Справа № 161/9830/17
Провадження № 2/161/1164/18
07 серпня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
при секретарі - Петровій В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» надає послуги по теплопостачанню квартири № 100, по вул. Дубнівська, 12 в м. Луцьку Волинської області, в якій відповідач проживає та являється її власником.
За період проживання у вищевказаній квартирі відповідач несвоєчасно вносить плату за надані послуги по теплопостачанню квартири, тому утворилась заборгованість в розмірі - 56053,16 грн., в тому числі - 28953,54 грн. (без нарахування за травень 2017 року) - сума боргу, яка не охоплена рішенням суду.
Крім того, за несвоєчасне внесення відповідачем плати за послуги на всю суму боргу нараховано за весь час прострочення інфляційні нарахування в розмірі - 7297,36 грн., три проценти річних в розмірі - 1310,11 грн.
Позивач просить суд, стягнути з відповідача в його користь суму боргу за надані послуги по теплопостачанню квартири в розмірі - 28953,54 грн., інфляційні нарахування в розмірі - 7297,36 грн., три проценти річних в розмірі - 1310,11 грн. та понесені судові витрати.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Подала письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні та просила визнати її неявку в судове засідання поважною. Однак, суд не приймає дане клопотання до уваги, оскільки дата та час судового засідання у даній справі узгоджувались попередньо зі сторонами. Крім того, суд враховує, що відповідач неодноразово не з'явлась в судові засіданні, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, проте подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.
Суд вважає за можливе розглядати справу без участі сторін за наявними матеріалами справи.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Позивач в м. Луцьку надає послуги з теплопостачання згідно Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІУ від 24.06.2004 року, «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 та Правил користування тепловою енергіює, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги.
Як встановлено судом та підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 21.07.1995 року, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири № 100, по вул. Дубнівська, 12 в м. Луцьку Волинської області та зареєстрована за вказаною адресою. Дана обставина підтверджується копією довідки місцевого обчислювального центру.
Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої воді № 2203 між сторонами укладено 30.09.2010 року.
26.01.2017 року позивач направляв відповідачу проект договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 2203 від 19.01.2017 року у двох примірниках та роз'яснено, що в разі відсутності відповіді у двадцятиденний строк, даний договір буде вважатись укладеним з 19.01.2017 року, що підтверджується листом від 26.01.2017 року № 443/14.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач примірники договору не підписала, проте послуги з централізованого опалення відповідачеві надавалися, а відповідач їх приймала.
При цьому, відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не звільняють споживача від оплати за надані житлово-комунальні послуги, оскільки згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.
Статтям 67, 68 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, при цьому відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено статтею 19 Закону України «Про теплопостачання».
Частиною 1 статті 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами) (надалі - Правила надання послуг), визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Пунктом 18 Правил надання послуг передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
В судовому засіданні встановлено, що нарахування за опалення здійснено позивачем згідно з тарифами, встановленими рішеннями Луцької міської ради від 29 грудня 2010 року № 877-1 (235,77 грн. за 1 Гкал), та згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 650 від 06 червня 2014 року (399,89 грн. за 1 Гкал) та постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1171 від 31 березня 2015 року (710,90 грн. за 1 Гкал).
Згідно з пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення згідно із законодавством.
Нарахування за опалення по житловим квартирам в будинках, в яких не встановлено будинкового засобу обліку теплової енергії, виконується виходячи з вартості опалення в поточному місяці та опалювальної площі квартири. Виходячи з тарифу за 1 Гкал кожного місяця виконується розрахунок фактичних витрат теплової енергії та вартість опалення 1 кв. м опалювальної площі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. № 151 затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості.
Цей Порядок визначає механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі - виконавці) і фізичних та юридичних осіб (далі - споживачі), яким надаються послуги.
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку.
Отже, за положеннями зазначених норм матеріального права наслідками ненадання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення є не звільнення споживача від оплати послуг, а є перерахунок розміру плати за надання послуг за формулою, визначеною у зазначеній Постанові.
Таким чином, надання послуг неналежної якості може бути підставою для зменшення розміру їх оплати чи проведення перерахунку за неякісно надані послуги з опалення, що повинні здійснюватись відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а не підставою для звільнення від їх оплати взагалі.
Відповідно до пунктів 33 -39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов'язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов'язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, імя та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття. У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
У матеріалах справи міститься акт-претензія від 30.11.2106 року щодо неналежної якості послуг або ненадання послуг.
За результатми проведеної перевірки на підставі вищевказаного акту відповідач здійснив перерахунок ОСОБА_1 за листопад 2016 року, зменшивши оплату за надані послуги за цей місяць на 52,05 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 8).
Інших доказів на підтвердження того, що температура повітря в її квартирі у спірний період була менше норми, за виключенням листопада 2016 року відповідачем ОСОБА_1 не надано. Також, у матеріалах справи відсутні інші акти-претензії або інші дані про повідомлення відповідачем виконавця послуг (в даному випадку ДКП «Луцьктепло») щодо неналежної якості послуг або взагалі про їх відсутність.
Також посилаючись на причину неналежного опалення - несправність внутрішньо будинкової системи у під'їзді № 4 будинку № 12 по вул. Дубнівській в м. Луцьку Волинської області, відповідачем не надано доказів, що це сталось саме з вини позивача, оскільки позивач постачає теплову енергію шляхом відведення централізованого опалення до стояка в межах квартири та відповідальність за внутрішньобудинкову систему теплопостачання не несе.
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на квітень 2017 року за відповідачем існує заборгованість по оплаті отриманих послуг в сумі 28953,54 грн., з них 18534,79 грн. - за опалення, 10418,75 грн. - за гарячу воду, дана заборгованість виникла з січня 2013 року, відповідачем за період з січня 2013 року по квітень 2017 року період не сплачувались грошові кошти за надані послуги (а.с. 8, 9).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Крім того, за несвоєчасне внесення відповідачем плати за послуги на всю суму боргу нараховано за весь час прострочення інфляційні нарахування в розмірі - 7297,36 грн., три проценти річних в розмірі - 1310,11 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 8, 9).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не надала суду доказів, які б спростували наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності і просив суд відмовити в позові з цієї підстави.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Перебіг позовної давності за ч. 1 ст. 264 ЦК України переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що за оспорюваний період відповідач не сплачувала послуги з теплопостачання, за заявою державного комунального підприємства «Луцьктепло» від 03.03.2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано судовий наказ №161/2961/16-ц від 14 березня 2016 року про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги по теплопостачанню за період з січня 2013 року по грудень 2015 року.
За заявою ОСОБА_1 Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалою від 13 травня 2016 року скасував зазначений судовий наказ. З даним позовом позивач звернувся в суд 26.06.2017 року.
Отже, що стосується пропуску строку позовної давності, то суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки даний строк переривався зверненням позивача із заявою про видачу судового наказу та видачею судового наказу.
Крім того, слід зазначити, що помилковим є посилання відповідача що до вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань застосовується строк позовної давності в один рік, оскільки проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями в розумінні положень ст. 549 ЦК України. Тому, до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строкпозовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Таким чином, оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід стягнути з відповідача в користь позивача суму боргу за надані послуги по теплопостачанню в розмірі - 28953,54 грн., інфляційні нарахування в розмірі - 7297,36 грн., три проценти річних в розмірі - 1310,11 грн.
Крім того, слід стягнути з відповідачів в користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1600,00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 67, 68, 162 ЖК України, ст.ст. 257, 526, 527 ЦК України, с у д, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» суму заборгованості за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 28953 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 54 коп., інфляційні нарахування в розмірі 7297 (сім тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 36 коп., три проценти річних в розмірі 1310 (одна тисяча триста десять) грн. 11 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» суму в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. понесених витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 14.08.2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк