Справа № 225/4144/18
Провадження № 2-а/225/87/2018
Дзержинський міський суд Донецької області
Іменем України
15 серпня 2018 року м. Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Мигалевича В.В.
за участю:
секретаря Голубової О.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції НПУ ГУНПУ в Донецькій області, інспектора СРПП Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Горбачова Михайла Сергійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції НПУ ГУНПУ в Донецькій області,інспектора СРПП Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Горбачова Михайла Сергійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Адміністративний позов обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова, якою до нього, відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, застосовано штраф у розмірі 425,00 грн. за порушення п. 9.2 Правил дорожнього руху, оскільки ОСОБА_1, 24.07.2018 року, керуючи транспортним засобом марки ГАЗ 31105 нз НОМЕР_1, нібито не подав сигнал лівого покажчика повороту, є незаконною.
Позивач в позові заперечував факт порушення правил дорожнього руху, наголошував на відсутності будь-яких доказів порушення правил дорожнього руху, а тому зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною вище постановою інспектора СРПП Торецького ВП.
У зв'язку з викладеним, в позові ставиться питання про визнання дій інспектора СРПП Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Горбачова Михайла Сергійовича протиправними, скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, дав пояснення, які відповідають змісту позовної заяви, наполягав на задоволенні вимог.
Відповідач інспектор СРПП Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП України Горбачов М.С. в судове засідання не прибув, надав заяву з проханням справу розглянути без його участі, заперечував проти задоволення вимог.
Представник відповідача Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП України в Донецькій області у судове засідання не з'явився. Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Причин неявки суду не повідомив. Заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав. Справа розглядається за відсутності відповідачів у порядку ч. 3 ст. 205 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, виходячи з принципів законності, об'єктивності, справедливості та розумності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 928472 від 24 липня 2018 року інспектором СРПП Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Горбачовим Михайлом Сергійовичем було притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема за те, що він 24.07.2018 року, керуючи транспортним засобом марки ГАЗ 31105 нз НОМЕР_1, рухаючись по вул. Грушевського с. Неліпівка при здійсненні повороту ліворуч не подав сигнал лівого покажчика повороту, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. (а.с.8)
Згідно п.п. 9.2 Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом .
Разом з цим суд зазначає, що інспектором СРПП в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не зазначено в чому саме полягало порушення позивачем ОСОБА_1 вимог, передбачених п.п. 9.2 ПДД України, що позбавляє можливості суд дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, вирішуючи питання про законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачу слід було довести протиправність дій, вчинення правопорушення, зокрема наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що на думку особи, яка здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення полягало у порушені правил подання сигналу світловими покажчиками повороту передбачених п.п. 9.2 Правил дорожнього руху .
При цьому, доведеність вини позивача у вчинених адміністративних правопорушеннях підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП. Зокрема такими являються будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Окрім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми убачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Окрім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Однак, в ході судового розгляду відповідачем належними, достовірним та достатніми доказами не доведено перед судом безпосереднього факту вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, зокрема, не представлено відео- або фото фіксації можливого порушення правил дорожнього руху, а пояснення працівника поліції не можуть вважатися належним та неупередженим доказом такого вчинення.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також Законом України «Про Національну поліцію» та «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395, передбачена можливість застосовувати відеофіксацію обставин правопорушення, в тому числі використовувати відеорегістратори.
В судове засідання не були представлені відповідачем відео- або фото матеріали, які б підтверджували обставини виявленого правопорушення.
Отже, до суду будь-яких доказів безпосереднього вчинення правопорушення або доказів визнання вини особою після її зупинки на місці представлені не були, що є підставою для скасування прийнятої постанови про накладення адміністративного стягнення.
На переконання суду, факт візуального спостереження вчинення адміністративного правопорушення інспектором поліції без забезпечення належних та допустимих доказів, визначених статтею 251 КУпАП, зокрема відеофіксації всіх суттєвих обставин, не може доводити винуватість особи у вчиненому адміністративному правопорушенні. А відтак, оскільки позивач категорично заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а відповідач належними та допустимими доказами факту правомірності своєї постанови через доведеність вини позивача у цьому адміністративному правопорушенні не надав, суд доходить висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Як убачається з матеріалів справи позивач в своєму позові ставить питання щодо визнання протиправними дій інспектора СРПП Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП Горбачова М.С. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, нормами КАС України у даному випадку не передбачено право суду на визнання або не визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, тому доходить висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог, а саме щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 5-11, 77, 211, 217, 220, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького відділення поліції Бахмутського відділу поліції НПУ ГУНПУ в Донецькій області,інспектора СРПП Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області Горбачова Михайла Сергійовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення- задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 928472 від 24 липня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дзержинський міський суд Донецької області, протягом десяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15. 5 ч. 1 Розділу VІІ (Перехідні положення) КАС України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 15 серпня 2018 року.
Суддя: