10 серпня 2018 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське подання начальника Індустріального районного сектору Індустріального міжрайонного відділу з питань пробації м. Дніпра відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з повною середньою освітою, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1
засудженого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, -
Начальник сектору з питань пробації звернувся до суду з поданням про приведення вироку суду у відповідність до КК України відносно ОСОБА_4 .
У поданні зазначив, що ОСОБА_4 вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік та на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік і покласти на нього обов'язки передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без дозволу органу пробації; повідомляти органи пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Оскільки вироком суду на засудженого покладено не всі обовязки, передбачені ст. 76 КК України, просив вирок суду привести у відповідність до вимог КК України.
У судове засідання представник сектору пробації не з'явився, надав заяву про розгляд подання без участі. Вимоги підтримуючи у повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення подання, оскільки вироком суду від 27 березня 2018 року ОСОБА_4 призначено до відбуття покарання з іспитовим строком та частково покладено обовязки, передбачені ст. 76 КК України. Дійсно у ч.1 ст. 76 КК передбачено покладання на засудженого двох обов'язків, цією частиною статті не визначено, що вини повинні обидва обов'язково бути покладені на засудженого, тобто такої вимоги вказана частина не містить. Крім того, покладання іншого обов'язку на вже засудженого, фактично змінить вирок, що не передбачено діючим законодавством.
Суд, розглянувши подання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора щодо подання, вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 537 під час виконання вироків, суд має право вирішувати питання, у тому числі про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконані вироку.
Відповідно до ст. 76 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням покладає на засудженого обовязки, які передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Згідно з ч.1 ст.76 КК України,у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: періодичноз'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, але частина перша вказаної статті КК України не покладає обовязок на суд щодо покладання саме вказаних обох обовязків на засудженого, що чітко статтею не визначено. Покладання додатково ще одного обов'язку на вже засуджену особу після постановлення відносно неї вироку суду, діючим законодавством не передбачено.
Враховуючи вказане вище, суд вважає за необхідне подання залишити без задоволення за його безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні подання начальника Індустріального районного сектору Індустріального міжрайонного відділу з питань пробації м. Дніпра відносно ОСОБА_4 засудженого за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів.
Суддя ОСОБА_1