13 серпня 2018 року справа № 810/492/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17.05.2018 (а.с.70), просить суд:
- скасувати рішення від 11 грудня 2017 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 10 років;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з 08 листопада 2017 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно наказу №55-К від 18.07.1985 він був прийнятий на роботу до радгоспу «Хабне». Після подій на Чорнобильській АЕС, у період з 01 вересня 1986 року по 28 вересня 1986 року позивача було відряджено до зони відчуження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 22 вересня 2000 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серії НОМЕР_1 .
07 листопада 2017 року позивачу виповнилося 50 років, маючи страховий стаж більше 15 років, він звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».
Проте, в оформленні пенсії за віком на пільгових умовах йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю довідки за формою 122 та первинних документів, які б підтверджували факт роботи позивача в населених пунктах чи об'єктах зони відчуження під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 01.09.1986 по 28.09.1986 .
Позивач вважає, що рішення про відмову Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у призначенні йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно із ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає скасуванню, тому звернувся до суду із даним позовом.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що
відповідно до пункту «г» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 №13-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 №895?256?25672, документами, що визначають особливий статус особи, є не лише посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а і довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за відповідно затвердженою формою 122, яка затверджена постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
А також відповідач стверджує, що надані позивачем до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області документи не можуть слугувати підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
У судовому засіданні по справі 17.05.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.
У судове засідання, призначене на 17.05.2018, відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно. У відзиві на позов просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника управління.
17 травня 2018 року позивач подав письмове клопотання про продовження розгляду справи №810/492/18 у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Броварським МВ ГУ МВС України у Київській області 18.09.1998 (а.с. 7-8).
Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, а також наказу №46-К від 21.07.1986 ОСОБА_1 у період з 15.07.1986 по 23.10.1986 працював водієм цеху механізації уч.Варовичи в радгоспі «Хабне» (а.с. 10, 46-52).
Згідно довідки радгоспу «Хабне» від 11.12.1992 №528, виданої ОСОБА_1 , слідує, що за період роботи в с.Варовичі з 01.09.1986 по 28.09.1986 позивач приймав участь в евакуації худоби та іншого майна радгоспу у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС та йому виплачена додаткова заробітна плата в підвищеному розмірі відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207 (а.с. 12).
Згідно наряду на відрядну роботу радгоспу «Хабне» за вересень 1986 року позивач займався погрузкою молока на автомашину та супроводженням у Поліське, Буда-Варовичи (а.с. 13).
22 вересня 2000 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. (Категорія 2), серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Судом встановлено, що 04 грудня 2017 року позивач звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» за встановленою формою (а.с.42).
Також позивач 04.12.2017 подав до відповідача заяву вільної форми про призначення пенсії за віком як ліквідатору ЧАЕС по архівній довідці №04-04/325 від 23.10.2017 та №05-52-2331 від 15.09.2017.
Рішенням Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11.12.2017 №3 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України №Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював в зоні відчуження у 1986 році.
Рішення вмотивоване тим, що відповідно до пункту 2.1 пп. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566?11846, документами, що визначають особливий статус особи, є не лише посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а і довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Як вказано в рішенні Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11.12.2017 №3 згідно запиту управління від 04.08.2017 №8294/02 щодо підстав видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 , Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надіслав копію довідки №528 від 11.12.1992, виданої радгоспом «Хабне» про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122.
У рішенні відповідача від 11.12.2017 №3 вказано, що заявником було надано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р. 2 категорії, видане 22.09.2000 Київською ОДА.
Також заявник надав копію наряду на відрядну роботу за вересень 1986 року, завірену Трудовим архівом Переяслав-Хмельницького району. В описі робіт зазначено: «Погрузка молока на автомашину з супроводом у Поліське, Буда, Варовичи». До зони відчуження належить лише населений пункт Буда. Визначити кількість відпрацьованих днів в населеному пункті Буда неможливо (а.с. 14).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
За правилами абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року не залежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Відповідно до статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 65 Закону №796-XII документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
В пункті 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Суд зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Згідно з абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком подав до Управління наступні документи: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копію паспорта; копію трудової книжки; копію військового квитка; архівний витяг від 13.10.2017 №04-04/317 наказів радгоспу «Хабне», що стосується прийняття, проходження та звільнення ОСОБА_1 з роботи; архівна довідка від 23.10.2017 №04-04/325, якою підтверджено нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за 1986 рік; копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 рр. (Категорія 2) серії НОМЕР_1 від 22.09.2000, видане Київською обласною державною адміністрацією; копію довідки радгоспу «Хабне» від 11.12.1992 №528 по місцю основної роботи в радгоспі «Хабне», відповідно до якої позивач приймав участь в евакуації худоби та іншого майна радгоспу у період з 01.09.1986 по 28.09.1986 у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС; копію наряду на відрядну роботу в радгоспі «Хабне» за вересень 1986 року, згідно якого позивач займався погрузкою молока на автомашину та супроводженням у Поліське, с. Буда-Варовичи.
Суд вважає, що позивачем було подано достатньо документів для підтвердження періоду його роботи в зоні відчуження.
Верховний Суд у постановах від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17 висловив правовий висновок щодо застосування положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Верховний Суд вказав, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Як було встановлено судом, позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорія) серія А№363260 від 22.09.2000, оскільки в період з 01.09.1986 по 28.09.1986 він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд наголошує, що Закон надає особам право на отримання пенсії зі зниженням віку на 10 років за умови роботи в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року не залежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Отже, в ході розгляду справи судом підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однією з підстав відмови у призначенні пенсії у рішенні Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11.12.2017 №3 зазначено, що заявник надав копію наряду на відрядну роботу за вересень 1986 року, завірену Трудовим архівом Переяслав-Хмельницького району. В описі робіт зазначено: «Погрузка молока на автомашину з супроводом у Поліське, Буда, Варовичи». До зони відчуження належить лише населений пункт Буда. Визначити кількість відпрацьованих днів в населеному пункті Буда неможливо (а.с. 14).
У той же час до відзиву на позовну заяву відповідач додав копію рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №9 від 30.01.2018 (взамін рішення про відмову у призначенні пенсії №3 від 11.12.2017), в якому зазначено, що заявник надав копію наряду на відрядну роботу за вересень 1986 року, завірену Трудовим архівом Переяслав-Хмельницького району. В описі робіт зазначено: «Погрузка молока на автомашину з супроводом у Поліське, Буда-Варовичи», які відсутні в переліку населених пунктів і виробничих об'єктів зони відчуження (а.с.60).
Позивач про наявність рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №9 від 30.01.2018 (взамін рішення про відмову у призначенні пенсії №3 від 11.12.2017) своєчасно сповіщений не був, і вперше це рішення отримав разом із відзивом на позовну заяву. Доказів направлення рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №9 від 30.01.2018 після його прийняття відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду.
Згідно з частиною 2 статті 59 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 63 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень правління, діє від імені Пенсійного фонду в межах та в порядку, що визначаються його статутом та Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, і підзвітна правлінню Пенсійного фонду.
Територіальними органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду є головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Отже, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" покладено на територіальний орган Пенсійного фонду обов'язок щодо розгляду документів про призначення пенсії і прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії не пізніше 10 днів з дня надходження документів.
При цьому Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язує територіальний орган Пенсійного фонду письмово інформувати застрахованих осіб про відмову в призначенні пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду.
Отже, відповідачем не виконано покладеного на нього обов'язку щодо письмового інформування позивача про прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії №9 від 30.01.2018 взамін рішення про відмову у призначенні пенсії №3 від 11.12.2017.
Проаналізувавши Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд зазначає, що він не містить повноважень територіальних органів Пенсійного фонду або органів Пенсійного фонду вищого рівня самостійно скасовувати чи вносити зміни до рішень про відмову у призначенні пенсії, як не містить і повноважень територіальних органів Пенсійного фонду приймати рішення про відмову у призначенні пенсії взамін раніше прийнятих рішень про відмову у призначенні пенсії.
Таким чином відповідач протиправно прийняв рішення №9 від 30.01.2018 про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку взамін рішення про відмову у призначенні пенсії №3 від 11.12.2017, оскільки не мав таких повноважень.
З приводу оцінки відповідачем правомірності набуття позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., наданої відповідачем у рішеннях про відмову у призначенні пенсії №3 від 11.12.2017 та №9 від 30.01.2018, з огляду на час та населені пункти, перебуваючи в яких позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та ставлячи під сумнів факт перебування позивача в зоні відчуження, суд зазначає, що відповідач не є органом, який є компетентним та уповноваженим встановлювати факт перебування і тривалість робочого дня особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тим самим відповідач перебирає на себе не властиві йому повноваження і необґрунтовано ставить під сумнів чинні, не скасовані, не визнані недійсними офіційні документи, які свідчать про особисту участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Отже, суд вважає, що у відповідача відсутні повноваження ставити під сумнів факт перебування і тривалість робочого дня особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і як наслідок відмова у призначенні пенсії з підстав не підтвердження первинними документами факту перебування і тривалості робочого дня особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є безпідставною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 витребувано докази по справі від Київської обласної державної адміністрації, а саме копії всіх документів, на підставі яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р., категорії 2 серії НОМЕР_1 .
На виконання вимог ухвали суду Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації надано засвідчену належним чином копію довідки радгоспу «Хабне» від 11.12.1992 №528, виданої ОСОБА_1 про те, що за період роботи в с.Варовичі з 01.09.1986 по 28.09.1986 позивач приймав участь в евакуації худоби та іншого майна радгоспу у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС та йому виплачена додаткова заробітна плата в підвищеному розмірі відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207.
Отже, органом, який видав позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р., категорії 2 серії НОМЕР_1 , підтверджено правомірність набуття позивачем статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач у позовній заяві просить суд скасувати рішення від 11 грудня 2017 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи судом стало відомо про наявність іншого рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №9 від 30.01.2018 (взамін рішення про відмову у призначенні пенсії №3 від 11.12.2017), враховуючи відсутність у відповідача повноважень скасовувати, вносити зміни чи приймати рішення про відмову у призначенні пенсії взамін раніше виданих, а також повноважень ставити під сумнів факт перебування і тривалість робочого дня особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і як наслідок відмовляти у призначенні пенсії з підстав не підтвердження первинними документами факту перебування і тривалості робочого дня особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №9 від 30.01.2018 (взамін рішення про відмову у призначенні пенсії №3 від 11.12.2017).
При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду позивач просив лише скасувати спірне рішення територіального органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії.
Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, оскільки рішення територіального органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії стосується прав конкретної застрахованої особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.
При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11 грудня 2017 року №3 та від 30 січня 2018 року №9 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
З матеріалів справи слідує, що заяву про призначення пенсії позивач подав 04.12.2017 (а.с. 42).
Отже, днем звернення позивача за пенсією вважається 04.12.2017, відтак звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач 07.11.2017 року досяг пенсійного віку згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 10 років.
Отже, суд дійшов висновку про те, що днем звернення позивача за пенсією є день подання заяви (04.12.2017 р.) до відповідача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що відповідає положенням п. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, тому відповідно днем призначення позивачу пенсії є день, наступний за днем досягнення пенсійного віку, тобто 08.11.2017.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки судом встановлено право позивача на призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та враховуючи також те, що у позивача більше 15 років страхового стажу, про що свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок стажу, проведений відповідачем (а.с. 41), рішення відповідача від 11 грудня 2017 року №3 та від 30 січня 2018 року №9 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 10 років є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Приймаючи до уваги встановлення судом протиправності рішень відповідача від 11 грудня 2017 року №3 та від 30 січня 2018 року №9 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08 листопада 2017 року.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі..
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11 грудня 2017 року №3 та від 30 січня 2018 року №9 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.
3. Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (07400, Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 11 ідентифікаційний код: 37892505) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08 листопада 2017 року.
4. Встановити для Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області строк для надання суду звіту про виконання судового рішення один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення суду складено 13 серпня 2018 року.
Суддя Кушнова А.О.