10 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1515/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Білозерське ремонтно-транспортне підприємство", Голови комісії з припинення або ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Білозерське ремонтно-транспортне підприємство" ОСОБА_1 до Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови від 13 липня 2018 року,
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Білозерське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - позивач 1, ВАТ «Білозерське РТП»), голова комісії з припинення або ліквідатор Відкритого акціонерного товариства "Білозерське ремонтно-транспортне підприємство" ОСОБА_1 (далі - позивач 2) звернулися до суду з адміністративним позовом до Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач, виконавча служба), у якому просять визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_2 "Про відкриття виконавчого провадження № 56769644» від 13 липня 2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі наголошують на протиправності дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови з огляду на наступні обставини. Так, оскаржувана постанова виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження за вимогою відповідача від 05 лютого 2018 року № Ю-01 (далі - виконавчий документ) винесена без врахування вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на момент відкриття виконавчого провадження виконавчий документ містить найменування органу, що його видав, яке не відповідає найменуванню стягувача, від якого надійшов виконавчий документ. Стверджують, що за замістом виконавчого документу не можна встановити назву посади державного службовця органу, від імені якого виданий виконавчий документ. Крім того, у виконавчому документі зазначено прізвище та ініціали посадової особи, яка його підписала, проте законодавець приписами наведеного Закону зобов'язує зазначати прізвище, ім'я та по-батькові уповноваженої на підпис особи. Вказують на те, що з 19 травня 2011 року ВАТ «Білозерське РТП» перебуває в процесі припинення, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ). У разі ліквідації відповідальною за погашення недоїмки є ліквідаційна комісія, у такому разі права та обов'язки юридичної особи припиняються. Позивачі переконані в тому, що ліквідаційна комісія (ліквідатор), що здійснює ліквідацію підприємства згідно закону самостійно вчиняє всі дії щодо погашення кредиторської заборгованості, у тому числі і до бюджетів усіх рівнів черговості через спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами під час ліквідації ВАТ «Білозерське РТП». Вважають, що правила здійснення процедури ліквідації юридичної особи встановлені Цивільним кодексом України, що є спеціальним законом, яким виключається можливість позачергового виконання спірного рішення відповідача. З урахуванням наведеного позивачі вважають оскаржувану постанову виконавчої служби протиправною, такою, що має бути скасована.
Ухвалою від 02 серпня 2018 року по справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 08 серпня 2018 року.
08 серпня 2018 року до суду подано заперечення на позовну заяву, що по своїй суті є відзивом.
У відзиві відповідач посилаючись на ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що виконавчий документ за яким винесено оскаржувану постанову відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, а тому відсутні підстави для його скасування. Вказує, що згідно п. 5 ст. 15 наведеного Закону в разі змінення стороною виконавчого провадження свого найменування, виконавець за наявності підтверджених документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Того ж дня від представника позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповіді на відзив. У зв'язку з цим судове засідання призначено на 10 серпня 2018 року
10 серпня 2018 року до суду подано відповідь на відзив, згідно якої позивач наголошує на тому, що відзив не містить ніяких заперечень щодо наведених позивачем обставин у позові.
Крім того, до суду подано заперечення на відповідь на відзив, яке за своїм змістом є ідентичним відзиву на позов. До відповіді додано клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відтак, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України суд приймає рішення розглядати справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви сторін по суті, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 14 травня 2011 року Протоколом № 1 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Білозерське РТП» прийнято рішення щодо ліквідації товариства.
19 травня 2018 року до ЄДРПОУ внесено рішення засновників товариства щодо припинення відповідної юридичної особи.
13 липня 2018 року уповноваженою посадовою особою відповідача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №56769644 на виконання вимоги ГУ ДФС у Херсонській області від 05 лютого 2018 року № Ю-01, якою з позивача 1 стягується заборгованість зі сплати ЄСВ в розмірі 180724,69 грн.
Не погоджуючись з наведеними діями відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови, позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-8 (далі - Закон № 1404).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, зокрема, рішення суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404).
У виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання (ч. 1 ст. 4 Закону № 1404).
Як вбачається із позовної заяви, позивачі вважають, що виконавчий документ (вимога) на виконання якого винесено оскаржувану постанову, не відповідає приписам наведеної статті, оскільки: найменування органу, що видав виконавчий документ не відповідає найменуванню стягувача, яким подано цей документ на виконання; не чітко зазначено посаду державного службовця, яким підписано виконавчий документ та не вказано повністю його ім'я, по-батькові.
Суд зазначає, що на виконання постанови Кабміну від 18 березня 2018 року № 296 «Про реформування територіальних органів ДФС» та Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого ПКМУ від 20 жовтня 2011 року № 1074 (зі змінами), з 10 травня 2018 року Головне управління ДФС у Херсонській області перейменовано в Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Згідно матеріалів справи виконавчий документ (вимога № Ю-01) виданий 05 лютого 2018 року. Документ підписала уповноважена особа ГУ ДФС у Херсонській області, а саме: «Заступник начальника ГУ ДФС у Херсонській області ОСОБА_3». Підпис скріплено печаткою відповідного державного органу.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою (ч. 3 ст. 4 Закону № 1404).
З наведеного вбачається, що податковий орган змінив свою назву 10 травня 2018 року, в той час як виконавчий документ виданий 05 лютого 2018 року, тому, так як видання документу передувало зміні назви відповідного органу, нова назва не могла бути зазначена у вказаному документі.
Крім того, враховуючи приписи ст. 4 Закону № 1404 та чітке формулювання посади підписанта, суд вважає безпідставними посилання позивачів на незрозумілість зазначеної у виконавчому документі посади підписанта та не зазначення його повного ім'я, по-батькові, як на підставу для відмови у прийнятті наведеного документа до виконання. Відтак, суд не приймає відповідні посилання до уваги при вирішенні даної справи по суті.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (ч. 5 ст. 15 Закону № 1404).
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами (ч. 4 ст. 4 Закону №1404).
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивачі скористалися правами, встановленими наведеними приписами законодавства, що у свою чергу дає підстави для висновку про те, що твердження про їх порушення є надуманими та передчасними.
Вирішуючи питання про правомірність винесення оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Порядок ліквідації юридичних осіб визначений приписами ст. 111 ЦК України.
З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки (ч. 1). Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи (ч. 3). Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (ч. 7). Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду (ч. 8). Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу (ч. 9). Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів (ч. 11). Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк (ч. 14).
Черговість задоволення вимог кредиторів встановлена приписами ст. 112 ЦК України.
Згідно положень ч. 13 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-4 (далі - Закон № 755) для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи: заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.
Порядок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації включає:
1. Проведення реєстраційної дії щодо початку проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру - не пізніше наступного робочого дня з дати настання підстави, передбаченої частиною четвертою цієї статті;
2. Державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації - не пізніше наступного робочого дня після отримання відомостей:
- про відсутність заборгованості із сплати податків і зборів та відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;
- про відсутність нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи - емітента;
- про відсутність нескасованої реєстрації випуску акцій акціонерного товариства.
3. Проведення реєстраційної дії щодо зупинення проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру - не пізніше наступного робочого дня з дати отримання відомостей про наявність заборгованості із сплати податків і зборів або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, або наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування, або наявність нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи - емітента, або наявність нескасованої реєстрації випуску акцій акціонерного товариства;
4. Формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки - у разі зміни відомостей, що містяться у ній (ч. 7 ст. 25 Закону №755).
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем встановлено чіткий порядок припинення юридичної особи, який розпочинається з внесення до ЄДРПОУ запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, в подальшому проводиться виявлення та погашення заборгованості боржника перед кредиторами в порядку відповідної черговості, складається та затверджується ліквідаційний баланс, закінчується процедура припинення юридичної особи внесенням до відповідного реєстру запису про її припинення.
Відтак, наявність в ЄДРПОУ запису про рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи саме по собі не свідчить про припинення юридичної особи (в даному випадку шляхом ліквідації), оскільки, в розумінні ЦК України та Закону № 755, наявність такого рішення є лише підставою для створення комісії з припинення юридичної особи.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру не вбачається, що державним реєстратором вносився запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та направлялась інформація відповідним органам про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
Таким чином, ВАТ «Білозерське РТП» не може вважатися припиненим, тому посилання на відповідний довід, як на підставу для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування, є необґрунтованим.
Відповідно до положень ст. 26 Закону № 1404 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом, і пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 1404 встановлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, однак жодна з них не має місце у даному випадку. Посилання позивачів на п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404 є недоречним, оскільки матеріали справи не містять доказів, які свідчать про встановлення заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.
Твердження позивачів про те, що винесення оскаржуваного рішення є прямим втручанням у діяльність ліквідатора та порушує процедуру черговості задоволення вимог кредиторів є необґрунтованим, так як у позові не зазначено, яким саме чином винесена постанова перешкоджає діяльності ліквідатора та призводить до порушення відповідної процедури.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена в рамках чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).
На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію обґрунтував. Натомість, позивачі не довели протиправність оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що має бути залишеним без задоволення.
Відшкодування судових витрат, згідно положень ст. 139 КАС України у даному випадку не здійснюється.
Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255, 287 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Білозерське ремонтно-транспортне підприємство" (код ЄДРПОУ 03762495, 75000, Херсонська обл., Білозерський район, смт. Білозерка, вул. К. Маркса, 10), Голови комісії з припинення або ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Білозерське ремонтно-транспортне підприємство" ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, 75010, Херсонська обл., Білозерський район, с. Посад-Покровське, вул. Перемоги, 10) до Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (код ЄДРПОУ 34669045, 75000, Херсонська обл., Білозерський район, смт. Білозерка, вул. Свободи, 85) про визнання протиправною та скасування постанови від 13 липня 2018 року, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15 серпня 2018 року.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 11.5