Справа № 520/9688/16-к
Провадження № 1-кп/520/309/18
20.06.2018 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши в приміщенні суду у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, раніше судимого, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.2 п.13 КК України,-
Обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строк дії, якого продовжений до 23.06.2018 року.
Згідно до ч.3 ст.383 КПК України, усі питання, пов'язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою статті 331 цього Кодексу, судді і присяжні вирішують спільно.
Згідно до ст.331 ч.3 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачені цією частиною, вирішує головуючий.
Згідно до п.п. 2 та 3 інформаційного листа ВССУ від 23.12.2016 року щодо вжиття заходів загального характеру зумовлених порушенням ст..5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 року у справі «Чанєв проти України», судам необхідно врахувати, що обрання, продовження дії запобіжних заходів, що обмеженні терміном дії (домашній арешт, тримання під вартою тощо), під час підготовчого судового засідання здійснюється за клопотанням учасників судового провадження з урахуванням вимог глави 18 КПК.
Під час підготовчого провадження судам під час застосування положень ч.3 ст. 315 КПК України необхідно врахувати практику ЄСПЛ, відповідно до якої водночас із визначеннями законних випадків тримання особи під вартою та процесуальних гарантій обрання і продовження застосування таких запобіжних заходів одночасно визнається неправильним «автоматичне» продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому за відсутності відповідних клопотань сторін суд під час підготовчого судового засідання уповноважений поставити перед сторонами провадження питання щодо запобіжного заходу (для якого КПК передбачає обмежений строк дії), оскільки суд на цій стадії процесу відповідає за дотримання розумних строків розгляду.
Вислухавши думку прокурора, захисника і обвинуваченого, суд вважає, що термін тримання під вартою обвинуваченого підлягає продовженню на два місяця, з наступних підстав.
З урахуванням даних, які містяться в наданих суду матеріалах, суд вважає доведеним обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.2 п.13 КК України.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 не працює, не має постійного джерела прибутку, не має місця реєстрації, тобто враховуючи міцність соціальних зв'язків обвинуваченого за місцем проживання, раніше судимий, суд вважає, що існують ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В зв'язку з викладеним суд вважає ризики, передбачені ч.1 п.п. 1, 4, 5 ст. 177 КПК України, доведеними.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватим, а також надані матеріали, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд також враховує, що продовження тримання під вартою є виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості (рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. у справі "Харченко проти України").
Тобто суд вважає, що в даній кримінальній справі, на час вирішення вказаного питання, з урахуванням викладених в ухвалі обставин кримінального провадження, суспільний інтерес переважає над особистим інтересом обвинуваченого.
З урахуванням того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушеня, що призвело до смерті потерпілого, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, суд вважає можливим не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331 ч.3, 372 КПК України, суд,-
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОУВП УДПтС України в Одеській області (№21) на два місяці, тобто до 20.08.2018 року.
Ухвала припиняє свою дію 20.08.2018 року та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1