про залишення позовної заяви без руху
15 серпня 2018 року м. Київ 810/4224/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
14 серпня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Закону № 3674-VI.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 грн 00 коп.).
Як убачається з позовної заяви, вона містить 2 вимоги немайнового характеру: 1) визнати протиправним та скасувати рішення; 2) зобов'язати зареєструвати накладну.
Згідно з вимогами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, на підтвердження сплати судового збору ФОП ОСОБА_1 було долучено до матеріалів справи оригінал платіжного доручення № 604 від 8 серпня 2018 р. у розмірі 1762 грн. 00 коп., тобто лише за одну вимогу немайнового характеру. Отже, за другу позовну вимогу немайнового характеру судовий збір не сплачено.
Суд звертає увагу, що вимоги позивача в розумінні Закону № 3674-VI є самостійними позовними вимогами, за які судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.
Щодо посилання ФОП ОСОБА_1 на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2016 р. № 2, то суд роз'яснює, що вказаною постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 5 лютого 2016 р. затверджено Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», і ця постанова носить рекомендаційний характер.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 в позовній заяві посилається на постанову Верховного Суду України від 14 березня 2017 р. № П/800/559/16.
Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 р. (справа №П/800/559/16) зазначив про те, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п'ятої статті 171-1 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з огляду на зазначене, суддя дійшов висновку про те, що перевіряючи правильність сплати ФОП ОСОБА_1 судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
У цій справі відповідно до наведеної правової позиції суд розглядає пов'язані одна з одною позовні вимоги про визнання протиправним та про скасування рішення комісії Державної фіскальної служби як одну позовну вимогу. Разом з тим, наступна позовна вимога про зобов'язання зареєструвати податкову накладну вже не є нерозривно пов'язаною з попередніми вимогами.
Як убачається із позовної заяви ФОП ОСОБА_1 просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішенні комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 767648/НОМЕР_1 від 7 червня 2018 р. 2) Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 336 від 31 жовтня 2017 р., складену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання.
Це означає, що об'єктом сплати судового збору у цій справі є дві вимоги немайнового характеру, проте, судовий збір сплачений лише за одну позовну вимогу.
Зазначена вище обставина вказує на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160-161 КАС України.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву ФОП ОСОБА_1 для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду за одну немайнову вимогу у сумі 1762 грн 00 коп. та належним чином завірених копій доданих до позовної заяви документів.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Журавель В.О.