Справа № 522/1512/17
Провадження №2/522/1041/18
09 серпня 2018 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Бойчука А.Ю.,
за участю секретаря Іскрич В.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард ОСОБА_1», до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб: Служби у справах дітей Приморської районної адміністрації м. Одеси, Головного управління ДМС в Одеській області, Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та зняття з реєстрації за місцем проживання, -
27.01.2017 р. позивач, Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_6 Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандард ОСОБА_1», звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб: Служби у справах дітей Приморської районної адміністрації м. Одеси, Головного управління ДМС в Одеській області, Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно якого просить:
- визнати такими, що втратили право користування квартирою та зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2015 р. у справі № 522/16974/14-ц за позовом ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» до ОСОБА_4, за участю третіх осіб: ОСОБА_5, ограну опіки та піклування Приморської райадміністрації Одеської міської ради, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 54 по вулиці Пироговській в м. Одесі. В процесі виконання даного рішення суду стало відомо, що у вищевказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та її малолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який приходиться онуком ОСОБА_4 Позивач звертає увагу суду на те, що на час укладення між ним та ОСОБА_4 договору іпотеки від 31.05.2007 р. за адресою іпотеки місце проживання неповнолітніх дітей зареєстроване не було, крім того, реєстрація малолітнього ОСОБА_7 у вищезазначеній квартирі відбулась після укладення договору іпотеки, 08.11.2014 р., та без згоди іпотекодержателя.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2018 р. задоволено заяву представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандард ОСОБА_1» про процесуальне правонаступництво та, відповідно замінено позивача по справі на ТОВ «Стандард ОСОБА_1», на підставі договору про відступлення права вимоги за від 31.10.2017 р., посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за р. № 1881.
01.08.2018 р. представник позивача, ТОВ «Стандард ОСОБА_1», подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить:
- виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири № 54, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пориговська, буд. 5.
Обґрунтовуючи свою вимогу тим, що, на теперішній час, ТОВ «Стандард ОСОБА_1» є законним власником вищевказаної квартири, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 26.07.2018 р., та, відповідно, проживання відповідачів в даній квартирі створює позивачу перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпоряджанні своїм майном.
06.08.2018 р. представник позивача надала суду заяву, згідно якої просила, на підставі ч. 2 ст. 211 ЦПК України, провести судове засідання у її відсутність.
Відповідачі та треті особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи сповіщалися належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.05.2007 р. між ПАТ «ОСОБА_6 Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Стандард ОСОБА_1», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/0027/74/75729.
На забезпечення належного виконання умов зазначеного кредитного договору, між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 31.05.2007 р., згідно умов якого, предметом іпотеки є квартира № 54, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пориговська, буд. 5, що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Шостою Одеською державною нотаріальною конторою, 31.05.2007 р. за р. № 2-1500.
У зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору № 014/0027/74/75729 рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2015 р. у справі № 522/16974/14-ц за позовом ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» до ОСОБА_4, за участю третіх осіб - ОСОБА_5, органу опіки та піклування Приморської райадміністрації Одеської міської ради, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 54, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 5
З матеріалів справи вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3, що підтверджується довідкою (витягом з домової книги про склад сім'ї та реєстрацією) від 10.10.2016 р.
Так, з даних, які містяться в довідці від 10.10.2016 р, вбачається, що реєстрація місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулась після укладення договору іпотеки (08.11.2014 р.) та, відповідно до змісту позовної заяви - без згоди іпотекодержателя.
За таких обставин договір іпотеки від 31.05.2007 р. при його укладанні не порушував права малолітнього ОСОБА_3 Крім того, права малолітнього ОСОБА_3, не порушуються, оскільки ОСОБА_4 не є особою, яка на відповідних правових підставах піклується про малолітнього, а мати малолітнього - ОСОБА_2 - не є власником предмета іпотеки.
Згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Пунктом 44 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначено, що суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Враховуючи дату реєстрації дитини у вказаній квартирі, Приморським районним судом м. Одеси в рішенні від 11.06.2015 р. встановлено, що малолітній ОСОБА_3 не мав ні права власності на предмет іпотеки, ні права користування ним, на момент укладення іпотечного договору. Крім того, зазначений договір не укладався з батьками дитини.
Відповідно до пункту 2.1.1 договору іпотеки, іпотекодавець, ОСОБА_4, гарантувала, що предмет іпотеки, що знаходиться у її власності, до моменту укладення цього договору, нікому іншому не відчужений, під забороною (арештом), а також заставою, у тому числі податковою не перебуває, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, судового провадження щодо них, а також прав третіх осіб (за договором найму, оренди тощо), як у межах України, так і за межами України, немає. Реєструючи місце проживання малолітнього онука, ОСОБА_3, в іпотечній квартирі, ОСОБА_4 не виконала вимог іпотечного договору щодо отримання згоди іпотекодержателя на розпорядження квартирою № 54 в будинку № 5 по вулиці Пироговській в м. Одесі.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 7 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Аналогічні положення викладено в ст. 26 Постанови Кабінету міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного реєстру», відповідно до яких, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошеною її померлої.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_9 та малолітній ОСОБА_3 місце проживання яких зареєстроване у квартирі № 54, що є предметом іпотеки та розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, буд. №5, підлягають зняттю з реєстрації місця проживання, оскільки, наявність зареєстрованих осіб у спірному нерухомому майні порушує права позивача як законного власника спірної квартири.
Щодо позовної вимоги позивача про виселення ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 з квартирі АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що, на теперішній час, ТОВ «Стандард ОСОБА_1» є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 26.07.2018 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Щодо проживання в спірній квартирі малолітнього ОСОБА_3, суд зазначає, що згідно з ч. 3,4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Право на її проживання в спірній квартирі є похідним від права батьків, а тому, при наявності підстав для їх виселення, є можливим і виселення дитини.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Таким чином, суд вважає, що проживання відповідачів у квартирі № 54, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, 5 створює перешкоди позивачу у користуванні майном, що знаходиться у приватній власності ТОВ «Стандард ОСОБА_1», а тому, вимога позивача про виселення відповідачів зі спірної квартири підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд вважає необхідність
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб: Служби у справах дітей Приморської районної адміністрації м. Одеси, Головного управління ДМС в Одеській області, Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3.
Зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири № 54, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 5.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складений 15.08.2018 року
Суддя: А.Ю. Бойчук