Справа № 522/4521/18
Провадження № 2/522/5730/18
07 серпня 2018 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бойчука А.Ю.,
за участю секретаря- Іскрич В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі позовну заяву ОСОБА_1 (65023, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (65023, АДРЕСА_1, за участю третьої особи ОСОБА_3 у власних інтересах та інтересах дитини - ОСОБА_4 (65023, АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (65023, АДРЕСА_2) про визнання дій незаконними,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, за участі третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_5 та відповідно до позовних вимог просила визнати незаконним вселення відповідачкою, ОСОБА_2, квартири під №14 (чотирнадцять) будинку під №14 ( чотирнадцять) по вулиці Кінній в місті Одесі третіх осіб ОСОБА_3 з сином ОСОБА_7, 2014 року та ОСОБА_5, без попереднього узгодження цього з ОСОБА_1 (як співвласницею квартири) та стягнути з відповідачки, ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 відшкодування понесених судових витрат.
При цьому посилаючись на те, що вона є співвласницею вказаної квартири, проте відповідачка без її згоди зареєструвала у квартирі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що порушує права ОСОБА_1 як власника.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Відповідач заперечувала щодо задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позову.
Треті особи до судового засідання не зявились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно Свідоцтва про право власності на житло від 10 грудня 2008 року є співвласницею квартири під №14 ( чотирнадцять) будинку під №14 ( чотирнадцять) по вулиці Кінній в місті Одесі.
ОСОБА_2, згідно договору дарування від 16 серпня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №1448 є власницею 28/100 частки трьохкімнатної квартири під №14 (чотирнадцять) будинку під №14 (чотирнадцять) по вулиці Кінній в місті Одесі.
У судовому засіданні встановлено, що сторони не можуть досягти домовленості про порядок володіння та користування спільним майном - квартирою під №14 ( чотирнадцять) будинку під №14 чотирнадцять) по вулиці Кінній в місті Одесі.
Так, підставою звернення позивача до суду стало те, що відповідач без письмової згоди на це ОСОБА_1 вселила в квартиру під №14 (чотирнадцять) будинку під №14 ( чотирнадцять) по вулиці Кінній в місті Одесі сторонніх осіб: ОСОБА_3 з сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, позивач при зверненні до суду вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до ст.15, ч.2 ст.16, ч.1 ст.20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Так, відповідно до п.5 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема принцип диспозитивності, який відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із змісту ч. 2 ст.5 ЦПК України вбачається, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону лише у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник житлового будинку, квартири відповідно до ст.383 ЦК України має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст.369 ЦК України, співвласники майна ,що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності ,здійснюється за згодою всіх співвласників.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження цим майном.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Таким чином у зв'язку з діями відповідачки, ОСОБА_2, які проявились у вселенні до квартири третіх осіб без попереднього отримання згоди ОСОБА_1, як співвласниці майна, позивач позбавлена можливості в достатньому обсязі для задоволення власних потреб користуватись квартирою під №14 (чотирнадцять) будинку під №14 (чотирнадцять) по вулиці Кінній в місті Одесі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 358, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 89, 95, 141, 259, 263,265,272 ЦПК України суд,-
Позов - задовольнити.
Визнати незаконним вселення ОСОБА_2, квартири під №14 (чотирнадцять) будинку під №14 (чотирнадцять) по вулиці Кінній в місті Одесі третіх осіб ОСОБА_3 з сином ОСОБА_7, 2014 року та ОСОБА_5, без попереднього узгодження цього з ОСОБА_1 (як співвласницею квартири).
Стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 відшкодування понесених судових витрат у сумі 704,80 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).
Повний текст рішення суду складений 10.08.2018 року.
Суддя: А.Ю. Бойчук