11 квітня 2018 року м. Київ № 810/4321/17
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської обласної державної адміністрації
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Київської обласної державної адміністрації (далі також- відповідач, Київська ОДА), в якому просила суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії; зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 відкрито провадження в справі №810/4321/17 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем безпідставно та всупереч вимог законодавства було відмовлено позивачу у встановлені статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення з посиланням на те, що на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: виключено поняття «зона посиленого радіоекологічного контролю». Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вона не відповідає вимогам закону та порушує її права.
Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмовий відзив на позовну заяву (вх. №3477/18 від 27.02.2018) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначив, що у Київської ОДА були відсутні законні підстави для встановлення позивачу статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачів відповідного посвідчення. Так, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто було виключено поняття «зона посиленого радіоекологічного контролю». Дані зміни набули чинності з 1 січня 2015 року. З урахуванням вказаних змін до чинного законодавства відповідач вважає, що позивач на час встановлення захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, та інвалідності є такою, що не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки така зона, відповідно до чинного законодавства, виключена. Як наслідок на момент складання висновку МСЕК (13.06.2017) та звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофим 1 категорії позивач вже не мала статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У призначене судове засіданні 11.04.2018 сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дачу та час судового засідання, що підтверджується даними поштових повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення за №№ 0113327970169, 0113327970177. При цьому, від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її представника.
Враховуючи викладене, на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній станом дату проведення відповідної процесуальної дії) суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, та не заперечується відповідачем у відзиві на позов, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) отримала посвідчення потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії серії НОМЕР_2, видане 25.04.1994.
У свою чергу п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України про встановлення причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ¹3468 від 08.05.2017 захворювання ОСОБА_1 пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою до акта огляду у медико-соціальною експертною комісією серії АВ ¹0769808 від 22.06.2017, позивачу встановлено IІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
У червні 2017 року позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації в Київській області із заявою про видачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Богуславською районною державною адміністрацією було сформоване відповідне подання, яке передане на розгляд до Київської ОДА.
Листом від 03.08.2017 за №05-59-1904 Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації проінформував ОСОБА_1 про відмову у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Свою відмову відповідач мотивував наступним: статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та відповідне посвідчення діє на час постійного проживання або роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю. На підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (який набрав чинність з 01.01.2015) виключено абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Цим же Законом було виключено статтю 2 (визначення категорій зон радіоактивного забруднення) та статтю 23 (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З урахуванням наведеного відповідач дійшов висновку про те, що з 01.01.2015 ОСОБА_1 вважається такою, що не проживає на території забрудненої зони та до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 не належить, а видане їй попередньо посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_2 фактично втратило чинність. Крім того, відповідач зазначив, що причинний зв'язок захворювання та інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи було встановлено ОСОБА_1 Київською обласною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією (довідка МСЕК серії АВ ¹0769808 від 22.06.2017) після набуття чинності вказаного Закону про внесення змін від 28.12.2014 №76-ІІІ, тобто вже за відсутності статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, всупереч ст. 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з правомірністю таких дій Київської ОДА, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернулась із цим прозовом до Київського окружного адміністративного суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (надалі - Закон №796-ХІІ, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 11 цього Закону, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-XII.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №791а-XII) визначено, що залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №791а-XII такими зонами, зокрема, є: 1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; 2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; 3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Крім того, до 01.01.2015 до зон, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належала й зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період, яка була передбачена абзацом п'ятим частини другої статті 2 Закону № 791а-XII.
Згідно із Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону №791а-XII виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
Цим же Законом виключено також статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.
Поряд з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №796-ХІІ, для встановлення пільг і компенсацій до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11, частина третя статті 12 вказаного Закону), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
З аналізу вищезазначених норм Закону №796-ХІІ вбачається, що для віднесення осіб до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи потрібно встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок №51).
За визначенням, наведеним у п. 2 Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 3 і 6 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
Особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно текстів доданих до позовної заяви довідок Виконавчого комітету Шупиківської сільської ради Богуславського району Київської області №434 від 27.11.2017 та Виконавчого комітету Богуславської міської ради №924 від 28.11.2017 суд встановив, ОСОБА_1 була зареєстрована у місті Богуславі, зокрема, в період: з 01.08.1986 по 17.01.1997 - АДРЕСА_1, та з 02.12.2015 - в с. Шупики, вул. Першотравнена, 29.
Згідно з п. 10 Порядку №51, видача посвідчень іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються, зокрема, інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Тобто, інших вимог щодо надання документів вказаний Порядок не містить, а відтак до заяви додаються копії документів для встановлення особи, зокрема, паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, копія виписки-довідки МСЕК із експертним висновком та посвідчення потерпілого 4 категорії.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
За змістом Положень про департамент соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, затверджених розпорядженнями Голови адміністрації від 05.02.2013 №43 (втратив чинність) та від 01.08.2017 №397, питання щодо визначення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видача відповідного посвідчення на території Київської області є повноваженнями названого Департаменту, який є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації.
З тексту листа Департаменту соціального захисту населення Київської ОДА від 03.08.2017 за №05-59-1904 вбачається, що відмовляючи у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та видачі відповідного посвідчення Департамент Київської ОДА посилався не на невідповідність пакету поданих документів, а виключно на Закон України від 28.12.2014 №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791-XII та, зокрема, щодо виключенння визначення «зона посиленого радіоекологічного контролю» з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Між тим, Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 місто Богуслав та безпосередньо с. Шупики Богуславського району Київської області були віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Тобто, у зв'язку з виключенням обумовленоїих території проживання позивача з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивач, на переконання відповідача, починаючи з 01.01.2015 ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
З наведеною правовою позицією відповідача суд не погоджується, оскільки вважає, що виключення із правового регулювання зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015 року. В той же час, жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не відбулось.
Крім того, виключення законодавцем з 01.01.2015 року з правового поля поняття «зона посиленого радіоекологічного контролю» не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015 року.
Більш того, у своєму рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 Конституційний Суд України роз'яснив, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус позивача як потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015 року, та не спростовують наявність у неї права на отримання статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за наявності умов, визначених ст.ст. 12, 14 Закону №796-ХІІ. Аналогічні правові висновки наведені у тексті постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 у справі №810/3475/17.
Згідно наявних у справі матеріалів факти належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення серії НОМЕР_2 не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, а тому суд вважає, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, отримання статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та відповідного посвідчення.
Судом встановлено, що позивач проходила у червні 2017 року огляд в МСЕК, за наслідками якого їй довічно встановлено інвалідність другої групи та визначено причинний зв'язок такої інвалідності із захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою.
При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на ту обставину, що позивач проходив огляд в МСЕК вже після набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, не має правового значення для вирішення питання про встановлення їй статусу потерпілого 1 категорії, оскільки на момент проходження огляду МСЕК позивач мала вже статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається у неї довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.02.2017 у справі № 823/1809/16.
Таким чином, враховуючи статус позивача як потерпілого від Чорнобильської катастрофи та встановлення їй інвалідності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, відповідачем, на думку суду, було протиправно відмовлено позивачу у видачі посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивачка судовий збір не сплачувала, на підставі норм пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 69, 73-77, 90, 205, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним дії Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193459, 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) щодо відмови у видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
3. Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 03193459, 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.