15.08.2018 м.Дніпро Справа № 904/2161/18
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Дарміна М.О.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №7/10-1719 від 18.06.2018;
від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №7/10-95 від 17.01.2018;
від відповідача: ОСОБА_3, адвокат, довіреність №6137 від 13.08.2018;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2018 у справі №904/2161/18
за позовом: Дніпровської міської ради, м.Дніпро
до відповідача: Приватного підприємства "Нічний експрес", м.Київ
про стягнення 332 532 грн. 89 коп.,
У травні 2018 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Нічний експрес" на свою користь 332 532 грн. 89 коп. збитків, заподіяних позивачу внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 у справі №904/2161/18 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
14.06.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області від Дніпровської міської ради надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Нічний експрес".
Заява обґрунтована тим, що при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті було зафіксовано порушення відповідачем ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України при використанні земельної ділянки по вул. Орловській, 30, про що складено відповідний акт; відбулось неправомірне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що свідчить про наявність з боку Приватного підприємства "Нічний експрес" протиправної поведінки що, в свою чергу, призвело до понесення позивачем збитків у вигляді неотримання ним доходу від орендної плати. Заявник вказує, що статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів забезпечення позову; у разі незастосування заходів забезпечення позову існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; отже, арешт нерухомого майна та грошових коштів забезпечить його гарантоване збереження до розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2018 у справі №904/2161/18 (суддя Юзіков С.Г.) Дніпровській міській раді у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що позивачем не наведено відповідних доводів та не надано належних доказів в обґрунтування своєї заяви.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд її скасувати та направити справу для подальшого розгляду.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту тощо.
Позивач просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано доказів того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову; заява позивача ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодним належним доказом.
За наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду покладаються на Дніпровську міську раду.
Керуючись ст. 129, ст. 275, ст. 276, ст. 281, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2018 у справі №904/2161/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя М.О. Дармін
(Повний текст постанови складено 15.08.2018).