Справа №486/836/18 15.08.2018
Провадження №22-ц/784/1366/18
Справа 486/836/18
Провадження 22ц-784/1366/18 Головуючий по 1 інстанції Волкова О.І.
Категорія Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.
15 серпня 2018р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючий суддя - Колосовський С.Ю.,
судді: Ямкова О.О., Локтіонова О.В.,
секретар судового засідання - Цуркан І.І.,
розглянувши без участі сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3
на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 липня 2018р.
за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» про визнання вимоги про сплату боргу неправомірною,
встановила:
У червні 2018р. ОСОБА_3 пред'явив позов до ТОВ «Інфокс» про визнання вимоги про сплату боргу неправомірною.
Позивач зазначав, що на підставі договору від 13 травня 2013р. є споживачем послуг централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються відповідачем в особі філії «Інфоксводоканал» до об'єкту по АДРЕСА_1.
03 червня 2018р. відповідач надіслав йому вимогу про необхідність сплати 33142 грн. 53 коп. заборгованості за надані послуги понадлімітного водовідведення з попередженням про можливе припинення надання послуг.
Незважаючи на те, що він повідомив відповідача про відсутність для цього підстав з посиланням на технічні умови від 28 квітня 2015р., яким були збільшені умови середньодобового викиду стоків, останній повторно 20 червня 2018р. надіслав вимогу про необхідність сплати заборгованості за надані послуги понадлімітного водовідведення з попередженням про можливе припинення надання послуг.
Посилаючись на те, що нарахування боргу здійснено відповідачем безпідставно, позивач просив про задоволення його вимог.
Одночасно з позовом подано й заяву про його забезпечення шляхом заборони відповідачу вчиняти дії по припиненню надання послуг до об'єкту по АДРЕСА_1.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 липня 2018р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 2 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зазначеним положенням процесуального Закону та роз'ясненням Верховного Суду оскаржена ухвала відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі відкрито за позовом про визнання неправомірною вимоги про сплату боргу за договором про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
Переглядаючи в касаційному порядку рішення судів першої і апеляційної інстанцій Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 28 вересня 2016р. погодився з тим, що чинним законодавством не установлено процедури визнання боргу за надані послуги неправомірно нарахованими, а факт наполягання на такому обв'язку виконавцем послуг без подання позову про стягнення заборгованості не порушує цивільних прав та обов'язків споживача.
Зі змісту постанови від 01 листопада 2017р. по справі 6-2764цс16 слідує, що Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про скасування як неправомірної вимоги щодо нарахування заборгованості за спожиті послуги, яке було обґрунтоване невірним обранням способу захисту порушеного права, а саме, що ст.16 ЦК, ст.55 Конституції стосуються оскарження рішень органів державної влади, до яких не відноситься попередження про сплату заборгованості.
В той же час при розгляді справи №477/193/17, провадження №61-933 св18 Верховний Суду в постанові від 25 липня 2018р. висловив таку правову позицію, що відмова в задоволені позову про визнання безпідставним нарахування заборгованості за спожиті послуги з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту є помилковою. При новому розгляді справи суду слід уточнити у позивача підстави позову, зміст вимоги, які б відповідали фактично встановленим обставинам справи, зокрема щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за спожиту послугу, який є правильним, фактично відповідає заявленим вимогам та є ефективним.
Очевидно, що виходячи з мети вирішення питання про забезпечення позову, стадії розгляду даної справи, яка по суті може бути розглянута лише судом першої інстанції (ч.1 ст.23 ЦПК), наведена судова практика може бути використана виключно в контексті з'ясування наявності між сторонами спору, реальності загроз невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідності виду забезпечення позову який просить застосувати заявник із пред'явленим позовом.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник посилався на те, що ймовірне припинення відповідачем, який є монополістом, надання послуг з водопостачання порушить права позивача як споживача послуг.
За таких обставин, а саме відсутності даних, які б свідчили про загрозу утруднення виконання можливого рішення суду, а також враховуючи невідповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник із пред'явленим позов, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 липня 2018р. без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2018 року.
Головуючий: Судді: