційний господарський суд вважає за необхідне клопотання задовольнити та змінити найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" на Акціонерне товариство "Дніпроазот" (ідентифікаційний код 05761620).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282 ГПК України, суд,
Змінити найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" на Акціонерне товариство "Дніпроазот" (ідентифікаційний код 05761620).
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 року у справі № 904/709/18 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 року у справі № 904/709/18 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Дніпроазот" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.08.2018 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя Л.П. Широбокова