Справа № 496/1095/18
Провадження № 2-о/496/68/18
15 серпня 2018 року року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
при секретарі - Дигуляр А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Одесі, про всановлення фактів, що мають юридичне значення -
Заявник звернулась до суду з вказаною заявою, яку згодом уточнила, та яку мотивує тим, що в її трудовій книжці на 4 та 5 сторінці наявний запис про прийняття на роботу, в наступному вона була звільнена з посади, про що також наявний запис у трудовій книжці. Про те запис про звільнення від 25.12.1999 року має виправлення, а саме в році звільнення 1999, де остання цифра «5» виправлена на «9». У зв'язку з вказаними розбіжностями та виправленнями в написанні дати її звільнення, виникли ускладнення при оформлені пенсії, тож вона звернулась до суду з вимогами, встановити факт, що має юридичне значення, а саме: період роботи ОСОБА_1 на посаді продавця в період з 04.04.1995 року по 25.12.1999 року в ТОВ «Горизонт».
Заявник в судове засідання не з'явилась, але надала заяву в якій просила розглядати справу за її відсутності, на заяві наполягала.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, але надав заяву в якій вказав розглядати справу без його присутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії БТ-І №5905255 в записі від 25.12.1999 року, допущено виправлення року звільнення з 1995 року на вірний 1999 рік (а.с.4).
Відповідно до ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного
цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження
наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту : родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява обґрунтована, встановлення вказаних фактів має для заявника юридичне значення та від цього залежать її майнові права, тому заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 315, 318, 319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), заінтересована особа - Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65007, м. Одеса, вул. Прохорівська 3/5, код ЄДРПОУ 41249156) про встановлення фактів що мають юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт роботи ОСОБА_1 на посаді продавця в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Горизонт» в період з 04.04.1995 року по 25.12.1999 року - запис про який наявний в трудовій книжці серії БТ-І №5905255, яка належить ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
Суддя Буран В.М.
15 серпня 2018 року