Провадження № 2/484/950/18
Справа № 484/1683/18
(Заочне)
15 серпня 2018 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді -Шикері І.А.
за участю секретаря судових засідань- Туркалової І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в місті Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в сумі 212033,52 грн., в обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10.04.2016 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики за яким вона дала відповідачці у борг 5500 доларів США, строком на 9 місяців під залог ? частини павільйону «Квіти», що розташований по вул. Грушевського в м. Первомайську Миколаївської області. На підтвердження укладення договору позики відповідачка написала відповідну розписку. Однак, після закінчення строку дії договору відповідачка борг не повернула, в зв'язку з чим вона вимушена була звернутись до суду із зазначеним позовом у якому просила стягнути з відповідачки 148005 грн. боргу за договором позики, 37976,45 грн. процентів за користування грошовими коштами, 20728,82 грн. інфляційних витрат, 5323,25 грн.- 3% річних.
В судове засідання позивачка не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, у якій позов підтримала в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не подала.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, заяву представника позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи і вирішення справи на підставі наявних у справі доказів,суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 10.04.2016 року сторони уклали договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику в розмірі 5500 доларів США, строком на 9 місяців (до 10.03.2017 року) під залог ? частини павільйону «Квіти», що розташований по вул. Грушевського в м. Первомайську Миколаївської області. На підтвердження отримання позики відповідачкою 10.04.2016 року складено розписку про отримання позики (а.с.7).
Згідно повідомлення НБУ, станом на 10.03.2017 року офіційний курс долара США склав 26,91 грн. (а.с.8).
При укладенні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: суми позики і строку повернення позики. Договір сторони оформили в письмовій формі. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягає виконанню обома сторонами.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
ОСОБА_1- позикодавець свої зобовязання за договором виконала, коли передала ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 5500 доларів США.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 свої зобовязання за договором позики не виконала і не повернула позичені на певний строк грошові кошти.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч.2 ст.1047 ЦКУкраїни на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України, який у своїй Правовій позиції від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Частина 1 ст. 1050 ЦК України визначає, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу».
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст. 625, 1050 ЦК України, які передбачають наслідки порушення договору позичальником, відповідач зобовязаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми позики.
Право позивачки на одержання процентів від суми позики визначено положеннями ст..1048 ЦК України, яка визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».
Суд перевірив розрахунки, наведені позивачем щодо процентів від суми позики на рівні облікової ставки НБУ, 3% річних від суми позики та витрат від інфляції і погоджується з вимогами позивача, що сума процентів на користування позикою складає 37976, 45 грн., сума 3% річних від суми позики дорівнює 5323,25 грн., розмір інфляційних витрат складає 20728,82 грн.
Оскільки відповідачка не надала до суду належних і допустимих доказів щодо повернення боргу позивачці ОСОБА_1, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України , з відповідачки на користь позивачки слід стягнути 2120,33 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 5,8,10, 81, 265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає та зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає та зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 борг за договором позики, в розмірі 212033,52 грн., з яких : 148005 грн. борг за договором позики, 37976,45 грн. проценти за користування грошовими коштами, 20728,82 грн. інфляційні витрати, 5323,25 грн.- 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору, в сумі 2120,33 грн., а всього стягнути 214153 (двісті чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 85 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області, через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області, протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення суду складено 15.08.2018 року.
Суддя І.А Шикеря