Справа № 522/6295/17
Провадження № 2/522/4137/18
13 серпня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.
при секретарі Смоковій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з квартири та вселення, -
03.04.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з квартири та вселення.
(а.с. 3 - 5)
Ухвалою суду від 31.07.2017 року було залучено в якості правонаступника позивача ОСОБА_3, померлого 07.06.2017 року - ОСОБА_1 та провадження по справі зупинено до оформлення ОСОБА_1 права на спадщину за заповітом.
(а.с. 44)
Ухвалою суду від 01.03.2018 р. відновлено провадження по справі.
(а.с. 51)
24.04.2018 року ОСОБА_1 надала суду доповнення до позовної заяви, відповідно до якої просить виселити ОСОБА_2 та членів її родини: чоловіка - ОСОБА_4, доньку - ОСОБА_5 та сина - ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., яка складається в цілому з трьох кімнат в квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 57,1 кв.м., житловою, 29,8 кв.м., яка складається із двох кімнат; вселити її в квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., яка складається в цілому з трьох кімнат.
(а.с. 52 - 55)
При цьому посилаються на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року її чоловіку - ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_1, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., яка складається в цілому з трьох кімнат.
Відповідачка ОСОБА_2 є донькою її померлого чоловіка. Відповідачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_3, загальною площею 57,1 кв.м., житловою, 29,8 кв.м., яка складається із двох кімнат.
За проханням доньки, оскільки в неї двоє дітей різної статі, її чоловік дозволив відповідачці з сім'єю пожити в належної йому квартирі, а вони з чоловіком проживали в квартирі відповідачки.
Станом на березень 2017 року обставини змінились. Її чоловік дуже захворів, він був онкохворим, необхідні були величезні кошти на його лікування. У зв'язку із тим, що потрібні були значні кошти на лікування та повернення боргів, її чоловік вирішив продати свою трикімнатну квартиру, придбати квартиру меншу, а на різницю коштів лікуватись та повернути борги. Він повідомив про це свою доньку, та просив її з своєю сім'єю звільнити квартиру. Спочатку вона обіцяла, що перейде жити до своєї квартири, а належну йому квартиру звільнити, однак не виконала своїх обіцянок, тому її чоловік звернувся до суду з позовом.
07 червня 2017 року її чоловік помер. Після смерті чоловіка, вона залишилася мешкати в квартирі відповідача. Пройшло дев'ять днів після його смерті, як чоловік відповідачки з іншими невідомими особами виселив її з квартири АДРЕСА_4.
За життя чоловік залишив заповіт на належне йому майно. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вона є власником квартири АДРЕСА_5, однак відповідачка зі своєю сім'єю продовжують проживати в належної їй квартири до сьогоднішнього часу й звільнити її в добровільному порядку відмовляються.
В зв'язку з викладеним вона просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи судом повідомлялася належним чином, причина неявки суду не відома.
Тому згідно ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе, зі згоди позивачки, розглянути позов за відсутністю відповідачки та ухвалити по справі заочне рішення.
Вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 03 жовтня 2012 року, що укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, останній є власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., яка складається в цілому з трьох кімнат. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 907.
Право власності ОСОБА_3 було зареєстровано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” 22.10.2012 року.
(а.с. 6, 7 - 8)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.12.2010 р., зареєстровано в реєстрі за № 1288 ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3, загальною площею 57,1 кв.м., житловою, 29,8 кв.м., яка складається із двох кімнат.
Право власності ОСОБА_2 було зареєстровано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” 25.02.2011 року.
(а.с. 16, 17)
Згідно довідки (витягу з домової книги про склад сім'ї та реєстрації) від 07.11.2016 р. в квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими та проживають ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.
(а.с. 15)
Згідно довідки (з місця мешкання про склад сім'ї та реєстрації) від 31.10.2016 р. в квартирі АДРЕСА_6 значився зареєстрованим та проживав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
(а.с. 23)
Відповідно до свідоцтва про шлюб 02.09.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
(а.с. 24)
10.06.2016 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 було посвідчено заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 6-1066, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 та належний йому гараж під № 307 на автостоянці кооперативу автолюбителів „ВИМПЕЛ” ОСОБА_1.
(а.с. 25)
ОСОБА_3 помер 07.06.2017 року, про що видано свідоцтво про смерть ОСОБА_10 І-ЖД № 495352.
(а.с. 41)
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2017 року, що зареєстровано в реєстрі за № 1323 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3, який помер 07.06.2017 року є ОСОБА_1. Спадщина на яку видано свідоцтво, складається з: квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., яка складається в цілому з трьох кімнат.
(а.с. 47)
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», яка була ратифікована відповідно до Закону «Про ратифікацію» від 17 липня 1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 391 ЦК України, передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи те, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1, в якій проживає ОСОБА_2 разом з членами своєї родини: чоловіком - ОСОБА_4, донькою - ОСОБА_5 та сином - ОСОБА_6, тому останніх слід висилити з вказаної квартири в квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 57,1 кв.м., житловою, 29,8 кв.м., яка складається із двох кімнат, що належить відповідачці на праві приватної власності. Також ОСОБА_1 слід вселити в належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., яка складається в цілому з трьох кімнат.
Керуючись ст. 15, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 та членів її родини: чоловіка - ОСОБА_4, доньку - ОСОБА_5 та сина - ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., яка складається в цілому з трьох кімнат в квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 57,1 кв.м., житловою, 29,8 кв.м., яка складається із двох кімнат.
Вселити ОСОБА_1в квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,1 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., яка складається в цілому з трьох кімнат.
Заочне рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідачки, яка не приймала участі при розгляді справи, поданої протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суду міста ОСОБА_8 протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 15.08.2018 року.
Суддя:
13 серпня 2018 року