Справа № 522/9931/16-ц
Провадження № 2/522/1375/18
16 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Кічмаренко С.М.
при секретарях Стогнієнко Т.Г., Воронович Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Позивач звернувся до суду з позовом, по якому просить суд витребувати у відповідача ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлове приміщення № 503, загальною площею 246,3 кв.м., розташоване по вул. Ланжеронівській, 8 в м. Одесі; встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення після набрання ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлове приміщення № 503, загальною площею 246,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 8.
Представник Одеської міської ради підтримав позов, просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову.
Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, вислухавши пояснення сторін, вважає позов позивача підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
12.08.2010 року між Одеською міською радою та ТОВ «АРТ» укладено договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна. На підставі вказаного договору на користь ТОВ «АРТ» здійснено відчуження об'єктів комунальної власності, в тому числі, нежитлове приміщення № 503, загальною площею 246,3 кв.м, розташованого по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8, в м. Одесі.
Вказаний договір купівлі-продажу укладено на підставі рішення Одеської міської ради № 5649-V від 14.04.2010 року «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради», пунктом 13 якого доручено Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укласти договір купівлі-продажу ТОВ «АРТ» об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
ТОВ «АРТ» на підставі договору купівлі-продажу від 29.10.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 430, здійснено відчуження нежитлового приміщення № 503, загальною площею 246,3 кв.м, розташованого по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8, в м. Одесі, на користь ТОВ «Аверс Строй».
Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 року у справі № 916/2545/13 за позовом заступника прокурора Одеської області до Одеської міської ради, ТОВ «АРТ”, ТОВ «Утьосов», ПП «Елас-Комбі», ТОВ фірма «Харрісогі-Трас-Сервіс», ТОВ «ІВ-Інвест Лтд”, ТОВ “ІВ-Іммобільє”, ТОВ “Джі Ем Джі Контент”, ТОВ “ОПЕРА”, ТОВ «Аверс Строй” за участю третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, визнано недійсним пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14.04.2010 року № 5649-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради», визнано недійсним договір міни, укладений між Одеською міською радою та ТОВ «АРТ» шляхом підписання удаваних правочинів: договору дарування від 12.08.2010 року та договору купівлі-продажу 23 об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
У постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2014 року у справі № 916/2545/13 колегія суддів оцінила укладені між сторонами договір дарування та купівлі-продажу удаваним договором міни і визнала його недійсним. Водночас, суд встановив вихід Одеської міської ради за межі визначених законом повноважень, з огляду на що скасував пункт 13 рішення Одеської міської ради від 14.04.2010 року.
Таким чином, постановою Вищого господарського суду України у справі № 916/2545/13 встановлено, що Одеська міська рада, ухвалюючи рішення про відчуження, зокрема, спірного об'єкта нерухомості, та укладаючи договір міни, діяла всупереч положенням законодавства.
Отже, з огляду на те, що спірний об'єкт нерухомості вибув із володіння територіальної громади поза її волею, заявлення прокурором господарського позову у справі № 916/2129/15 до добросовісного набувача про витребування майна у відповідності зі ст. 388 ЦК України є правомірним.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2015 року у справі №916/2129/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 року, відмовлено у задоволенні позовної заяви заступника прокурора Одеської області про витребування у ТОВ «Аверс Строй» на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлове приміщення № 503, загальною прощею 246,3 кв.м, розташованих по вул. Ланжеронівській, 8, в м. Одесі.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 року у справі № 916/2129/15 рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 року у даній справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради було задоволено. Постановлено витребувати у ТОВ «Аверс Строй» на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлове приміщення № 503 (п'ятсот три), загальною площею 246,3 кв.м, що розташовані по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8, в м. Одесі.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
При цьому, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста, як власник спірного об'єкту нерухомості, делегує міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.
Тобто, як зазначив Вищий господарський суд України у своїй постанові від 26.04.2016 року № 916/2129/15, воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. А тому, здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження майном, не у спосіб та в не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.
Відповідно до ст. 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір купівлі- продажу об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, укладений 12.08.2010 року Одеською міською радою з ТОВ «АРТ», визнано недійсним постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 року № 916/2545/13, нежитлове приміщення № 503, загальною площею 246,3 кв.м, розташоване по вул. Ланжеронівській (вул. Ласточкіна), 8, в м. Одесі, відчужене за вказаним договором, може бути витребуване від добросовісного набувача на користь власника, тобто територіальної громади м. Одеси.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як було встановлено, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, зазначене нежитлове приміщення № 503 загальною площею 246,3 кв.м. за адресом м. Одеса, вул. Ланжеронівська (вул. Ласточкіна), будинок 8, знаходиться у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 463, виданий 14.04.2016 року.
Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.10.2009 року за № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, вказано, що норма частини першої статті 216 ЦК (435-15) не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними насту пних правочинів щодо відчуження цього майна, які бу ли вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набузач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, ст.ст. 321, 328, 387 ЦК України, суд,-
Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради нежитлове приміщення № 503, загальною площею 246,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 8.
Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого це рішення після набрання ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлове приміщення № 503, загальною площею 246,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 8.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С.М.Кічмаренко
16.07.2018