08 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/3041/18
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Захарко О.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Горкуша М.А., Музиченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
В судовому засіданні встановлено, що Позивач є учасником бойових дій і 05.02.2018року звертався до Відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,0га, у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Любимівської сільської ради Андрушівського району Житомирської області.
Судом встановлено, що при розгляді звернення Позивача уповноваженими особами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області допущена протиправна бездіяльність та ігнорування цілого ряду правових норм Земельного кодексу України.
Так, відповідачем не враховано, що порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано правовими нормами статті 118 цього ж Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, Відповідач, як відповідний орган виконавчої влади відповідно до наданих повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).
Всупереч вказаним вимогам за результатами розгляду такого клопотання Відповідачем була прийнята відмова у наданні дозволу, викладена в листі від 23.03.2018року № П-500/0-1632/0/22-18, тобто в термін, що перевищує місячний строк.
Наведені у відповіді підстави для відмови є незрозумілими, надуманими і такими, що не відповідають вимогам чинного земельного законодавства. Ні з тексту дослідженого судом вказаного листа, ні з пояснень представників Відповідача в суді неможливо визначити підстави для такої відмови.
Так, в даному листі від 23.03.2018року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області викладає лише текст окремих правових норм Закону України "Про землеустрій" та ст.183 Земельного кодексу. Відповідач також роз'яснює, що відповідно до певної правової норми Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року N 14, Відповідач здійснює землеустрій.
Крім того, в листі зазначається про виявлення в ході розгляду звернення Позивача "земель, які не можуть бути використані іншими власниками та землекористувачами у зв'язку з нераціональним розміщенням бажаної Вами земельної ділянки".
Разом з тим, в даному листі взагалі не зазначається жодна конкретна підстава для відмови в задоволенні клопотання.
Зазначені в оскаржуваному листі - рішенні доводи для відмови в наданні такого дозволу є не лише не зрозумілими, але прямо протирічать вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Суд вважає безпідставними також обґрунтування Відповідачем оскаржуваного рішення правовими нормами Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року N14. Вказане Положення втратило чинність ще згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 8 листопада 2016 року N299.
З 15.11.2016року діяльність територіальних органів Держгеокадастру регламентована відповідними положеннями, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року N 333.
Одночасно суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 11.04.2018року у справі №806/2208/17 прямо зазначено, що "рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляються розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника".
В розумінні вимог ст.249 КАС України таке відношення уповноважених осіб Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до розгляду клопотання учасника бойових дій, ігнорування правовими нормами Земельного кодексу України, застосування в діяльності Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року N14, що втратило чинність, неможливості обґрунтування в судовому засіданні правової позиції є підставою для постановлення судом окремої ухвали для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись статтями 243, 248, 249 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Направити до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Встановити строк для надання відповіді щодо вжитих заходів 30 днів з дня отримання ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена особами, яких вона стосується до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повний текст ухвали виготовлено 14.08.2018року.