Іменем України
14 серпня 2018 року
Київ
справа №824/632/17-а
адміністративне провадження №К/9901/51291/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (судді - Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.)
у справі №824/632/17-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітадор»
до Головного управління ДФС у Чернівецькій області
про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітадор» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ДФС) від 11.07.2017.
Позов мотивовано безпідставністю висновків ДФС про те, що Товариством неправильно визначено суму своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та безпідставно враховано у податковій звітності наслідки господарської діяльності з контрагентами - приватними підприємцями.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (суддя- Лелюк О.П.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 задоволено апеляційну скаргу Товариства, скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 11.07.2017 року № 0002851409;
- стягнуто на користь позивача 53 738, 83 грн. витрат на сплату судового збору.
Не погодившись з постановою апеляційного суду ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову. Судом не враховано, що матеріалами справи не підтверджено реальність виконання укладених Товариством та його контрагентами - фізичними особами-підприємцями угод, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку складено з порушенням вимог чинного законодавства.
Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства складено акт від 29 червня 2017 року.
В акті викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки встановлено порушення вимог пункту 44.1, пункту 44.2, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 159 937 грн.
На цій підставі ДФС 11.07.2017 року прийнято податкове повідомлення рішення №0002851409, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток на 1 433 035, 25 грн., з яких податкове зобов'язання 1 159 937 грн., штрафні (фінансові) санкції 273 098, 25 грн.
Свої дії щодо цього ДПІ мотивувала тим, що Товариством під час перевірки не надано належним чином оформлених документів бухгалтерського обліку, що підвереджують реальність виконання господарських угод, укладених з приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.
З огляду на приписи статей 14, 44, 134 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Матеріалами справи встановлено, що Товариство у 2016 році уклало з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 договори купівлі-продажу дерев'яного вугілля.
В підтвердження виконання укладених договорів позивачем надано видаткові накладні та акти звірки взаєморозрахунків між Товариством та вказаними вище постачальниками товару.
Здійснивши системний аналіз матеріалів справи, надавши належну оцінку доводам та запереченням наданих сторонами під час розгляду справи в суді та правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що залучені до справи докази не підтверджують реальності виконання укладених Товариством договорів та не спростовують висновків ДФС викладених в акті перевірки про те, що контрагенти-постачальники позивача не мали можливості виконати умови укладених між ними та Товариством договорів купівлі-продажу дерев'яного вугілля та фактично не виконували ці договори.
Натомість, суд апеляційної інстанції, пославшись на наявність у позивача договорів купівлі-продажу товару та видаткових накладних, виданих постачальниками, дійшов висновку про те, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а реальність виконання укладених господарських угод належним чином підтверджено цими документами.
При цьому судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що надані Товариством господарські договори та видаткові накладні, самі по собі, не підтверджують реальності виконання укладених угод та не спростовують доводів контролюючого органу щодо відсутності будь-яких доказів реального виконання вказаних договорів, фактичного отримання позивачем товару від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а наявні у позивача документи бухгалтерського обліку не дозволяють ідентифікувати та перевірити об'єктивність відображеної у них інформації.
Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судом апеляційної інстанції, внаслідок невірної оцінки матеріалів справи, скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 345, 349,352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року скасувати, залишивши в силі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
І.Я. Олендер