про повернення позовної заяви
13 серпня 2018 рокум. Ужгород№ 0740/768/18
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши матеріали позовної заяви Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області до Державного підприємства "Солотвинський солерудник" про стягнення заборгованості,-
Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Солотвинський солерудник" про стягнення заборгованості.
23 липня 2018 року ухвалою суду Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху.
В подальшому, позивачем було подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, у зв'язку з тим, що згідно ч.2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Виходячи з системного аналізу ст. ст. 55, 129 Конституції України, судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності. На підставі вищезазначеного, зазначає, що Тячівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету. Відтак просить суд звільнити позивача від сплати судового збору.
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється також ст. 8 Закону.
Ч. 1 зазначеної статті встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Окрім того, ч. 2 ст. 8 Закону також передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Окрім цього, Пленум Вищого адміністративного суду України в Постанові від 05.02.2016 № 2 вказує, що як зазначено у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати. Таку ж позицію, підтримав Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01), а також Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 25.09.2015 по справі № К/800/41360/15.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй Постанові від 25.09.2015 зазначила, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Виходячи з наведеного, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із позиціями Пленуму Вищого адміністративного суду України, Верховного суду України та практикою Європейського суду з прав людини, а тому суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору позивача.
31 липня 2018 року позивачем було отримано ухвалу про залишення його позовної заяви без руху, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України зазначено, що строк усунення недоліків позовної заяви не може перевищувати десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків позовної заяви позивачеві необхідно було сплатити судовий збір, про що надати суду відповідне підтвердження.
Однак, позивач не виконав ухвалу суду про залишення заяви без руху від 06.04.2018 року, в термін встановлений у ст. 169 КАС України.
У разі не усунення недоліків, згідно з вимогами ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачу.
Роз'яснити позивачу, що в силу ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 256КАС України, суд, -
Позовну заяву Тячівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області до Державного підприємства "Солотвинський солерудник" про стягнення заборгованості - повернути позивачеві.
Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя П.П. Микуляк