ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" серпня 2018 р. справа № 0940/1176/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 41 467,05 грн.,-
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося в суд із позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 41 467,05 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку з фізичних осіб, штрафних санкцій та пені в загальній сумі 41 467,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб та самостійно нарахованої платником штрафної санкції та пені. Заборгованість в загальній сумі 41 467,05 грн. у встановлений строк не погашена, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.
Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надходило.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 до 29.12.2016 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджується копією витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.06.2018 (а.с. 9 - 10).
Крім того, до державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, відповідач як платник податків перебував на обліку в Коломийській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок адміністрування податків і зборів визначають положення Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В статті 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).
В пункті 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву (підпункт 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Статтею 293 Податкового кодексу України встановлені ставки єдиного податку.
У відповідності до пункту 293.1 даної статті Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відсоткова ставка єдиного податку для третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (пункт 293.3 статті 293 Кодексу).
Відповідачем обрано види діяльності згідно з КВЕД - консультування з питань комерційної діяльності і керування, інші види діяльності із прибирання, надання інших допоміжних комерційних послуг, надання інших індивідуальних послуг.
Обрані відповідачем види господарської діяльності відносяться до третьої групи платників єдиного податку. Ставка єдиного податку становить 5 відсотків до доходу.
Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.
В п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст.49 Податкового кодексу України).
На підставі вищевказаних норм Кодексу відповідачем 21.07.2017 подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2016 рік в якій самостійно визначено суму єдиного податку, що підлягала сплаті в розмірі 38 256, 92 грн., сума штрафу, яка нарахована платником самостійно - 1147, 71 грн., сума пені, яка нарахована платником самостійно - 1 773, 04 грн.(а.с. 14 -17).
Таким чином, шляхом подання даної декларації відповідач самостійно визначив та узгодив податкове зобов'язання по єдиному податку з фізичний осіб, штрафних санкцій та пені.
Відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Окрім вказаних самостійно задекларованих сум податкових зобов'язань по особовому рахунку відповідача обліковується пеня в розмірі 289,38 грн.
Відповідно до пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
У відповідності до приписів п. 56.11 ст.56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" за № 1548-17 від 25.08.2016, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 24.08.2016 становила 16 091, 77 грн. Дана вимога направлялася відповідачу, що підтверджується матеріалами справи (а.с.14, 15).
Зазначена у вимозі сума податкового боргу відповідачем не погашена.
Відповідно до приписів п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На підставі вищенаведеного контролюючим органом інших вимог платнику не надсилалося.
Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 на час звернення податкового органу до суду складає 41 467,05 грн. (а.с. 11).
Абзацом 2 підпункту 65.10.8 пункту 65.10 ст. 65 Податкового кодексу України встановлено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача, на підставі пункт 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, суд приходить до переконання про необхідність проведення стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У відповідності до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову політику, його територіальні органи.
Таким чином, позов Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 41 467,05 грн. підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 41 467 (сорок одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн. 05 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ ОСОБА_2