Справа № 127/14599/16-ц
Провадження № 22-ц/772/1701/2018
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Медвецький С. К.
15 серпня 2018 рокуСправа № 127/14599/16-цм. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),
суддів: Рибчинського В.П., Кучевського П.В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут»,
боржник - ОСОБА_3,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Сігнаєвського Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2018 року, постановлену у складі судді Ан О.В. у приміщенні суду,
встановив:
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (надалі - ТОВ «Вінницягаз Збут») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_3 заборгованості за спожитий природний газ в сумі 4 955, 70 гривень.
19 липня 2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано судовий наказ про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вінницягаз Збут» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 4 955, 70 гривень та судового збору в сумі 689 гривень.
04 червня 2018 року адвокат Сігнаєвський А.О. в інтересах ОСОБА_3 подав до суду заяву про скасування вищевказаного судового наказу та клопотання про поновлення строку для її подання.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 ніяких договорів із заявником не укладала, не отримує від нього послуги з газопостачання та не споживає їх; у судовому наказі не зазначено за який період та який обсяг послуг нею спожитий, не зазначено за якими тарифами та за який період було розраховано заборгованість.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу зазначив, що ОСОБА_3 не отримувала копії судового наказу та копії заяви стягувача про його видачу. Про наявність судового наказу вона дізналася випадково 24 травня 2018 року із Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв?язку з чим просив вважати строк пропущеним з поважних причин та його поновити.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2018 року клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку залишено без задоволення, заяву про скасування судового наказу повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави для поновлення ОСОБА_3 строку для подання заяви про скасування судового наказу відсутні, оскільки нею не надано суду переконливих доказів поважності його пропуску, а тому заява підлягала поверненню заявнику.
В апеляційній скарзі адвокат Сігнаєвський А.О., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції й постановити нову, якою його заяву задовольнити та скасувати судовий наказ про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вінницягаз Збут» заборгованості за спожитий природний газ.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції у порушенням норм процесуального права здійснив розгляд заяви у судовому засіданні та за правилами позовного провадження замість наказного. Судом не надано належної правової оцінки тому, що ОСОБА_3 не отримувала копію судового наказу та заяви стягувача про його видачу, а висновок суду щодо належного повідомлення боржника про наявність судового наказу не ґрунтується на вимогах закону.
ТОВ «Вінницягаз Збут» подало відзив на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та повернення її заявникам є обґрунтованими, оскільки заява подана з пропуском строку, встановленого законом для її подання за відсутності поважних причин його пропуску.
Пунктами 8, 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.
Відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною 2 статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
При цьому, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.
Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі.
У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, § § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Відповідно до статті 104 ЦПК України (в редакції, чинній на момент видачі судового наказу) після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів. Копія судового наказу разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною 6 статті 100 цього Кодексу.
Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.
З матеріалів справи слідує, що 19 липня 2016 року Вінницьким міський судом Вінницької області видано судовий наказ про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вінницягаз Збут» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 4 955, 70 гривень та судового збору в сумі 689 гривень (а.с. 17).
Копія указаного судового наказу (без копії заяви стягувача та доданих до неї документів) того ж дня була направлена поштою ОСОБА_3 (а.с. 18).
Проте, зазначену копію судового наказу було повернуто на адресу суду відділенням поштового зв?язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 20).
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заявника шодо поважності причин пропуску строку на подання заяви та не звернув увагу на те, що неотримання боржником кореспонденції за вказаною адресою та повернення її відділенням поштового зв?язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є належним повідомленням боржника про видачу судового наказу в розумінні ст. 104 ЦПК України (в попередній редакції) та дійшов передчасного висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку для подання заяви про його скасування.
Відповідно до частини 3, 4 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 382, 384, 389, 390 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Сігнаєвського Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Суддя-доповідач Підпис С.К. Медвецький
Судді: Підпис В.П. Рибчинський
Підпис П.В. Кучевський
Згідно з оригіналом
Суддя-доповідач С.К. Медвецький