Справа № 141/485/17
Провадження № 22-ц/772/1590/2018
Категорія: 2
Головуючий у суді 1-ї інстанції Круглик В. В.
Доповідач:Ковальчук О. В.
14 серпня 2018 рокуСправа № 141/485/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О.В.,
суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М.
за участю секретаря Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агрофірма «Відродження» про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно,
за апеляційною скаргою Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Оратівського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 21 червня 2017 року у смт. Оратів суддею цього суду Кругликом В.В., дати складання повного тексту рішення не відомо,
У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Агрофірма «Відродження» (далі - ПП «Агрофірма «Відродження») про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи його тим, що 19 серпня 2015 року між ним та ПП «Агрофірма «Відродження» було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу по відгодівлі худоби, розташованого по АДРЕСА_1, за ціною 350 000 грн., а саме: корівника з трансформатором «А», корівника «Б», корівника «В», двох кагатів «Г», водонапірної башти «Д», артсвердловини № 1. Придбане майно було передано ОСОБА_3 за актом приймання-передачі від 19 серпня 2015 року.
Як зазначив позивач, купівля майнового комплексу відповідає його справжній волі набути право власності на зазначене нерухоме майно, оскільки він оплатив обумовлену вартість цього майна та приступив до його правомірного володіння. На неодноразові звернення позивача представник відповідача відмовляється сплачувати кошти за подальше переоформлення угоди, мотивуючи відсутністю коштів та часу, тому ОСОБА_3 звернувся до суду та просив встановити юридичний факт укладення між ним (як покупцем) та ПП «Агрофірма «Відродження» (як продавцем) вказаного договору купівлі-продажу та визнати за ним право власності на придбане нерухоме майно.
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 21 червня 2017 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, Немирівська місцева прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні пред'явленого позову відмовити.
Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у м. Вінниці.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України, як продавцем, та ПП «Агрофірма «Відродження», як покупцем, було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю приватизоване шляхом продажу на аукціоні державне майно - групу інвентарних об'єктів: майновий комплекс по вигодівлі худоби, а саме: корівник з трансформатором «А», площею 1617.4 кв.м, корівник «Б», площею1655,1 кв.м, корівник «В», площею 1655,1 кв.м, два кагати «Г», площею 928,5 кв.м, водонапірна башта «Д», артсвердловина №1, площею 5856,1 кв.м, які згідно з проведеним розрахунком складають цілу ідеальну частку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а покупець зобов'язався прийняти це майно та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені договором (а.с. 25). Про приймання-передачу цього майна складено акт від 30 квітня 2004 року (а.с. 27). Згідно з Відомостями про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 лютого 2005 року право приватної власної не вказане майно зареєстрованого за ПП «Агрофірма «Відродження» (а.с. 28).
19 серпня 2015 року між ПП «Агрофірма «Відродження» в особі директора Бридуна А.В. та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вказаного вище майна, договір нотаріально не посвідчено (а.с. 6-9). Майно, яке є предметом договору було передано ОСОБА_3, про що складено акт приймання-передачі (а.с. 11).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 16, 202, 220, 328, 334, 657 ЦК України, виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, так як по укладеному між сторонами договору відбулося часткове його виконання.
Із такими висновками апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів
Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції цієї статті на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судові практику розгляду цивільний справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилась від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Судом першої інстанції не було надано правову оцінку тій обставині, що позивачем всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсними на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для встановлення факту укладення між сторонами вказаного правочину та визнання за позивачем права власності на майно, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові цього суду від 01 серпня 2018 року, прийнятій у справі № 758/12049/16-ц, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується апеляційним судом.
Відповідно до положень ст. 141, п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне судовий збір, сплачений ОСОБА_3 за подачу позовної заяви залишити за ним, сплачений Прокуратурою Вінницької області судовий збір за звернення до суду з цією апеляційною скаргою Немирівської місцевої прокуратури у розмірі 5 730 грн. стягнути з позивача на користь Прокуратури Вінницької області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити, рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 21 червня 2017 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агрофірма «Відродження» про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) на користь Прокуратури Вінницької області (код ЄДРПОУ 02909909, місцезнаходження юридичної особи: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) судовий збір сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 730 грн.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О.В. Ковальчук
Судді : Т.Б. Сало
Т.М. Шемета
Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2018 року.