"08" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1433/18
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Кураніна К.С.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Комунального некомерційного підприємства «Дунайська обласна лікарня» Одеської обласної ради» про стягнення заборгованості в загальній сумі 1108,19 грн., -
Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ згідно договору № 008311 (17) від 31.01.2017 р. в загальній сумі 13835,94 грн., у т.ч. 12727,75 грн. - основного боргу, 924,77 грн. - пені, 81,60 грн. - 3% річних, 101,82 грн. - інфляційних втрат, посилаючись на наступне.
Між Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (оператор ГРМ) та Комунальним некомерційним підприємством "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" (споживач) було укладено договір розподілу природного газу № 008311(17) від 31.01.2017 року, який є договором приєднання, що був укладений з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
В пункті 6.2 договору зазначено, що тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього договору, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Відповідно до п. 6.3 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб
31 січня 2017 р. між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору на розподіл природного газу № 008311(17), якою встановлено, що оплата вартості послуг з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим згідно Постанови КМУ № 117 від 23.04.2014 року до початку розрахункового періоду у розмірі 30% від замовленого обсягу. Підставою для розрахунків є рахунок або рахунок-фактура оператора ГРМ (тією ж додатковою угодою сторони дійшли згоди, що рахунок-фактура будуть наплавлятися на електронну адресу споживача, п. 3). Остаточний розрахунок здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Як зазначає позивач, ПАТ "Одесагаз" свої зобов'язання по даному договору виконало, а саме забезпечило передачу належних споживачу об'ємів (обсягів) природного газу.
При цьому позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу № 008311(17), відповідач не здійснив оплату за розподілений природний газ, внаслідок чого у відповідача виник борг, який станом на 27.06.2018 року становить 12727,75 грн.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Так, оскільки відповідачем вчасно не виконані умови договору розподілу природного газу № 008311(17) щодо оплати отриманого природного газу на підставі діючого законодавства та умов договору позивачем нараховано пеню в сумі 924,77 грн.
Також позивачем згідно ст. 625 ЦК України здійснено нарахування 3% річних в сумі 81,60 грн. та. інфляційних втрати в сумі 101,82 грн., які заявлені до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2018 р. позовну заяву ПАТ «Одесагаз» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1433/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.08.2018 р.
Відповідач відзив на позов не надав, проте направив до суду електронною поштою клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 42-43). При цьому у вказаному клопотанні відповідач зазначає, що станом на 07.08.2018 р. борг КНП "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" перед ПАТ "Одесагаз" виплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 326 від 24.07.2018 р. Однак, стосовно нарахованих ПАТ "Одесагаз" штрафних санкції у вигляді 3% річних, пені та інфляційних втрат відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, в частині судових витрат відповідач погоджується з вимогами та не заперечує проти стягнення суми судового збору на користь ПАТ "Одесагаз".
08.08.2018 р. представником позивача була подана до суду заява про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу за розподіл природного газу. Відтак, ПАТ "Одесагаз" зменшує суму позову та просить стягнути з КНП "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" пеню в сумі 924,77 грн., 3% річних в сумі 81,60 грн., інфляційні втрати в сумі 101,82 грн.
Вказана заява судом прийнята до розгляду.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.
31.01.2017 р. Комунальним некомерційним підприємством "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" було подано до ПАТ „Одесагаз", що є оператором ГРМ, заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 008311(17), який відповідно до п. 1.3 є договором приєднання, що був укладений з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку №1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб'єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 17 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону).
Права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу (ст. 38 вищевказаного Закону).
Відповідно до п.п. 1, 2 гл.5 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2494 від 30.09.2015 р., який визначає порядок фактичного розподілу (споживання) природного газу, споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Порядок набуття підтверджених обсягів природного газу (лімітів) визначається відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. № 2493 (далі - Кодекс ГТС), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (п.2 гл. 1 розділу І). Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
Згідно п. 1 гл. 3 розділу VI Кодексу ГТС договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Згідно ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.п. 3, 4 гл. 3 Розділу VI Кодексу). Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 гл. 3 розділу VI Кодексу).
Так, судом встановлено, що 31.01.2017 року між ПАТ „Одесагаз" (Оператор ГРМ) та Комунальним некомерційним підприємством "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" (споживач) було укладено публічний договір розподілу природного газу №008311 (17) (а.с. 14-18) на підставі поданої останнім заяви-приєднання.
Відповідно до п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
В п. 5.1 договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно п. 5.2 договору визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
В пункті 6.2 договору зазначено, що тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього договору, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Відповідно до п. 6.3 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Згідно з п. 6.5. договору № 008088 у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за цим договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об'єкт споживача до повного погашення заборгованості.
За умовами п. 6.6 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
За умовами п. 8.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 8.3 договору встановлено, що у разі безпідставного припинення (обмеження) розподілу природного газу споживачу або підтвердження факту невідповідності якості та/або величини тиску природного газу на межі балансової належності об'єкта споживача оператор ГРМ відшкодовує споживачу вартість недоотриманого природного газу та/або здійснює перерахунок наданих послуг за цим договором відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Оператор ГРМ не несе відповідальність за припинення (обмеження) розподілу природного газу споживачу, якщо такі заходи здійснені за вимогою його постачальника, що має підтверджуватися відповідними документами.
У разі якщо між оператором ГРМ і споживачем не досягнуто згоди про компенсацію завданих збитків чи перерахунок наданих послуг, спірні питання вирішуються в судовому порядку.
Згідно п. 12.1 договору останній укладено на невизначений строк.
31.01.2017 року між ПАТ „Одесагаз" (Оператор ГРМ) та Комунальним некомерційним підприємством "Дунайська обласна лікарня" Одеської обласної ради" (споживач) було укладено додаткову угоду №1 до договору на розподіл природного газу № 008311 (17) (а.с. 19), за якою перший абзац пункту 6.4. розділу 6 "Порядок розрахунків" викладено в наступній редакції: "Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим згідно з Постановою КМУ №117 від 23.04.2014р. до початку розрахункового періоду у розмірі 30% від замовленого обсягу. Підставою для розрахунків є рахунок або рахунок-фактура оператора РГМ. Остаточний розрахунок здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Вартість послуг по даному договору 83500 (вісімдесят три тисячі п'ятсот грн. 00 коп.). Крім того, п. 2.1. розділу 2 "Предмет договору" викладено в наступній редакції: "За цим договором оператор РГМ зобов'язується згідно коду ДК 021:2015-6521000 (розподіл природного газу) надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, які визначені цим договором". Також сторони дійшли згоди, що рахунки та/або рахунки-фактури будуть направлятися оператором РГМ споживачу за наступною електронною адресою danubeizm@gmail.com. Належним чином оформлений оригінал рахунку або рахунку-фактури оператор РГМ надає споживачу за його вимогою. Дана додаткова угода вступає в силу з дати підписання та діє до набрання чинності постановою Регулятора щодо встановлення розміру абонентської плати для оператора РГМ.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, вищевказаний договір № 008311 (17) є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як зазначає позивач, ПАТ "Одесагаз" свої зобов'язання по вказаному договору виконало, а саме забезпечило передачу належних споживачу об'ємів (обсягів) природного газу, зокрема: у березні 2018 р. - 28736 куб.м, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу № 008311-БК- за березень 2018року.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з розподілу природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору № 008311 (17) та чинного законодавства на підставі складеного акту приймання-передачі природного газу. Зокрема, остаточний розрахунок мав здійснюватися відповідачем до 10-го числа, місяця наступного за розрахунковим.
За ствердженнями позивача, відповідач неналежним чином виконував умови договору розподілу природного газу № 008311 (17), не здійснював своєчасну оплату за розподілений природний газ, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 27.06.2018 р. складала 12727,75 грн. Як з'ясовано судом, на день розгляду справи відповідачем повністю сплачена заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за розподіл природного газу, про що свідчить надана відповідачем до суду копія платіжного доручення від 24.07.2018 р. на суму 12727,75 грн. та наданий позивачем до суду реєстр документів по рахунку позивача в Марфін Банк.
Наразі позивач просить стягнути з відповідача нараховану пеню в розмірі 924,77 грн., 3% річних в сумі 81,60 грн. та інфляційні втрати в сумі 101,82 грн.
Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати за розподілений природний газ не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Так, за умовами п. 6.3 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. При цьому згідно п. 6.4 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Матеріалами справи підтверджується, та відповідачем не оспорюється факт несвоєчасної сплати останнім за розподіл природного газу відповідно до складеного акту приймання-передачі природного газу.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем за розподілений природний газ) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. договору № 008311 (17) передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов'язання за договором № 008311 (17) щодо здійснення оплати за розподіл природного газу, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу на підставі п. 8.2. вказаного договору пеню в загальній сумі 924,77 грн. за період з 11.04.2018 р. по 27.06.2018 р., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у розрахунковий період, та існуючої суми боргу на протязі вказаного періоду, розрахунок якої наведено в позові (а.с. 7).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 81,60 грн. та інфляційних втрат в сумі 101,82 грн. суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в спірному договорі № 008311 (17) не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за договором № 008311 (17), суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних в загальній сумі 81,60 грн., нарахованих на відповідну суму боргу за вказаним договором у періоді з 11.04.2018 р. по 27.06.2018 р., коли мала місце несвоєчасна оплата, розрахунок яких наведено в позовній заяві (а.с. 7).
Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого природного газу, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати на існуючу суму боргу за період з квітня 2018 року по червень 2018 р. Враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та наведені положення законодавства, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на існуючу суму боргу за період у періоді з 11.04.2018 р. по 27.06.2018 р. та встановлено, що сума інфляційних збитків складає 101,82 грн.. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні збитки у вказаній сумі 101,82 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Одесагаз" обґрунтовані та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Комунального некомерційного підприємства «Дунайська обласна лікарня» Одеської обласної ради» про стягнення заборгованості в загальній сумі 1108,19 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Комунального некомерційного підприємства «Дунайська обласна лікарня» Одеської обласної ради» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Телеграфна, буд. 182/1; код ЄДРПОУ 01982146) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1; код ЄДРПОУ 03351208; р/р 26001121611 в ПАТ „МТБ Банк", МФО 328168) пеню в сумі 924/дев'ятсот двадцять чотири/грн. 77 коп., 3% річних в сумі 81/вісімдесят одна/грн. 60 коп., інфляційні втрати в сумі 101/сто одна/грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 серпня 2018 р.
Суддя В.С. Петров