04 жовтня 2017 року м. Київ № 810/1889/17
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2,
від відповідача - Крившук Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 - фізичної особи - підприємця
до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також - відповідач, Білоцерківська ОДПІ), в якому просила суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0050381306/439 частково у сумі 25 257,49 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0050371306/438 повністю;
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2016 № Ф-0050411306/47 частково у сумі 7 179,02 грн.
- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.12.2016 № 0050421306/441 частково у сумі 717,91 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 відкрито провадження у справі №810/1889/17 за вказаним позовом ФОП ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що наведені в тексті акта перевірки № 962/13-03/НОМЕР_2/207 від 21.11.2016 висновки про заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014 рік, порушення порядку заповнення та подання податковим агентом податкового розрахунку форми №1ДФ нормативно та документально підтверджуються лише в частині висновків про заниження підприємцем сум податку на 23 615,09 грн. (за основним платежем) та єдиного соціального внеску на 50 853,24 грн. (основний платіж). Обставини заниження задекларованих у поданій звітності за 2014 рік ФОП ОСОБА_1 розмірів податку на прибуток та єдиного соціального внеску позивач пов'язує виключно з допущеними нею арифметичними помилками при розрахунку валового доходу та валових витрат. При цьому, позивач стверджує, що понесені нею витрати за 2014 рік у розмірі 1 949 308,60 грн., частина з яких помилково не була задекларована у податковій декларації підтверджуються всіма необхідними та належним чином складеними первинними документами, банківськими виписками. Таким чином, припустившись помилки при обрахунку дійсного розміру понесених позивачем витрат за 2014 рік, контролюючий орган невірно визначив суми податку та єдиного соціального внеску, що підлягають сплаті ФОП ОСОБА_1 за реультатами проведеної документальної перевірки. Крім того, позивач вважає, що в силу норм Податкового кодексу України вона не може бути податковим агентом по відношенню до інших фізчних осіб-підприємців, а тому у неї відсутній обов'язок по складанню та поданню податкового розрахунку за формою №1ДФ.
Відповідач позовних вимог не визнав та надав суду письмові заперечення проти позову, в тексті яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначив, що оспорювані рішення є законними та були прийнятті на підставі акта перевірки № 962/13-03/НОМЕР_2/207 від 21.11.2016, висновки якого відповідач вважає правомірними та обгрунтованими.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 провадження у даній справі зупинялось до 20.09.2017 з метою надання позивачем до суду додаткових доказів. У подальшому ухвалою від 20.09.2017 судом було поновлено провадження у справі.
У судовому засіданні 04.10.2017 позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, а також свідка - головного державного ревізора-інспектора - ОСОБА_5, яка проводила перевірку позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Працівниками Білоцерківської ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складений акт № 962/13-03/НОМЕР_2/207 від 21.11.2016.
У тексті цього акта зафіксовано, що перевіркою серед іншого встановлено: в порушення норм п. 177.1 і 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем занижено чисти дохід, що піддягає оподаткуванню за 2014 рік на суму 245 599,84 грн., що призвело до заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 40 453,41 грн. та одночасно суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за той самий період на 58 032,26 грн.
Як вбачається з тексту акта перевірки, перевіряючими було встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 надавала платні послуги з організації перевезень (транспортно-експедиційні послуги) на території України, перебуваючи на загальній системі оподаткування. До складу валового доходу (загальнгої суми доходу платника подату від усіх видів діяльності) включались суми по даті надходження (зарахування) коштів на розрахунковий рахунок підприємця від замовників послуг.
Відповідно до поданих підприємцем до контролюючого органу декларацій про майновий стан і доходи за 2014 рік (реєстр. №9080489260 від 09.02.2015 - основна, №9081690688 від 25.03.2015 - уточнююча) позивач задекларувала показники валового доходу у розмірі 1 931 491,27 грн. та валових витрат у розмірі 1 850 259,12 грн. (а всього за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 таких витрат було задекларовано на загальну суму 2 758 722,17 грн.). Задекларована позивачем сума оподатковуваного доходу (чистого доходу) за 2014 рік становила 81 232,15 грн.
При перевірці надходжень коштів від покупців за надані транспортно-експедиційні послуги відповідно до руху коштів по розрахунковому рахунку НОМЕР_3 та записів в книзі обліку доходів та витрат (№6705 від 16.10.2017) встановлено, що надходження від покупців за 2014 рік (тобто, валовий дохід) складає: 2 176 711,39 грн. + відсотки банку на суму 379,72 грн. Проте при підрахунуку загального обсягу доходу за 2014 рік ФОП ОСОБА_1 допустила арифметичну помилку та занизила валовий дохід в сумі 245 599,84 грн.
При перевірці правильності визначення витрат, відображених у податкових деклараціях за перевіряємий період, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, у розмірі 2 758 752,17 грн. (як зазначено в акті таку перевірку було здійснено на підставі банківських виписок, накладних на придбання, договорів, актів виконаних робіт, розрахунково-платіжних відомостей) було встановлено, що такі витрати підприємець визначала по касовому методу. На стор. 10 акта перевірки наведена визначена контролюючим органом наступна структура витрат підприємця сукупно за період з 01.01.2014 по 31.12.2015: 93,4 тис. грн. - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, шо реалізовані або використані у виробництві продукції; 178,7 тис. грн. - витрати на оплату праці та нарахування на заробітеу плату - 178,7 тис. грн.; 2 486,8 тис. грн. - витрати пов'язані з наданням транспортно-експедиційних послуг, сплата за оренду приміщення, витрати на орендований автомобіль, канцелярські товари. За наслідками такої перевірки перевіряючими порушень при формуванні вказаного показника витрат встановлено не було.
За наведених осбставин перевіряючі встановили заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 245 599,84 грн. та визначили ФОП ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб у розмірі 40 453,41 грн.
У взаємозв'язку із наведеним у тексті акті перевірки висновком про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на суму 245 453,41 грн. контролюючим органом сформовано висновок про порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого останньою за підрахунками перевіряючих було занижено також єдиний соціальний внесок за 2014 рік на загальну суму 58 032,60 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що 22.01.2015 ФОП ОСОБА_1 уклала з фізичною особою ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) договір найму (оренди) автомобіля. На виконання умов цього договору ОСОБА_6 надав позивачці в оренду автомобіль, вартість оренди якого за 2015 рік склала 7 200 грн. При цьому, за отримання в оренду автомобіля ФОП ОСОБА_1 відповідно до вказаного договору орендодавцю винагороду у сумі 7 200 грн. не виплатила. На переконання перевіряючих, в порушення вимог розд. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, а також п. 51.1 ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 за період, що перевірявся, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за період 1 -подала не в повному обсязі, а саме до такого податкового розрахунку за переоди 1 - 4-ий квартали 2015 року не були включені відомості про нараховані фізичній особі ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) кошти у сумі 7 200 грн. за оренду автомобіля.
28.12.2016 на підставі акта перевірки № 962/13-03/НОМЕР_2/207 від 21.11.2016 Білоцерківською ОДПІ були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0050381306/439, згідно якого відповідач визначив позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами иза результатами річного декларування, у сумі 60 680,12 грн. (в т.ч. за основним платежем - 40 453,41 грн., штрафні санкції - 20 226,71 грн., - що становить 50% від розміру донарахованого основного платежу);
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0050371306/438, згідно якого відповідач визначив позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами иза результатами річного декларування, у сумі 510 грн., а саме - штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України,
а також Білоцерківська ОДПІ
- сформувала та виставила вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-0050411306/47. Відповідно до цієї вимоги від 28.12.2016 позивачу була визначена до сплати сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 58 032,26 грн.,
- прийняла рішення № 0050421306/441 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу за наслідками донарахування в результаті проведеної перевірки суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 58 032,26 грн. та відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була визначена до сплати штрафна санкція у сумі 5 803,23 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття таких рішень суб'єкта владних повноважень (відповідача), позивач звернулась із цим позовом до суду. В тексті свого позову ФОП ОСОБА_1 не заперечувала факт допущення неї арифметичної помилки при здійсненні розрахунку розміру валового доходу за 2014 рік (тобто, заниження валового доходу за 2014 рік на суму 245 599,84 грн., як було вказано в акті перевірки). Водночас позивач наголошує на тому, що вона також припустилася арифметичної помилки при підрахунку загального обсягу витрат за 2014 рік. Так, за даними банківських виписок та видаткових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей, що були використані у підприємницькій діяльності, обсяг таких витрат підприємця в дійсності становить 1 949 308,06 грн.
Додатково в своїх доповненнях до позовної заяви (вих. № 1 від 19.07.2017) позивач пояснила структуру та обсяг фактично понесених нею витрат за 2014 рік. Так, за даними позивача витрати за 2014 рік складались з наступних:
- витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 15 708,81 грн. (в т.ч.: 3 708,81 грн. - витрати на журнал з охорони праці, канцтовари, оплата програми Ліга Закон - карман MOBILE AGESTAR SATA HDD. USB2.0; 12 000 грн. - витрати на придбання офісних меблів);
- витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 136 651,17 грн. (в т.ч.: 50 634,26 грн. - витрати сплату податку з доходів фізичних осіб, військового збіру та єдиного соціального внеску; 86 016,97 грн. - витрати на заробітну плату);
- інші витрати - вартість виконаних робіт (наданиїх послуг) - 1 796 948,08 грн. (в т.ч.: 710,00 грн. - витрати на оплату послуг щодо заправки катриджу, підключення до системи МЕДок та видачі сертифікату електронного цифрового підпису; 17 929,87 грн. - витрати на послуги зв'язку, інтернету, інформаційні послуги по перевезенню монтажу; 1 742 024,69 грн. - витрати на перевезення вантажу, транспортно-експедиційні послуги; 5 558,36 грн. - витрати на послуги банку; 30 725,16 грн. - витрати на оренду приміщення).
В якості документального підтвердження таких витрат позивачем до матеріалів позову були надані наступні документи: оригінали виписок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО 380805) по особовому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014; копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, виписаних постачальниками канцелярських товарів, офісних меблів, програми Ліга Закон; копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), складених виконавцями за результатами наданих послуг з ремонту МФУ, послуг Інтернету та інформаційних послуг по автоперевезеннях (щоденного надання інформації щодо наявності завантажень та/чи вільного транспорту); копії рахунків на оплату телекомунікаційних послуг; копії договорів-заявок, укладених між ФОП ОСОБА_1 (як перевізником експедитором) та виконавцями перевезень щодо здійснення автоперевезень на замовлення третіх осіб, та заявок на організацію автомобільних перевезень вантажів з доданою до таких договорів/заявок первинною документацією - податковими накладними, актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних замовленнями, рахунків-фактур та ін.; копії рахунків-фактур, податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписаних ТОВ «Фастівська Плаза» (орендодавця) на адресу позивача щодо оплати послуг оренди та компенсації комунальних платежів; копії книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за 2014 рік; копії прибуткових касових ордерів окремих постачальників товарно-матеріальних цінностей, та письмові пояснення щодо розміру та дати понесення кожного виду витрат (в т.ч. в розрізі по кожному контрагенту-виконавцю/постачальнику).
На переконання позивача контролюючим органом в ході проведеної перевірки не були враховані всі витрати, понесені ФОП ОСОБА_1 у 2014 році у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, що відображені у банківських виписках по розрахунковому рахунку позивача та інших первинних докуметах (зокрема, видаткових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей).
Позивач вважає, що за наявними у нього банківськими виписками та первинними документами сума чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік складала 227 783,05 грн. (2 177 091,11 грн. - 1 949 308,60 грн.), а не 326 831,99 грн. - як зазначено в акті перевірки. У зв'язку з цим сума податку на доходи фізичних осіб, яку має сплатити позивач за 2014 рік за результатами проведеної перевірки, що вираховується із суми чистого доходу 227 783,05 грн., має становити 23 615,09 грн., а розмір єдиного соціального внеску відповідно 50 853, 24 грн. (з урахуванням вже задекларованої та сплаченої позивачем за підсумками 2014 року суми ЄСВ у розмірі 28 187,52 грн.).
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у ст. 177 розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
При цьому, в розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній до 1 січня 2015 року) «витратами» є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пункт 177.4 ст. 177 ПК України (у редакції чинній до 1 січня 2015 року) передбачав, що до переліку витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
У свою чергу, згідно зі ст. 138 п. 138.1 розд. III «Податок на прибуток підприємств» ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлювалось, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Також норми ст. 138 п. 138.2. ПК України визначають, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу припису норми пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, сформованого за результатами аналізу наведених вище норм ПК України (постанова від 27.10.2015 № 21-1539а15 (справа № 826/661/14)), фізичній особі-підприємцю дозволено формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України також передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Як вбачається з тексту позовної заяви (з урахуванням доповнень до неї) та наданих позивачем документів, а також з тексту акта перевірки, позивачем за звітний період 2014 рік були подані декларації, в яких задекларовані показники валового доходу - 1 931 491,27 грн., валових витрат - 1 850 259,12 грн. та чистого доходу (як різниці між першими двома показниками) - 81 232,15 грн. За наслідками проведної документальної перевірки позивач встановив, що ним як при здійснені розрахунку валового доходу, так і при обрахунку витрат за вказаний звітний період, та відповідно при складанні податкової звітності за 2014 рік були допущені арифметичні помилки, а саме: занижено валовий дохід на суму 245 599,84 грн. та одночасно занижено витрати на 99 048,94 грн., що відповідно вплинуло на розмір визначеної суми оподатковуваного доходу за 2014 рік.
При цьому, як стверджує позивач суми таких неврахованих витрат, безпосередньо пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності та у повному обсязі підтверджені даними первинних документів та, зокрема, банківськими виписками за період 2014 року.
Дослідивши та проанізувавши надані позивачем до матеріалів справи оригінали та копії документів (зокрема, оригінали банківських виписок за 2014 рік та копії прибуткових касових ордерів) суд встановив, що вказаними документами підтверджується обсяг понесених позивачем витрат у 2014 році на у сумі 1 949 308,60 грн.
При цьому, в ході розгляду даної справи в суді представником відповідача та інспектором, який проводив перевірку не було взято під сумнів ані легітимність, ані достовірність наданих позивачем до суду таких документів в якості документального підтвердження дійсного розміру понесених ФОП ОСОБА_1 витрат за 2014 рік. Обставина подання позивачем, зокрема, аналогічних за змістом банківських виписок під час проведення документальної перевірки представником відповідача не заперечувалась.
Також представником відповідача та свідком не були спростовані твердження позивача про те, що понесені нею витрати у 2014 році у розмірі 1 949 308,60 грн. пов'язані безпосередньо з підприємницькою діяльністю, а також правильність проведеного позивачем розрахунку заниженої нею суми податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік.
Між тим, за змістом норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з п.п. 1.4, 1.5 і 1.6 розд. І чинного Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Також пп. 2.3.2 п. 2.3 розд. ІІ цього Порядку передбачено, що результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином: результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. У цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.
З контексту наведених положень ПК України та Порядку можна дійти правового виснвоку про те, що при проведенні перевірки правильності та достовірності задекларованих платником податку-фізичною особою-підприємцем показників податкової декларації контролюючий орган, в т.ч. на підставі наданих до перевірки первинних та інших документів, має встановити факти заниження або завищення всіх без виключення задекларованих показників (тобто, як валових доходів, так і витрат).
Разом з тим, у даному випадку відповідачем за результатами проведеної документальної перевірки позивача в тексті акта перевірки вибірково зафіксований лише факт заниження підприємцем розміру валового доходу за 2014 рік, однак факт заниження ним одночасно показника витрат за той самий період - не відображений, що відповідно вплинуло на розмір визначеної до оподаткування суми чистого доходу позивача за 2014 рік у бік збільшення.
У силу приписів норм ч. 1, 2 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, за змістом наведених процесуальних норм саме на відповідача, як суб'єкта владних поноважень, покладений тягар доказування правомірності, достовірності та правильності сум здійснених ним донарахувань платнику податків за результатами проведеної документальної перевірки. Проте, під час розгляду даної справи в суді відповідач нормативно та документально не спростував твердження позивача про заниження ним за 2014 рік податку з доходів фізичних осіб лише у сумі 23 615,09 грн., а тому суд приходитть до висновку про протиправність винесеного Білоцерківською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0050381306/439 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями на суму 16 838,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 419,17 грн.
Стосовно правомірності висновків акта перевірки про заниження позивачем суми нарахованого та сплаченого за 2014 рік єдиного соціального внеску, то суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1, 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є: в тому числі, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), а також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
В силу норм ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Частиною 11 ст. 8 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюються у розмірі 34,7 відсотках визначеної пунктами 2, 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI), визначення якого наведено у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.
Частиною третьої ст. 7 цього Закону передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI встановлено, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює сімнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Тобто, для фізичних осіб-підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума чистого доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід, та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої п. 4 ст. 1 Закону № 2464-VI.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. А платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Згідно ч. 2 - 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Поряд з цим, згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 цього Закону за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Беручи до уваги висновки суду про підтвердження матеріалами справи заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік у сумі 227 783,05 грн. (що визнається самим позивачем), то суд погоджується з висновками акта перевірки про заниження позивачем суми єдиного соціального внеску, що підлягала нарахуванню та сплаті за 2014 рік, в частині 50 853,24 грн.
За встановлених обставин суд також вважає обґрунтованими застосування до позивача штрафної санкції за донарахування єдиного внеску за перевіряємий період 2014 рік, в частині суми штрафу у розмірі 5 085,32 грн.
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2016 №0050411306/47 підлягає визнанню протиправною та скасуванню в частині донарахованої позивачу суми єдиного внеску у розмірі 7 179,02 грн. (58 032,26 грн. - 50 853,24 грн.), а рішення №0050421306/441 про застосування штрафних санкцій від 28.12.2016 - відповідно в частині суми 717,91 грн.
Що стосується правомірності застосованої до позивача штрафної санкції у розмірі 510 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2016 №0050371306/438 суд зазначає наступне.
Згідно із пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції чинній до 01.01.2016) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
У свою чергу в розумінні пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.
При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п. 163.1 ст. 163 ПК України).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету (ст. 171 ПК України).
При цьому, в силу норм пп «а» та «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Також п. 51.1 ст. 51 ПК України визначено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
У період виникнення спірних правовідносин форма податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та Порядок його заповнення та подання податковими агентами були затверджений наказом Міністерсвта доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49 (діяв до 01.04.2015) та чинним наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.
За змістом п. 3.2 розд. ІІ цих Порядків, у графі 3а «Сума нарахованого доходу» податкового розрахунку форми № 1ДФ відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.
Отже, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент повинен відобразити в податковому розрахунку за формою № 1ДФ такі нараховані (виплачені) доходи на користь всіх платників податків.
Згідно з п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Як видно з тексту акта перевірки, встановивши обставини отримання ФОП ОСОБА_1 у 2015 році в оренду від фізичної особи ОСОБА_6 транспортного засобу перевіряючі дійшли висновку про нарахування позивачем на користь такої фізичної особи доходу у розмірі 7 200 грн.
При цьому, жодних документів на підставі яких перевіряючі дійшли висновку про факт нарахування позивачем доходу фізичній особі у вказаній сумі, окрім договору найму (оренди) автомобіля від 22.01.2015, в акті перевірки не відображено.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що допитана в якості свідка посадова особа податкового органу, яка проводила перевірку позивача - ОСОБА_5 пояснила суду в ході допиту, що нею було помилково застосовано до позивача приписи положень статті 51 та 119 Податкового кодексу України (журнал судового засідання від 19.07.2017). Також в судових засіданнях у справі представник відповідача не пред'явив суду жодні документальні докази на підтвердження обставин укладення між названими сторонами договору найму (оренди) автомобіля та виконання будь-ким із них такого договору упродовж 2015 року.
Між тим, в силу норм ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про недоведення відповідачем факту порушення позивачем порядку заповнення та подання податкового розрахунку форми № 1ДФ та відповідно про відсутність у контролюючого органу правових підстав для застосування до позивача штрафної санкції згідно з пп. 119.2 ст. 119 ПК України.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ході судового розгляду даної справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належні та допустимі докази і пояснення на спростування доводів позивача щодо незаконності оскаржуваних рішень в частині скасованих сум основних платежів та штрафів.
Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 03.03.2017 №11642068, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 600 грн. Таким чином, оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то документально підтверджені витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 600 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської ОДПІ.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.12.2016 № 0050381306/439 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями на суму 16838,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8419,17 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.12.2016 № 0050371306/438.
4. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2016 № Ф-0050411306/47 частково у сумі 7179,02 грн.
5. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 28.12.2016 № 0050421306/441 частково у сумі 717,91 грн.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 - фізичної особи - підприємця з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 жовтня 2017 р.