Номер справи 220/71/18
Номер провадження № 2/220/177/18
02 серпня 2018 року смт.Велика Новосілка Донецької області
Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Г.М. Яненко,
при секретарі - С.П. Черняєвій,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки в наслідок ДТП в сумі 40830 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.
Вимоги позивача мотивовано тим, що через не відшкодування винуватцем ДТП вартості відновлювального ремонту автомобіля в добровільному порядку, ОСОБА_1 був вимушений брати кредит та ремонтувати автомобіль за власний рахунок, а неможливість використання автомобіля під час його ремонту призвела до порушення звичного способу життя, викликала необхідність у додаткових витратах, а саме ДТП разом з його наслідками викликало душевні страждання, порушення сну, пригніченість.
У своєму відзиві, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність, оскільки матеріальна шкода в сумі 19000 грн. вже відшкодованя, про що долучено до матеріалів справи відповідну розписку від 23.10.2017 р.,а душевні страждання позивача жодним належним та допустимим доказом не підтверджені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, судом встановлено:
19 жовтня 2017 року близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 в с. Комар по вул. Єгорова, Великоновосілківського p-ну Донецької області здійснив наїзд на автомобіль НОМЕР_2, що перебував в момент зіткнення в статичному положенні за межами проїжджої частини дороги з ввімкнутими стояночними вогнями, спричинивши механічні ушкодження автомобілю «Skoda Octavia А5 AMBIENTE».
Вина водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01.12.2017 року про застосування адміністративного стягнення до ОСОБА_2 за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відтак матеріальну шкоду спричинено саме з вини ОСОБА_2, який є власником автомобіля НОМЕР_1, що не заперечено відповідачем.
Згідно з висновком експерта № 050/10 від 27.10.2017 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_2, з технічної точки зору, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних деталей, складає 19118,74 грн. Без урахування коефіцієнту фізичного зносу замінюваних деталей вартість відновлюваного ремонту автомобілю складає 35132,33 грн.
За виконання експертизи позивачем сплачено 1400 грн., що підтверджується квитанцією №250/10 від 23 жовтня 2018 року.
Судом також з'ясовано, що автомобіль НОМЕР_2 зареєстрований на гр. ОСОБА_3. На підставі довіреності від 26.10.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, станом на час вчинення ДТП автомобіль перебував у користуванні позивача;
За змістом усних пояснень ОСОБА_1 на даний час автомобіль відчужено.
Відповідно до замовлення - наряду № 000084 від 05.11.2017 року, на замовлення ОСОБА_1, п/п ОСОБА_5 виконав роботи по ремонту автомобіля НОМЕР_3 та за виконання робіт до сплати визначена сума у розмірі 40830,00 грн., однак документ підписано лише виконавцем робіт та відсутня відмітка про оплату.
Первинного бухгалтерського документа, як то квитанції, прихідного касового ордера, чека, платіжного доручення, тощо, про сплату вартості ремонту в сумі 40830 грн. суду не надано.
Згідно власноруч написаної розписки ОСОБА_1, він «рос. - принял деньги в суме 19 тысяч гривен на ремонт автомобиля ОСОБА_6 А-5 гос номер НОМЕР_4 от ОСОБА_7 23.10.2017 ……», проти викладеного в розписці позивач не заперечив.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Даному факту відповідають цивільні правовідносини, що виникають із відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки і регулюються ст. ст. 22, 1166, 1188 ЦК України.
За загальними правилами майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). За вказаною статтею несуть цивільно правову відповідальність особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки.
При цьому, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами та доповненнями), шкода заподіяна майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
В силу ст. 1188 ЦК України, шкода завдана одній особі внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як зазначалось вище, відповідно до висновку експерта, матеріальна шкода завлана позивачу становить 19118,74 грн.
Доказів понесення витрат на відновлення автомобіля в більшому розмірі позивачем не представлено.
Суд також приймає до уваги й ту обставину, що за розпискою від 23 листопада 2018 року відповідем передано позивачу 19 000 грн.
З врахуванням наведеного, стягненню підлягає (19118,74-19000) 118,74 грн. матеріальної шкоди.
За змістом п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - „Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб ". Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В пункті 5 цієї постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В пункті 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Змістом пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобовязана довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Жодних доказів, які підтверджують моральні страждання, про які зазначено в позові та усних поясненнях, як то звернення по медичну допомогу, порушення звичного способу життя, пригнічений стан, у т.ч. на неодноразові пропозиції суду, позивачем не надано.
Відсутність таких доказів позбавляють суд можливості поза розумним сумнівом зробити висновок про наявність моральної шкоди та визначити її розмір.
А тому, підстав для її стягнення суду немає.
Відповідно до ст. 133, ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у т.ч. повязані із залученням експерта, відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 23, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", ст.ст. 4, 10, 81,77, 263 - 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: вул. Котовського, б. 8, с. Федорівка, Великоновосілківського району Донецької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_5), 118,74 грн. матеріальної шкоди, 4,79 грн. судових витрат.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Дата підписання: 15 серпня 2018 року.
Суддя Г.М. Яненко