справа № 520/9534/18
провадження № 2/520/5522/18
про забезпечення позову
м. Одеса
15.08.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді Літвінової І.А., в порядку письмового провадження, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (яка діє на підставі довіреності 61АА6058762 від 02.08.2018 року, посвідченої нотаріусом Батайського нотаріального Округу Ростовської області, зареєстрованої в реєстрі за № 61/125-н/61-2018-1-2124 із перекладом на українську мову) про забезпечення позову Метельсько15.08.2018го ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», ОСОБА_4 - Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про витребування майна з незаконного володіння,
Ухвалою судді від 06.08.2018 року відкрито провадження у цивільній справі № 520/9534/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», ОСОБА_4 - Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про витребування майна з незаконного володіння.
В подальшому, 13 серпня 2018 року, через канцелярію суду представником позивача ОСОБА_2 подана заява, якою представник просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Заявник вказує, що 31 березня 2008 року між ОСОБА_5 та Акціонерно - комерційнім банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Договір кредиту № 2008/693-01/14 на суму 150 000 доларів США для купівлі нерухомості, а саме - двокімнатної квартири АДРЕСА_2.
В лютому місяці 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з вимогами постановити рішення, яким в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 перед банком за договором кредиту № 2008/693-01/14 від 31.03.2008 року в розмірі 136530,42 доларів США просив звернути стягнення на предмет іпотеки, тобто квартиру АДРЕСА_3 шляхом визнання права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк», та в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 перед банком за договором кредиту № 2008/693-01/36 від 21.05.2008 року в розмірі 86543,57 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру 79 будинку 39 корпус 3 по вулиці Олександра Невського в місті Одеса, шляхом визнання права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».
Рішенням від 08.12.2016 року Київського районного суду м. Одеси у складі судді Калашнікової О.І. по справі № 520/2710/15-ц позов Публічного Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності було залишено без задоволення.
На сьогоднішній день дане рішення ніким не оскаржувалося та є чинним.
09 липня 2018 року позивачу стало відомо про те, що не зважаючи на наявність судового рішення по справі №520/2710/15-ц, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_4 та переоформив право власності на квартиру АДРЕСА_3 шляхом визнання права власності на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк». Вважаючи, що ці дії незаконними, ОСОБА_6 подав позов про витребування з незаконного володіння ПАТ Укрсоцбанк квартири АДРЕСА_3.
Заявник не виключає те, що відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» може безперешкодно зробити відчуження вказаної квартири та вчинити переоформлення квартири на іншу особу, або вчинити декілька послідовних договорів купівлі-продажу спірної квартири для унеможливлення її витребування у добросовісного набувача, що спричинить в подальшому неможливість виконання судового рішення в разі задоволення позову ОСОБА_1
Заявник засвідчує і наявність погроз з боку відповідача щодо переоформлення квартири на інших осіб, з метою унеможливити її повернення фактичному власнику.
Задля запобігання вищевказаним діям заявник просить накласти арешт на спірну квартиру АДРЕСА_3.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, є співрозмірним позовним вимогам, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до пункту 6 вищевказаної Постанови Пленуму, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Суд наголошує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004 , де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення конституційного права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, оцінивши докази у цивільній справі № 520/9534/18 в їх сукупності, зважаючи на обставини, які передували зверненню позивача до суду за захистом своїх прав та доведеність дійсного виникнення спору між сторонами, доходить висновку про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», ОСОБА_4 - Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про витребування майна з незаконного володіння.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову визначені накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник позивач ОСОБА_2 є допустимими й співмірними із заявленими позивачем вимогами та за змістом не є тотожними цим вимогам.
Судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову.
Згідно з частиною п'ятою статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 89, 149-159 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (яка діє на підставі довіреності 61АА6058762 від 02.08.2018 року, посвідченої нотаріусом Батайського нотаріального Округу Ростовської області, зареєстрованої в реєстрі №61/125-н/61-2018-1-2124 із перекладом на українську мову) про забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», ОСОБА_4 - Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» про витребування майна з незаконного володіння - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 - до розгляду справи по суті.
Заборонити Державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, у м. Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти наступні реєстраційні дії: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав, зміни до таких записів щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5.
Попередити учасників справи та виконавців ухвали, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Роз'яснити учасникам справи можливість суду допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим за клопотанням учасника справи.
Роз'яснити відповідачу та іншим особам, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, їх право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК України підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову.
Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані Київським районним судом м. Одеси, як судом, який постановив ухвалу про їх застосування, за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень в день її складання.
З текстом ухвали можна ознайомитись за веб-адресою: www.reyestr.court.gov.ua.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/fair/sud1512/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя Літвінова І. А.