ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.08.2018Справа №910/7566/18
Суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/7566/18
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА»)
(87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129)
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 18 398,52 грн, -
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілічча» (ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА»), 12 червня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення 18 398,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснено перевезення вантажу, відповідно до Договору про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, втім під час слідування вагонів була виявлена нестача вантажу, про що складено відповідні комерційні акти №48564/497, №48564/497. Відтак, оскільки відповідачем не здійснено заходів для збереження вантажу під час його перевезення Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» суму збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 18 398,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
06.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 відкрито провадження у справі №910/7566/18 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.
20.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надійшла відповідь на відзив.
23.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на виконання Ухвали Господарського суду міста Києва надано належним чином завірену копію договору про надання послуг №00039ЦТЛ-2018 від 14.02.2018.
31.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які посилається позивач на підтвердження позовних вимог, а відповідач на підтвердження заперечень на позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник, далі - замовник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) укладено Договір №00039/ЦТЛ-2018, предметом якого є надання перевізником замовнику послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагона перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
03.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (за договором - покупець) та Публічним акціонерним товариством «Металургійним комбінатом «АЗОВСТАЛЬ» (за договором - постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №0103/11491/240, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити сировинні, паливно-енергетичні, матеріально-технічні матеріали на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).
Згідно рахунку-фактури №91442168 від 15.04.2018, рахунку-фактури №91969126 від 15.04.2018 та сертифікату якості №20092 Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Публічне акціонерне товариство «Металургійним комбінатом «АЗОВСТАЛЬ» погодили поставку товару - коксу.
На виконання умов договору купівлі-продажу №0103/11491/240 від 03.12.2015, відповідно до залізничної накладної №49269178 вантажовідправником - Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», надіслано кокс доменний у вагонах №59179390 - 61 тон, №59177774 - 61 тон, №59179713 - 61 тон, №59194597 - 61 тон, одержувачем якого є Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
18.04.2018 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці було складено комерційний акт № 485604/497 про недостачу вантажу у вагоні №59179713 у кількості 1800кг та комерційний акт №485604/498 про недостачу вантажу у вагоні №59194597 у кількості 2450кг.
Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА») зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як перевізник, належним чином не виконало зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим останній зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 18 398,52 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничною накладною №19269178.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Як встановлено судом, Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» було здійснено відправлення по залізничній накладній №49269178 вагонів №59179390 - 61 тон, №59177774 - 61 тон, №59179713 - 61 тон, №59194597 - 61 тон з коксом доменним одержувачу - Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ПРАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА»).
При надходженні вагонів на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах №59179713, №59194597 не відповідає масі, вказаній у накладних.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами:
- у комерційному акті №485604/497 зазначено, що після прибуття вагону на станцію проведено комісійне переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагоні №59179713. При переважуванні вага виявилась меншою на 1 800 кг, ніж зазначено в документах. Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм. Поверхня вантажу маркована двома повздовжніми смугами вздовж вагону. Над першим ковшем відсутня «шапка», погрузка на рівні бортів. Маркування порушено. Протікання вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон технічно справний.
- у комерційному акті №485604/498 зазначено, що після прибуття вагону на станцію проведено комісійне переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагоні №59194597. При переважуванні вага виявилась меншою на 2 450 кг, ніж зазначено в документах. Завантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм. Поверхня вантажу маркована двома повздовжніми смугами вздовж вагону. Над першим ковшем відсутня «шапка», погрузка на рівні бортів. Маркування порушено. Протікання вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон технічно справний.
При цьому, відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутності його вини у незабезпеченні збереження переданого йому вантажу.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
Зі змісту графи 20 залізничної накладної №49269178 вбачається, що вантаж перевозився у вологому стані, а тому, при визначенні розміру недостачі маси вантажу необхідно враховувати норму недостачі (суму норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) - 2 %.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вартість 1 тони вантажу, який перевозився по накладній №49262178 відповідно до рахунку-фактури №91442168 від 15.04.2018 та рахунку-фактури №91969126 від 15.04.2018 та сертифікату якості №20092 становить 9 532,91 грн з ПДВ.
Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу і встановив, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (2 %) та кількості фактичної недостачі, у зв'язку з чим сума втраченого вантажу у вагонах №59179713 та №59194597 становить 18 398,52 грн.
При цьому, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» не довело, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Однак, Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» у відзиві зазначено, що позивач вимагає стягнути 18 398,52 грн у відшкодування збитків за незбережене перевезення. При цьому, як зазначає відповідач, на підтвердження завданих збитків не надано належних доказів. До позовної заяви позивачем надано рахунки-фактури №91442168 від 14.04.2018, №91969126 від 15.04.2018, сертифікат якості №20092. На цій підставі, твердження позивача про завдання збитків не підтверджуються матеріалами справи. А також, відповідач зазначив про відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів отримання збитків позивачем, а саме документів на підтвердження оплати вантажу.
Проте судом не приймаються до уваги заперечення відповідача як такі, що відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи наявні оригінали видаткової накладної №49269178 та комерційних актів №485604/497 від 18.04.2018, №485604/498 від 18.04.2018, а також належним чином засвідчена копія рахунку-фактури №91442168 від 15.04.2018, №91969126 від 15.04.2018 та сертифікату якості №20092.
Крім того, суд зазначає, що факт оплати позивачем вказаного рахунку не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на заявлені предмет та підставу позову, та встановлення судом обставин завдання відповідачем позивачу збитків та факту недостачі вантажу, переданого відповідачу для здійснення перевезення.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 18 398,52 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) суму збитків у розмірі 18 398 (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн 52 коп.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд .
СуддяО.Є.Блажівська