Справа № 127/11053/18
Провадження № 22-ц/772/1692/2018
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.
Доповідач:Медвецький С. К.
15 серпня 2018 рокуСправа № 127/11053/18м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),
суддів: Кучевського П.В., Рибчинського В.П.,
за участі секретаря судового засідання Богацької О.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,
третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань № 2 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2018 року, постановлену суддею Антонюк В.В. у місті Вінниці,
встановив:
У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») про визнання зобов'язання припиненим.
10 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального юстиції у Вінницькій області в рамках виконавчого провадження № 24392595 на підставі виконавчого листа № 2-3408-2010 виданого 25 січня 2011 року.
Указував, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а зупинення стягнення безперечно не порушить принципи ЦПК України щодо співмірності забезпечення позову та заявлених позовних вимог.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2018 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.
Зупинене стягнення відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального юстиції у Вінницькій області в рамках виконавчого провадження № 24392595 на підставі виконавчого листа № 2-3408-2010 виданого 25 січня 2011 року.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки однією з вимог позивача є визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
У липні 2018 року АТ «ОТП Банк» подало до Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній ухвалі суд не навів підстав та мотивів, які стали підставою для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
У серпні 2018 року ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим, ухвалене з правильним застосуванням норм процесуального права, а апеляційна скарга висновків суду не спростовує. Вважає забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення є необхідним, оскільки він звернувся в суд з позовом за захистом порушеного права щодо нерухомого майна, який є похідним з договору споживчого кредиту та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з нього 5 077 800, 00 грн.
Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.
Судом установлено, що між сторонами тривалий час існують спірні правовідносини, які виникли щодо виконання кредитного договору, забезпеченого іпотекою, укладеного між сторонами.
Предметом судового спору є припинення іпотеки нерухомого майна - 447/500 частин нежитлової будівлі, загальною площею 1170, 00 м2 будинку АДРЕСА_1 та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення із позивача 5 077 800, 00 грн.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (пункт 6 частини першої статті 150 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 129 Конституції України визначено принцип обов'язковості судового рішення.
Згідно з частиною сьомою статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
З матеріалів справи слідує, що на виконанні у відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором.
Визначений судом спосіб забезпечення позову не відповідає позовним вимогам, оскільки позивачем не оскаржується будь-який виконавчий документ.
Разом із вимогою про визнання іпотеки припиненою позивач заявив вимогу про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Розділом VI ЦПК України визначені процесуальні питання пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Частиною першою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
До розгляду заяви суд має право своє ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Отже, статтею 432 ЦПК України передбачений порядок вирішення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи заяву, суд першої інстанції прийняв до уваги інтереси тільки позивача, однак не врахував інтереси й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, з огляду на тривале невиконання судового рішення.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про забезпечення позову на підставі п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, оскільки визначений спосіб забезпечення позову не відповідає позовним вимогам позивача.
Усе зазначене суттєво вплинуло на законні права відповідача у справі та призвело до неправильного вирішення заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову суд допустився порушень процесуального права, то ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь АТ «ОТП Банк» 1 762 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2018 року скасувати й постановити нову.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання зобов'язання припиненим.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» 1 762, 00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Підпис С.К. Медвецький
Судді: Підпис П.В. Кучевський
Підпис В.П. Рибчинський
Згідно з оригіналом
Головуючий С.К. Медвецький