13 серпня 2018 року № 360/1308/18
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,
за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Кеди М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
На виконання вимог ухвали Бородянського районного суду Київської області від 04.06.2018, адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у порядку статті 29 КАС України, передана за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
У позовній заяві позивач просить визнати дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.05.2018 №56111967; зобов'язати відповідача винести постанову про накладання на боржника штрафу та попередження про кримінальну відповідальність у виконавчому провадженні №56111967.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.05.2018 №56111967 без законних на те підстав, оскільки рішення Бородянського районного суду від 21.12.2017 у справі №360/2388/17 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області у повному обсязі не виконано. На думку позивача, при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець не повинен був керуватися приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам", так як резолютивна частина виконуваного рішення не містила таких вимог. Разом з тим, позивач наголосив, що вказана постанова не регулює порядок виконання судових рішень, а її норми в жодному випадку не є підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від виконання обов'язків, що покладені на нього такими рішеннями.
Відповідач проти позову заперечував, подав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що 26.04.2018 до відділу примусового виконання рішень надійшло повідомлення від Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, згідно якого стягувачу проведено перерахунок пенсії та здійснено часткову виплату у сумі 11452,50 грн. При цьому, у повідомлені було зазначено, що невиплачені суми перерахованої пенсії будуть виплачуватись відповідачу у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів від 21.02.2018 №103. Вважаючи, що зазначене свідчить про фактичне виконання рішення суду, відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому, на його переконання, діяв у межах, на підставі та у спосіб, передбачений законодавством.
Ухвалою суду від 02.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
У судове засідання, призначене на 13.08.2018, прибули позивач та представник відповідача. Позивач, у ході судового засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити, представник відповідача позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити.
Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, - не прибула. Жодних пояснень по суті справи до суду не надала.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, Бородянським районним судом Київської області у справі №360/2388/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, прийнято постанову від 12.12.2017.
Резолютивна частина вказаного судового рішення, що передбачала заходи примусового виконання рішень, була викладена таким чином: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року, та провести виплату пенсії з урахуванням вже виплачених коштів".
За результатами апеляційного оскарження, постанова Бородянського районного суду Київської області від 12.12.2017 у справі №360/2388/17 набрала законної сили 23.03.2018.
На виконання вимог постанови, Бородянським районним судом Київської області видано виконавчий лист №360/2388/17.
У подальшому, 04.04.2018 відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження №56111967 (а.с.7).
Як встановлюється з копії виконавчого провадження №56111967, до відповідача 26.04.2018 надійшов лист Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області від 23.04.2018 №3453/09-01. Разом з листом, Пенсійним органом було також направлено перерахунок пенсії та розрахунок на доплату пенсії.
У відповідності до вказаного листа, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області виконано постанову Бородянського районного суду Київської області, а саме - проведено перерахунок пенсії позивача та виплачено суму заборгованості за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 у розмірі 11452,50 грн.
Одночасно зазначено, що сума заборгованості за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 97282,92 грн буде виплачуватися з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії.
У зв'язу із вищенаведеним, відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.05.2018 №56111967 (а.с. 8).
Згідно із зазначеною постановою, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, встановлено, що відповідно до повідомлення ГУ ПФУ у Київській області від 23.04.2018 №3453/09-01 стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2018 та здійснено часткову виплачу за період з 01.0.12018 по 31.03.2018. Виплата суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюватиметься у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Зазначено, що наведені обставини свідчать про фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, що згідно з пунктом дев'ятим частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Вважаючи такі дії державного виконавця суперечливими чинному законодавству, та такими, що вчинені безпідставно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно із частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У відповідності до статті 1 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5 Закону №1403-VIII).
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).
Відповідно до приписів частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно з частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Як убачається з резолютивної частини виконавчого документа, остання містила вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року та виплати пенсії з урахуванням вже виплачених коштів. При цьому, передбачено, що перерахунок пенсії необхідно здійснити відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області.
Тобто, Пенсійний орган зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до перелічених законів, норматино-правових актів та довідки Ліквідаційної комісії, а також провести виплату пенсії після проведення перерахунку.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області направлено лист до відповідача від 23.04.2018 №3453, у якому стверджується, що рішення Бородянського районного суду Київської області Пенсійним органом виконане, у зв'язку із чим виконавче провадження підлягає закінченню. У підтвердження того, що Пенсійним органом виконано вимоги судового рішення, до листа було долучено перерахунок пенсії позивача та розрахунок на доплату його пенсії. Також, зазначено, що частина перерахованої пенсії виплачена, а невиплачені суми пенсії підлягають виплаті у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів №103.
Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, після отримання зазначеного листа, державний виконавець дійшов висновку про те, що рішення Бородянського районного суду Київської області фактично виконане, тому, керуючись пунктом дев'ятим частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", закінчив виконавче провадження.
Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, з огляду на наступне.
Резолютивна частина рішення суду містить приписи норм права, на підставі яких Пенсійний орган повинен здійснити перерахунок пенсії позивача, однак вони не стосуються її виплати. Між тим, резолютивна частина постанови взагалі не містить посилань, які б вказували на її виконання у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.
Тому, суд зазначає, що такі дії відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. При здійсненні виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний виконувати приписи виконавчих документів у невідхильній чіткості та зазначеному у ньому порядку. Та обставина, що стаття 69 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за своєю суттю є відсильною нормою, це не наділяє відповідача правом виконувати судове рішення, обираючи норми права на власний розсуд. Разом з цим, суд зауважує, що у разі виникнення непорозумінь та не зрозумілих державному виконавцю обставин, які можуть вплинути на виконання судового рішення, статтею 254 КАС України передбачено звернення державного виконавця для роз'яснення судового рішення.
До того ж, як вже було зазначено судом, порядок виконання постанови Бородянського районного суду Київської області, чітко передбачений її резолютивною частиною, а саме виконання постанови у відповідності до зазначених законів та нормативно-правових актів розповсюджувався лише на дії Пенсійного органу щодо перерахунку пенсії.
Окрім того, суд наголошує, що завданням відповідача є виконання рішень, які містять приписи примусового характеру, але не надання правової оцінки відносинам та діям сторін виконавчого провадження, позаяк у своєму відзиві, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві вказує на правомірність дій Пенсійного органу щодо проведення перерахунку та виплати пенсії, а також, посилається на помилковий вибір захисту своїх прав позивачем на отримання суми різниці між перерахованою та фактично виплаченою пенсією.
А тому, суд вважає, що дії відповідача щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.05.2018 №56111967, є неправомірними, такими, що не базуються на вимогах норм законодавства, та враховуючи вищеописані події, є передчасними, так як постанова Бородянського районного суду Київської області за даних обставин не може вважатися виконаною у повному обсязі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження протиправними та її скасування, підлягають задоволенню.
Одночасно, щодо позовних вимог про визнання оскаржуваної постанови незаконною, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження від 07.05.2018 №56111967 року стосується прав конкретної особи (відповідача), вказане рішення є індивідуальним актом, а тому підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача винести постанову про накладання на боржника штрафу та попередження про кримінальну відповідальність у виконавчому провадженні №56111967, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Тобто, накладення на боржника штрафу можливе за умови, якщо боржником не виконується рішення без поважних причин.
Суд звертає увагу позивача, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправними дій виконавчої служби щодо закінчення провадженн, а не оскарження дій щодо бездіяльності у вигляді не накладення штрафу. Так само, не є предметом спору будь-які дії Пенсійного органу, які б передбачали накладення на останнього штрафу.
Таким чином, вказані позовні вимоги є безпідставними та не мають правового обґрунтування, а тому не підлягають задоволенню.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 07.05.2018 №56111967 про закінчення виконавчого провадження, -неправомірними.
Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 07.05.2018 №56111967 про закінчення виконавчого провадження.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 15 серпня 2018 р.