36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.08.2018 Справа № 917/585/18
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Приватного підприємства "Белвет" (вул.2-га Інтернаціональна, буд. 22, м. Біла Церква, Київська область, 09100)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунівське" (с. Корсунівка, Лохвицький район, Полтавська область, 37262)
про стягнення 45342,30 грн.
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Приватного підприємства "Белвет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунівське" про стягнення 45342,30 грн. за договором поставки №Б75-07.12.16 від 07.12.2016р., у тому числі 35000,00 грн. основного боргу, 7089,94 грн. - пені, 701,73 грн. -3% річних, 2550,63 грн. - інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 53652,58 грн., за який відповідач розрахувався частково; заборгованість становить 35000,00 грн.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що:
- за п. 2.2 Договору після отримання заявки постачальник направляє на адресу покупця рахунок-фактуру, на підставі якого покупець виписує довіреність на прийняття товарно-матеріальних цінностей;
- за п. 2.4 Договору товар вважається поставленим з моменту отримання постачальником підписаної покупцем довіреності на отримання відповідної партії товару, яка відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством;
- за п. 2.5 Договору датою отримання товару є дата довіреності
- за п. 2.8 Договору перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною;
- позивач у листопаді 2017 року виставив відповідачу рахунок № 900 від 13.11.2017р. на оплату 53652,58 грн.;
- даний рахунок було оплачено повністю на суму 53652,58 грн. за платіжними дорученнями № 134 від 08.02.2018р., № 144 від 15.02.2018р., № 276 від 03.03.2018р., № 361 від 28.03.2018р., № 191 від 04.06.2018р., № 776 від 13.06.2018р., № 797 від 14.06.2018р.
- натомість поставки товару на користь відповідача здійснено не було;
- додана до позову видаткова накладна відповідачем не підписувалася; на ній не вказано особу яка її підписала від імені відповідача; в накладній не вказано дати та номеру довіреності на уповноважену особу.
Позивач відповідь на відзив суду не надав.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.
За ухвалою господарського суду від 29.05.2018р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.
За ухвалою суду від 15.06.2018 року відкрито провадження у справі № 917/600/18, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду від 15.06.2018р. (а.с.44, 45).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
16.07.2018р. суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч.2 ст. 252 ГПК України та встановив наступне.
За ухвалою господарського суду від 15.06.2018р. встановлено строки для подачі заяв по суті справи.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечує.
Після надходження суду відзиву на позов суд ухвалою від 23.07.2018р. запропонував позивачу надати відповідь на відзив та докази в підтвердження викладених у відповіді обставин. Дана ухвала вручена сторонам, що підтверджується поштовими повідомленнями від 24.07.2018р.
Позивач відповідь на відзив суду не надав.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
На даний час трок розгляду справи закінчується.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Приватним підприємством "Белвет" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корсунівське" (відповідачем) укладено договір поставки № Б75-07.12.16 від 07.12.2016р. (далі - Договір).
Згідно п. 1.1.Договору постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця ветеринарні препарати, медикаменти, інший товар, у зумовлені сторонами строки, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених Договором.
За п. 2.2 Договору після отримання заявки постачальник направляє на адресу покупця рахунок-фактуру, на підставі якого покупець виписує довіреність на прийняття товарно-матеріальних цінностей.
За п. 2.4 Договору товар вважається поставленим з моменту отримання постачальником підписаної покупцем довіреності на отримання відповідної партії товару, яка відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством.
За п. 2.5 Договору датою отримання товару є дата довіреності.
Згідно п.2.8 Договору перехід права власності, відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною.
Згідно п.4.1 Договору ціна товару, за одиницю і по позиціях, вказується у видатковій накладній та рахунку-фактурі постачальника на кожну окрему партію товару.
Відповідно до п.5.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару, здійснюється у національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, протягом 14 календарних днів з дати поставки.
Відповідно до п.6.2 Договору у разі прострочення оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення оплати.
Пунктом 10.2. визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявляє про припинення його дії, цей Договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.
Сторони доказів розірвання договору чи доказів припинення його дії не надали.
Позивач у позові посилається на те, що на виконання Договору здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 53652,58 грн. за видатковою накладною № 885 від 13.11.2017р.; на оплату вказаного товару позивачем відповідачу був виписаний рахунок № 900 від 13.11.2017р.; за товар відповідач розрахувався частково, сплативши 18652,58 грн.; заборгованість в сумі 35000,00 грн. відповідачем не сплачена. Зазначене стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Відповідач у відзиві заперечує факт поставки йому товару, посилаючись на те, що зі змісту видаткової накладної неможливо встановити хто саме від імені відповідача отримав товар; відповідач не видавав позивачу довіреності на одержання товару; платежі проводилися відповідачем як попередня оплата за рахунком № 900 від 13.11.2017р.; відповідач повністю погасив суму основного боргу.
При вирішенні спору суд констатує наступне.
В підтвердження факту поставки відповідачу товару позивач надав видаткову накладною № 885 від 13.11.2017р. на суму 53652,58 грн. Дана накладна від імені відповідача підписана особою без зазначення її прізвища та посвідчена печаткою відповідача (а.с.18).
На оплату вказаного товару позивачем відповідачу був виписаний рахунок № 900 від 13.11.2017р. (а.с.17).
Відповідачу, позивачем була направлена претензія № 6 від 02.02.2018р. про сплату 53652,58 грн. боргу за поставлений товар, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.19, 20).
За платіжним дорученням № 134 від 08.02.2018р. відповідач сплатив позивачу 3652,58 грн. з призначенням платежу: за ветпрепарати згідно рахунку № 900 від 13.11.2017р. (а.с.32, 51).
За платіжним дорученням № 144 від 15.02.2018р. відповідач сплатив позивачу 5000,00 грн. з призначенням платежу: за ветпрепарати згідно рахунку № 900 від 13.11.2017р.(а.с.33, 51).
За платіжним дорученням № 276 від 03.03.2018р. відповідач сплатив позивачу 5000,00 грн. з призначенням платежу: за ветпрепарати згідно рахунку № 900 від 13.11.2017р.(а.с.34, 49).
За платіжним дорученням № 361 від 28.03.2018р. відповідач сплатив позивачу 5000,00 грн. з призначенням платежу: за ветпрепарати згідно рахунку № 900 від 13.11.2017р.(а.с.35, 49).
За платіжним дорученням № 191 від 04.06.2018р. відповідач сплатив позивачу 5000,00 грн. з призначенням платежу: за ветпрепарати згідно рахунку № 900 від 13.11.2017р.(а.с.36, 52).
За платіжним дорученням № 776 від 13.06.2018р. відповідач сплатив позивачу 5000,00 грн. з призначенням платежу: за ветпрепарати згідно рахунку № 900 від 13.11.2017р.(а.с.50).
За платіжним дорученням № 797 від 14.06.2018р. відповідач сплатив позивачу 25000,00 грн. з призначенням платежу: за ветпрепарати згідно рахунку № 900 від 13.11.2017р.(а.с.50).
Загальна сума здійснених відповідачем проплат на користь позивача становить 53652,58 грн.
Заперечення відповідача щодо позову суд визнає необґрунтованими з таких підстав.
За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Дійсно, як зазначає відповідач, за п. 2.5 Договору датою отримання товару є дата довіреності. Позивач не надав суду відповідної довіреності, виданою відповідачем на отримання товару, і наявність такої заперечується відповідачем.
Проте в п.2.8 Договору вказано, що перехід права власності, відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною.
Отже, умовами договору передбачено підтвердження передання товару як за довіреністю, так і за видатковою накладною.
При цьому суд не погоджується з твердженням відповідача, що лише довіреність є документом, який підтверджує факт передачі товару, оскільки довіреність - це односторонній правочин, за яким одна сторона уповноважує представляти її інтереси чи вчиняти від її імені дії перед третіми особами.
Натомість, двостороннє підписана видаткова накладна підтверджує передання товару від однієї особи до іншої.
Судом також враховується правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 29.04.2015р. № 3-77гс15 у справі № 903/679/14, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
За п. 2.9 Договору разом з кожною партією товару постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, рахунок-фактуру.
Згідно з п. 2.10 Договору у день поставки кожної партії товару покупець зобов'язаний підписати та повернути постачальнику видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.
До матеріалів справи додано видаткову накладною № 885 від 13.11.2017р. на передачу відповідачу товару на суму 53652,58 грн. Дана накладна від імені відповідача підписана особою без зазначення її прізвища та посвідчена печаткою відповідача (а.с.18).
Доказів втрати даної печатки відповідачем суду не надано, як не надано і доказів звернення до правоохоронних органів щодо незаконних дій з використання даної печатки іншими особами.
Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач також не надав суду належних доказів в підтвердження факту неотримання ним товару.
Пояснення щодо неотримання товару викладені у відзиві, який підписаний представником ОСОБА_1 за довіреністю. Доказів того, що вказаний представник є матеріально-відповідальною за отримання товару особою, був присутній під час здійснення спірної товарної операції та наділений повноваженнями давати такі пояснення, суду не надано.
Належним доказом в підтвердження факту неотримання товару, на думку суду, може бути довідка, підписана керівником відповідача та головним бухгалтером. Проте такого доказу суду не надано.
Отже, суду не надано доказів заперечення повноважними посадовими особами ТОВ «Корсунівське» факту отримання товару від позивача.
Доказів звернення до правоохоронних органів щодо незаконних дій сторонніх осіб, які отримали товар за відповідача, відповідачем суду не надано.
Також, до матеріалів справи відповідачем надано претензію позивача від 02.02.2018р., адресовану відповідачу, в якій позивач повідомляє про поставку 13.11.2017р. позивачем відповідачу товару на загальну суму 53652,58 грн. за видатковою накладною № 885; та прохає здійснити оплату боргу (а.с.54).
Доказів направлення позивачу відповіді на претензію з запереченням факту отримання товару відповідач суду не надав.
Натомість, з 08.02.2018р. відповідач почав проводити розрахунки за товар.
Посилання відповідача у відзиві на те, що у претензії, що надійшла на його адресу мова йшла про борги ТОВ «Теплик-Агро», і тому вона була розцінена як помилкова, судом розцінюється критично.
Додана відповідачем до справи претензія адресована саме ТОВ «Корсунівське», в ній повідомляється про укладення договору саме з ТОВ «Корсунівське» (покупцем), про поставку товару саме відповідачу як покупцю, і вимога про оплату боргу була заявлена саме відповідачу.
Зазначена у претензії фраза про додаткові витрати ТОВ «Теплик-Агро» на оплату судового збору, вбачається, є опечаткою, яка не змінює суті викладених у претензії фактів наявності договірних відносин з позивача з відповідачем, поставки відповідачу товару та вимоги до відповідача його оплатити.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
В п.3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведе стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення правочину.
Як було встановлено вище судом, відповідач за платіжними дорученнями № 134 від 08.02.2018р., № 144 від 15.02.2018р., № 276 від 03.03.2018р., № 361 від 28.03.2018р., № 191 від 04.06.2018р., № 776 від 13.06.2018р., № 797 від 14.06.2018р. сплатив позивачу 53652,58 грн. з призначенням платежу: за ветпрепарати згідно рахунку № 900 від 13.11.2017р.
За умовами п.2.9 договору рахунок передається покупцю разом з кожною партією товару.
Отже, проведення розрахунків за отриманий товар свідчить про наступне схвалення відповідачем даного правочину.
При цьому твердження представника відповідача у відзиві про те, що після отримання рахунку від 13.11.2017р. та за відсутності поставки товару, позивач з 08.02.2018р. по 14.06.2018р. просто проводив оплату рахунку, суд розцінює критично.
По-перше, за умовами п.2.9 договору рахунок передається покупцю разом з кожною партією товару.
По-друге, за умовами п.5.1 договору розрахунок за кожну поставлену партію товару проводиться протягом 14 календарних днів з дати поставки. Жодних зобов'язань покупця проводити попередню оплату за товар у договорі не встановлено.
По-третє, в усіх наданих до справи платіжних дорученнях, за якими відповідач перераховував кошти позивачу, як призначення платежу вказано «за ветпрепарати». Жодної вказівки на те, що ці платежі є попередньою оплатою, платіжні документи не містять.
Натомість після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач продовжував проводити оплати з призначенням платежу: за ветпрепарати. При цьому вимоги про поставку товарів позивачу не заявляв; не вимагав також від позивача повернути сплачені кошти в зв"язку з непоставкою товару.
Таким чином, викладені у відзиві заперечення відповідача щодо позову є юридично формальними і такими, що не ґрунтуються на фактичних доказах.
Враховуючи вказані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 53652,58 грн. та факт повної оплати цього товару відповідачем на суму 53652,58 грн.
Згідно поштового опису вкладення у цінний лист та відомостей з офіційного веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» «Пошук поштових відправлень» позовна заява була подана до господарського суду 17.05.2018р.
Отже, платежі на загальну суму 35000,00 грн. за товар (ветпрепарати) за платіжними дорученнями № 191 від 04.06.2018р., № 776 від 13.06.2018р., № 797 від 14.06.2018р. були проведені відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.
Таким чином, заявлена у позові сума основного боргу в розмірі 35000,00 грн. на даний час відповідачем погашена. Це свідчить про відсутність предмету спору між сторонами в цій частині.
Тому провадження у справі щодо вимог про стягнення 35000,00 грн. основного боргу судом закривається на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Посилаючись на несвоєчасність оплати відповідачем отриманого товару позивачем також заявлено вимоги про стягнення 7089,94 грн. - пені, 701,73 грн. -3% річних, 2550,63 грн. - інфляційних.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За умовами п.6.2 Договору у разі прострочення оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення оплати.
На підставі вказаного позивачем заявлено до стягнення 7089,94 грн. пені за прострочення оплати товару за період 13.11.2017р. - 13.05.2018р.
Проте, при визначенні періоду прострочення позивачем не враховано положення п. 5.1 договору, за яким розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки.
З огляду на це, кінцевою датою для проведення розрахунку є 27.11.2017р., а початком періоду прострочення платежу є 28.11.2017р.
За період 28.11.2017р. - 13.05.2018р. сума пені становить 6494,62 грн. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В іншій частині вимоги щодо стягнення пені відхиляються за їх безпідставністю.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем боргу позивачем заявлено до стягнення 701,73грн. - 3% річних за період 13.11.2017р. - 17.05.2018р. та 2550,63 грн. інфляційних за період листопад 2017р. - квітень2018р. (а.с.21).
З огляду на встановлену судом дату початку прострочення платежу, належна до стягнення сума 3% річних за період 28.11.2017р. - 17.05.2018р. становить 635,59 грн., а сума інфляційних за грудень 2017р. - квітень 2018р. становить 2124,35 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних відхиляються за їх безпідставністю.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.
Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 1762,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 17.05.2018р. № 550 (а.с.8).
Відповідно до ч. 1 ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (у розмірі 352 грн. 40 коп.).
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача 2500,00 грн. витрат на правову допомогу.
В ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем не надано договір про надання юридичних послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, доказів сплати заявленої суми адвокатові.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.
Отже, заявлена сума витрат на правничу допомогу, відшкодуванню не підлягає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 231, ст.ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунівське" (с. Корсунівка, Лохвицький район, Полтавська область, 37262; ідентифікаційний код 39362342) на користь Приватного підприємства "Белвет" (вул.2-га Інтернаціональна, буд. 22, м. Біла Церква, Київська область, 09100; ідентифікаційний код 36969534) 6494грн. 62 коп. - пені, 2124грн. 35 коп. - інфляційних, 635грн. 59 коп. - 3% річних, 352 грн. 40 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 35000,00 грн. основного боргу.
4. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складення повного судового рішення: 15.08.2018р.
Суддя Т. М. Безрук