36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.08.2018. Справа № 917/529/18
м. Полтава
За позовною заявою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", пров. Луговий, 11, м. Миргород, Полтавська область, 37600
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пермус", вул. Гоголя, 84, м. Миргород, Полтавська область, 37600
про стягнення 5918,14 грн.,
Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (далі - позивач/ ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пермус" (далі - відповідач/ ТОВ "Пермус") 5918,14 грн., в тому числі 2453,20 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 268,02 грн. річних, 1136,85 грн. інфляційних втрат, 2060,07 грн. пені. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води від 13.10.2015. № 157/2.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.06.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
06.07.2018. від відповідача надійшов лист (вх. № 6409), у якому він зазначив, що існують підстави для розгляду справи не в порядку спрощеного позовного провадження і просив суд провести засідання з викликом позивача та зобов'язати його надати пояснення з приводу заявлення позовних вимог не до ТОВ "Пермус", а до ТОВ "Фінансова компанія "Поліс". В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що позивач приховав від суду те, що власником нежитлового приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді, яке є опалювальним об'єктом споживача згідно умов договору про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води від 13.10.2015. № 157/2, є не відповідач, а ТОВ "ФК "Поліс". При цьому, жодних доказів на підтвердження вказаного, до клопотання відповідач не додав. Вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню у зв'язку з його необгрунтованістю.
Також 06.07.2018. від відповідача надійшли клопотання (вх. № 6412 і вх. №6408) про продовження строку на подання відзиву на позов у зв'язку з неотриманням відповідачем копії позовної заяви.
23.07.2018. від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 6839).
Суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку на надання ним відзиву по справі, в зв'язку з цим, вказаний відзив було прийнято судом до розгляду.
У відзиві відповідач позов заперечує посилаючись на те, що з 2016 року власником та користувачем нежитлового приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді, яке є опалювальним об'єктом споживача згідно умов договору про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води від 13.10.2015. № 157/2, є не відповідач, а ТОВ "ФК "Поліс". Відповідач зазначає, що не має з позивачем жодних договірних відносин, оскільки договір від 13.10.2015. № 157/2, на який посилається позивач, розірвано у 2016 році.
Крім цього, відповідач у відзиві та в заяві від 16.07.2018. (вх. № 6838) просить суд застосувати строк позовної давності до пені та штрафів, які заявлені до стягнення позивачем.
Позивач заперечень на відзив та на заяву про застосування строку позовної давності суду не надав.
Рішення приймається 15.08.2018. у зв'язку з перебуванням судді Семчук О.С. у відпустці, в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
13.10.2015. між позивачем (виконавець за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір № 157/2 про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води (далі - Договір).
Відповідно до п.10.1 Договору, він діє у частині поставки послуг теплопостачання з 01.10.15. до 01.12.18., а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач зазначає, що у період з 09.10.2015. по 25.03.2016. він постачав теплову енергію відповідачу на потреби опалення. Нарахування проводились протягом опалювального сезону згідно тарифів на послуги теплопостачання для юридичних осіб встановлених Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), які декілька разів змінювалися за вказаний період. Зокрема: Постановою НКРЕКП №1454 від 30.04.2015р. було внесено зміни до Постанови НКРЕКП № 1454 від 30.04.2015р. та з 01.05.2015. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1755,89 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії. Постановою НКРЕКП №2690 від 29.10.2015. було внесено зміни до Постанови НКРЕКП № 1454 від 30.04.2015р. та з 01.11.2015. встановлено ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1694,52 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії. Постановою НКРЕКП № 54 від 28.01.2016. було внесено зміни до Постанови НКРЕКП № 1454 від 30.04.2015. та з 01.02.2016. встановлено ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1632,72 гри. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві послуги теплопостачання у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах до точки розподілу, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати одержані послуги теплопостачання за діючими тарифами в терміни, передбачені цим Договором та додатками, які с невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно додатку № 1 до Договору опалювальним об'єктом споживача є приміщення, розташоване у м. Миргород по вул. Гоголя, 84.
Згідно п. 4.3. Договору кількість теплової енергії, спожитої у звітному періоді визначається на підставі актів зняття показників теплового лічильника, які знімаються та фіксуються у порядку визначеному п. 4.5.2.3 Договору.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що ціна за 1 гігакалорію у відповідному періоді споживання послуг теплопостачання встановлюється на рівні тарифів, затверджених в установленому чинним законодавством порядку. У разі зміни тарифів сторонами в обов'язковому порядку здійснюється перерахунок за спожиті послуги теплопостачання за новими тарифами з дати застосування цих тарифів. Виконавець зобов'язується сповістити споживача про зміну тарифів в 15-денний термін після офіційного оприлюднення в засобах масової інформації, без внесення додаткових змін до цього Договору щодо строків їх введення та розмірів.
Остаточний розрахунок за послуги опалення, згідно п. 4.2. Договору споживач має здійснювати не пізніше останнього числа поточного звітного місяця.
Відповідно до п. 5.3. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за показаннями приладів комерційного обліку (теплового лічильника). У разі їх відсутності (наявність приладу обліку теплової енергії зазначено у Додатку №1) обсяги споживання теплової енергії визначаються розрахунковим способом відповідно до договірних теплових навантажень з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання у розрахунковому періоді (відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією). Розрахунок теплових навантажень наведено у Додатку № 2 до Договору.
Частиною 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Позивач зазначає, що у житловому будинку, де розміщено приміщення відповідача встановлено загальнобудинковий тепловий лічильник, а тому у період з 09.10.2015. по 25.03.2016. нарахування відповідачеві проводилося на підставі показників загальнобудинкового лічильника, пропорційно займаній площі.
На підтвердження обсягів поставки теплової енергії позивачем надано копії актів приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року. Згідно яких загальна вартість поставленої теплової енергії за вказаний період склала 21355,05 грн. Вказані акти приймання-передачі не підписані відповідачем.
Згідно п. п. 4.7., 4.8. договору споживач щомісяця до 10 числа самостійно отримує від виконавця за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 78/1, документи за розрахунковий період:
- рахунок для оплати за послуги теплопостачання на поточний розрахунковий період з урахуванням сул коригування за попередній місяць по середньомісячній фактичній температурі зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в попередньому розрахунковому періоді;
- акт приймання-передавання теплової енергії за попередній розрахунковий період;
- акт приймання-передавання теплової енергії за поточний розрахунковий період;
- податкові накладні.
Споживач» зобов'язаний щомісяця до 20 числа повернути виконавцю один примірник підписаного акту приймання-передавання теплової енергії. У разі не повернення споживачем акту приймання-передавання теплової енергії до 20 числа, він вважається оформленим належним чином, якщо підписаний тільки виконавцем і підтверджує факт надання теплової енергії споживачу.
Таким чином, враховуючи вказані умови договору, акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2015 року по березень 2016 року, які підписані лише позивачем, підтверджують факт надання теплової енергії споживачу.
Позивач стверджує, що відповідач порушив умови Договору та не розрахувався повністю за отримані послуги. На підтвердження здійснених за договором оплат теплоенергії позивач надав копії виписок по рахунку, згідно яких за теплову енергію по Договору сплачено 18901,85 грн. Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем утворилася заборгованість за послуги теплопостачання на суму 2453,20 грн.
Пунктами 4.9. та 7.3. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату використаної теплової енергії Споживач, крім суми заборгованості сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Враховуючи викладене позивач нарахував відповідачу станом на 03.05.2018. пеню, що становить 2060,07 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 268,02 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 1136,85 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 2453,20 грн. основного боргу, 2060,07 грн. пені, 268,02 грн. 3% річних, 1136,85 грн. інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що з 2016 року власником та користувачем нежитлового приміщення 1 по вул. Гоголя, 84 у м. Миргороді, яке є опалювальним об'єктом споживача згідно умов договору про закупівлю послуг теплопостачання у вигляді гарячої води від 13.10.2015. № 157/2, є не відповідач, а ТОВ "ФК "Поліс". Відповідач зазначає, що не має з позивачем жодних договірних відносин, оскільки договір від 13.10.2015. № 157/2, на який посилається позивач, розірвано у 2016 році. На підтвердження вказаного відповідачем надано копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 58864045 від 11.05.2016., згідно якої 25.03.2016. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про те, що власником нежитлового приміщення за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 84, приміщення 1, - є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс".
Вказане заперечення відповідача не приймається судом до уваги, оскільки позивач у позовній заяві просить стягнути заборгованість за теплову енергію, поставлену в період до 25.03.2016.
При вирішенні позову суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Судом встановлено, що відповідач заборгував позивачу 2453,20 грн. за послуги теплопостачання, строк оплати вказаних зобов'язань настав. В матеріалах справи відсутні докази оплати спожитої відповідачем теплової енергії у повному обсязі.
Таким чином, позов в частині стягнення 2453,20 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Також суд встановив, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню на прострочені суми оплати за загальний період з 01.11.2015. по 30.09.2016. у розмірі 2060,07 грн. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив його правильність.
Проте, від відповідача надійшла заява про застосування строку давності до вимоги про стягнення пені.
Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Таким чином, строк позовної давності за останню дату можливого нарахування пені спливає 30.09.2017.
Оскільки позовну заяву датовано 04.05.2018., строк позовної давності по стягненню пені позивачем пропущено.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2060,07 грн. не підлягає задоволенню в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 268,02 грн. 3% річних та 1136,85 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних за загальний період з 01.11.2015. по 03.05.2018., а також інфляційних втрат за загальний період з листопада 2015 року по березень 2018 року і встановив їх правильність.
Щодо заявленого позивачем застосування позовної давності до стягуваних сум річних та інфляційних, суд зазначає, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України). Тобто, 3% річних і інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а отже до них застосовується загальна позовна давність, яка згідно ст. 257 ЦК України встановлена тривалістю у 3 роки. Позивачем не пропущено позовну давність щодо звернення до суду з вимогою про стягнення річних та інфляційних втрат.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 268,02 грн. 3% річних та 1136,85 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пермус", вул. Гоголя, 84, м. Миргород, Полтавська область, 37600; код ЄДРПОУ 39947744) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (пров. Луговий, 11, м. Миргород, Полтавська область, 37600; код ЄДРПОУ 25682207) 2453 грн. 20 коп. основного боргу, 268 грн. 02 коп. 3% річних, 1136 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 1148 грн. 66 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.С. Семчук