ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
15 серпня 2018 року №826/4333/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2016 №0009771306, №0009781306,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2016 №0009771306 та №0009781306.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно та безпідставно прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0009771306, №0009781306, оскільки сума прощеного боргу в розмірі 565 249, 50 грн. не є додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного оподатковуваного доходу.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що перевіркою встановлено, що позивачем у 2015 році було отримано дохід в розмірі 741 367, 93 грн., за ознакою доходу « 126» - додаткове благо без визначення суми утриманого податку, джерело отримання - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк». Так, посилаючись на приписи підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що оподаткування відповідного доходу позивачем зроблено не було.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до пунктів 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт перевірки від 10.08.2016 №4463/26-56-13-06-05/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України; пункту 161 підрозділу 10, розділу ХХ Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 06.09.2016 №0009771306, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 184 580, 72 грн., у тому числі: за основним платежем 147 664, 58 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 916, 14 грн.;
- від 06.09.2016 №0009781306, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 13 900, 63 грн., у тому числі: за основним платежем 11 120, 51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 780, 12 грн.
Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.12.2016 №8061/г/26-15-1002-16 податкові повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0009771306 та №0009781306 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.02.2017 №2318/г/99-99-11-01-01-14 податкові повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0009771306 та №0009781306 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 08.12.2016 №8061/г/26-15-1002-16 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (підпункт 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України)
Згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
При цьому, суд зазначає, що проценти, нараховані за користування кредитними коштами включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами, а тому анулювання таких (процентів) - звільнення від оплати за таку послугу для позивальника є додатковим благом, при цьому обов'язок сплати таких передбачено умовами кредитного договору як невід'ємної частини домовленостей досягнутих між сторонами та не є засобом забезпечення їх виконання.
При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.
Між тим, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.
Підвищені проценти, сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою також є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штраф, пеня), проте також не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.
Аналогічна позиція була висловлена колегією суддів Верховного суду в постановах від 13.03.2018 №826/2226/15 (ЄДРСРУ 72721598), від 08.05.2018 №819/596/16 (ЄДРСРУ №73869545), №817/401/16 (ЄДРСРУ 73869634) та №802/692/16-а (ЄДРСРУ 73869504).
Таким чином, суд наголошує, що відповідно до положень Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та усталеної практики Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, доходом платника податку є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором, натомість анульовані (прощені) пеня, штраф чи підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2008 між позивачем та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір №ML-015/054/2008, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 182 000, 00 доларів США із сплатою 4, 49 % річних, з датою остаточного повернення кредиту - 21.03.2021.
У подальшому, 03.02.2015 між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "ОТП Банк", було укладено додатковий договір №2 до кредитного договору від 21.03.2008 №ML-015/054/2008, яким визначено, що за умови погашення позивальником зобов'язання в розмірі 77 000, 00 дол. США в строк до 05.02.2015, Банк здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 35 006, 48 дол. США, що в еквіваленті на день укладання цього договору складає 565 249, 50 грн.
Як вбачається з акту перевірки, висновки щодо порушення ОСОБА_1 приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем в 2015 році було отримано дохід у вигляді додаткового блага в сумі 741 367, 93 грн., що підлягає оподаткуванню, проте позивачем останнього зроблено не було.
Так, суд звертає увагу, що згідно з додатковим договором №2 до кредитного договору від 21.03.2008 №ML-015/054/2008, між банком та позивачем було укладено домовленість про прощення 565 249, 50 грн.
Позивачем, в свою чергу не заперечується факт прощення банком коштів в сумі 565 249, 50 грн., проте позивач наголошує, що вказані кошти не підлягають оподаткуванню, відповідно до приписів пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Так, суд відхиляє доводи позивача про поширення на анульовану банком суму в розмірі 565 249, 00 грн. положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, адже, у даному випадку, відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства.
З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що анульована (прощена) банком сума боргу у розмірі 35 006, 48 дол. США (еквівалент на дату анулюванню боргу - 565 249, 50 грн.) є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а тому вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 рік.
Крім того, як вбачається з додаткового договору №2 до кредитного договору від 21.03.2008 №ML-015/054/2008, він містить графу «застереження», де передбачено, що позичальник стверджує, що банк проінформував його про необхідність сплати податків з суми прощеного боргу, в тому числі у разі її зміни. Тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов'язують обов'язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.
При цьому, суд звертає увагу, що контролюючим органом зазначено, що позивач за 2015 рік отримав дохід у вигляді прощеного боргу в розмірі 741 367, 93 грн., проте жодних доказів на обґрунтування зазначеної суми відповідачем не надано, а з матеріалів справи вбачається, що сума прощеного боргу складала саме 565 249, 00 грн..
Крім того, вказана сума в розмірі 741 367, 93 грн. може містити як основну суму кредиту, проценти за користування кредитом, а також пеню, штрафні санкції чи підвищені відсотки за користування кредитом, які в свою чергу не оподатковуються.
Так, під час судового розгляду справи, суд витребовував від відповідача інформацію, на підставі якої контролюючий орган зробив відповідний висновок щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, зокрема, листи-повідомлення банку про прощення боргу, складові прощеного боргу, тощо. Проте, відповідачем зазначеної інформації на вимогу суду надано не було.
Таким чином, ні акт перевірки, ні письмові заперечення представника Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не містять належного обґрунтування суми в розмірі 741 367, 93 грн., на підставі якої позивачеві було нараховано податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.
Також, суд звертає увагу на певні недоліки в оформленні повідомлення про проведення перевірки від 26.07.2016 №4851/г/26-56-13-06-30 (відсутні реквізити наказу, на підставі якого призначено перевірку).
Суд також наголошує, що згідно з приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
З огляду на викладене та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0009771306 є протиправним, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0009771306 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується податкового повідомлення-рішення 06.09.2016 №0009781306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір", суд зазначає наступне.
Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та податкові агенти.
Відповідно до підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Таким чином, з контексту вищенаведених норм податкового Кодексу України вбачається, що необхідною умовою для утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.
Оскільки, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0009771306, то податкове повідомлення-рішення від 06.09.2016 №0009781306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір". також підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач заперечень на позовну заяву не надав, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, покладений на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав в результаті чого, правомірності своїх рішень суду не довів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.09.2016 №0009771306 та від 06.09.2016 №0009781306.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Турівська, буд. 12, код ЄДРПОУ 39467012) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 984, 81 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири грн.81 копійку).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.