ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
справа № 201/8548/18
провадження №1-кс/201/5220/2018
09 серпня 2018 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на майно накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 вересня 2017 року, справа № 201/13172/17, слідчий суддя ОСОБА_5 , -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді з клопотанням, про скасування арешту на майно накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 вересня 2017 року, справа № 201/13172/17, слідчий суддя ОСОБА_5 .
Просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 вересня 2017 року, справа № 201/13172/17, слідчий суддя ОСОБА_5 на нерухоме майно - житлову квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 , не є ані підозрюваним, ані обвинуваченим по даному кримінальному провадженні № 12017040650002658 а є законним власником нерухомого майна, на яке накладено арешт а тому в подальшому застосування арешту і заборони вчиняти певні дії відпала потреба.
Заявник був повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду скарги, однак в судове засідання не прибув. Від адвоката надійшла заява, в якій просила клопотання розглядати без їх участі. У зв'язку із цим, враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявників, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
Представники Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином. Відсутність представника слідчого управління під час судового засідання відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ст. 107 КПК України у зв'язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши клопотання, вивчивши матеріали справи, виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 вересня 2018 року, клопотання у кримінальному провадженні №12017040650002658 від 05.08.2017 року, слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_7 , про арешт майна було задоволено накладеноарешт на майно шляхом заборони відчуження об'єкту житлової нерухомості АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 212352312101 який належить ОСОБА_4 .
Аналізуючи зазначене та надаючи оцінку встановленим обставинам, слід виходити з наступного.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч.3 ст.22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту наведеного заявником майна, відпали, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання, тоді як сторона обвинувачення в судовому засіданні не використала можливість спростувати доводи клопотання та не навела додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_4 належного йому майна, на підставі вище встановлених обставин, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на майно накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 вересня 2017 року, справа № 201/13172/17, слідчий суддя ОСОБА_5 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 вересня 2017 року, справа № 201/13172/17, слідчий суддя ОСОБА_5 на майно - об'єкт житлової нерухомості АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 212352312101 який належить ОСОБА_4 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1