Справа № 489/3667/18
кримінальне провадження
№1-кп/489/551/18
15 серпня 2018 р. м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Очакова Миколаївської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, в силу ст. 89 КК України не судимий, неодруженого, непрацюючого, який на день вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді старшого механіка групи підготовки та військового ремонту спеціальної інженерної служби військової частини НОМЕР_1 у військовому званні молодший сержант, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого в АДРЕСА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
встановив:
01.04.2014 ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби за мобілізацією в Збройних Силах України. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) від 01.04.2014 № 84 молодший сержант ОСОБА_3 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду старшого механіка групи підготовки та військового ремонту спеціальної інженерної служби зазначеної військової частини.
28.10.2014 о 05:00 годині молодший сержант ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.
28.11.2016 молодший сержант ОСОБА_3 , добровільно з'явився до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та того ж дня приступив до виконання своїх службових обов'язків. Цього ж дня наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2016 № 373 молодшого сержанта ОСОБА_3 було виключено зі списків особового складу військової частини та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в порушення вимог ст.ст. 9,11,14,16,37,40,221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», самовільно залишив військову частину - НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та перебував за межами свого проживання в м.Очакові Миколаївської області, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби до 08:00 години 28.11.2016.
Суд визнає ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) тривалістю понад один місяць.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені кримінального правопорушенні визнав у повному обсязі, підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та показав, що в 2014 році за мобілізацією був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військові збори на 45 суток, які проходив у військовій частині НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . В жовтні 2014 року їх мали відправити до Яворівського полігону Львівської області для подальшого проходження військової служби в танковому підрозділі, від чого він відмовився через хвору матір, про що усно повідомив свого командира і самовільно поїхав додому. У військову частині прибув в листопаді 2016 року, після чого був звільнений із військової служби з подальшим постановленням на облік в Очаківському РВК Миколаївської області. У 2018 році його викликали до прокуратури де повідомили про вчинене ним кримінальне правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся.
Крім власного визнання вини, обвинувачений повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування, які підтверджують його винуватість у вчинені злочину згідно обвинувального акта, відмовившись, від їх дослідження під час судового розгляду.
За таких обставин, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При призначенні покарання, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив злочин середньої тяжкості, особу обвинуваченого,який в силу ст.89 КК України не судимий, не працює, характеризується посередньо, на обліку у психіатричній лікарні та наркологічному диспансері не перебуває, має захворювання на хронічний панкреатит, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Відповідно до абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, згідно якої орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без обмеження або позбавлення волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
З урахуванням викладеного та з метою виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.3 ст. 407 КК України.
Однак, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, його негативне ставлення до вчиненого, усвідомлення протиправності своїх дій, щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, так як виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно засудженого не обирався.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим з моменту вручення копії вироку, при цьому, вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1